Справа № 521/7696/18
28 вересня 2018 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гусева О.Г., розглянувши в порядку загального позовного провадження (в порядку письмового провадження) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України за результатом позивач просить:
- зобов'язати Відповідача відшкодувати йому неотриманих сум пенсій за період з 11.04.2017 - 29.09.2017 року, а саме 15 990 грн.
Ухвалою судді від 07.08.2018 було відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
11.09.2018 року позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності .
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 30.08.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Судом в порядку ч.9 ст.209 КАС України було вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження. Фіксування у відповідності до ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на адміністративний позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
ОСОБА_1, 11.04.2017 року звернувся до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі з письмовою заявою про призначення пенсії за віком за списком №2.
Малиновським об'єднаним управління Пенсійного фонду України в м.Одесі було винесено рішення №2465 від 14.06.2017 року про відмову в призначенні пенсії. Згідно вказаного рішення, відповідач зазначив, що на день звернення страховий стаж ОСОБА_2 становить 35 років, стаж роботи за списком №2 - 11 років 9 місяців. При наявних умовах право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 набуде після досягнення віку 56 років.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За п. «б» ст.13 Закону 1788 слідує, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи в тому числі працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
У відповідності до п.2 Прикінцевих положень Закону 1058 вбачається, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі за текстом - Закон 1788).
На підставі ст.1, п. 1 ст. 24 Закону 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу під час підрахунку страхового стажу за Списком №2, не було враховано період з 11.03.1998 року по 30.06.2000 року, у зв'язку з чим на момент звернення 11.04.2017 року пільговий стаж за Списком №2 позивача, відповідно до рішення №2465 від 14.06.2017 року, склав - 11 років 9 місяців.
В подальшому, відповідачем, під час повторного звернення Позивача із заявою від 29.09.2017 року, було враховано до пільгового стажу позивача вказаний період, у зв'язку з чим загальний стаж роботи за Списком №2 склав - 15 років 6 місяців 10 днів.
Відповідно до п.1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Таким чином, на момент звернення позивача із заявою про призначення йому пенсії від 11.04.2017 року позивач мав необхідний стаж роботи за Списком №2 для призначення пільгової пенсії з дня звернення.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на вищевикладене судом встановлено, що Управлінням протиправно було відмовлено в призначенні пільгової пенсії, у зв'язку з чим, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, та належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є визнання протиправним та скасування рішення від 14.06.2017 року №2465 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.04.2017 року з урахуванням висновків суду.
При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження Управління.
Наведена позиція підтверджується судовою практикою Верховного суду, в тому числі у справі: №823/795/17, адміністративне провадження №К/9901/2159/17 (постанова від 22 березня 2018 року).
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Відповідача відшкодувати позивача неотриманих сум пенсій за період з 11.04.2017 - 29.09.2017 року, а саме 15 990 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Призначення та виплата пенсії належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України. Суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача, тому зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову в частині, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог немайнового характеру, судовий збір підлягає стягненню з суб'єкта владних повноважень у розмірі 352,40 грн. (50% від сплаченої суми судового збору).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі №2465 від 14.06.2017 року про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.04.2017 року з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (код ЄДРПОУ 41249156) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору у розмірі 352, 40 грн.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.Г.Гусев
Повний текст рішення складено та підписано суддею 28 вересня 2018 року.
.