02 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2837/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
16 серпня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області у якій просить суд
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незвільнення позивача від сплати єдиного соціального внеску, як особи, що має статус пенсіонера за віком та отримує довічну пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ" та займається незалежною професійною діяльністю (адвокат);
зобов'язати відповідача звільнити позивача від сплати єдиного соціального внеску, як особи, що має статус пенсіонера за віком та отримує довічну пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ" та займається незалежною професійною діяльністю (адвокат);
зобов'язати відповідача повернути позивачу помилково сплачену суму єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн., за І квартал 2018 року - 2457,18 грн., за ІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн., перерахувавши її на рахунок № 26253520398620 в установі Ощадбанку: ТВБВ № 10016/0200 м. Кременчука філії - Полтавське облуправління; МФО: 331467; код ЄДРПОУ: 09331508, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що з травня 2001 року набув право на довічну пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", а тому в силу положень частини четвертої статті 4 закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільнений від обов'язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Враховуючи вищевикладене позивач переконаний, що сплачені ним за 2017 рік, за І квартал 2018 року та за ІІ квартал 2018 року страхові внески є сплаченими помилково та підлягають поверненню.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву посилався на те, що позивач не є пенсіонером за віком у розумінні Законів України "Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки набув права на пенсію за вислугу років та отримує пенсію на підставі спеціального закону, а відтак гр. ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальних підставах /а.с. 50-51/.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" /а.с. 17/.
З 2002 року позивач здійснює незалежну професійну діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 02 серпня 2002 року № 349 /а.с. 16/, у зв'язку з чим перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ як платник податків.
24 березня 2018 року позивач звернувся до контролюючого органа із заявою-скаргою про надання роз'яснень щодо наявності у ОСОБА_1 обов'язку зі сплати єдиного внеску /а.с. 19/.
Листом від 11 квітня 2018 року № 5218/0/99-99-13-02-01-14 відповідач повідомив позивача про наявність в останнього обов'язку зі сплати єдиного внеску, оскільки положення частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не поширюється на осіб, які не є пенсіонерами за віком /а.с. 20-21/.
23 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцької ОДПІ із заявою, в якій вимагав терміново надати відповідь щодо наявності у позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску за період січень-листопад 2017 року, а також просив роз'яснити порядок застосування контролюючим органом санкцій у разі відмови сплати ОСОБА_1 зазначеного внеску /а.с. 22/.
08 травня 2018 року відповідачем на вищевказане звернення надано відповідь у формі листа № 2204/0/16-31-13-02-21, в якому контролюючий орган роз'яснив позивачу порядок нарахування та сплати єдиного внеску, а також механізм застосування до платників штрафних (фінансових) санкцій за несплату (несвоєчасну сплату) або неперерахування (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску /а.с. 23-25/.
Вважаючи суми єдиного внеску за 2017 рік, І та ІІ квартали 2018 року сплаченими за наявності підстав для звільнення від їх сплати, тобто за відсутності у позивача такого обов'язку, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
За приписами частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як встановлено з матеріалів справи діяльність позивача не підпадає під визначення частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки зазначена норма поширюється виключно на фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування. Натомість позивач має інший правовий статус - є особою, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, та є платником єдиного внеску на підставі пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що виключає правові підстави для звільнення останнього від сплати єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Слід зазначити, що суд визнає безпідставними та недоречними посилання позивача на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 805/2195/18, з тих підстав, що предмет розгляду зазначеної справи складали правовідносини між фізичною особою-підприємцем та органом Державної фіскальної служби щодо наявності у ФОП обов'язку зі сплати єдиного внеску за умови виходу останнього на пенсію за віком до настання пенсійного віку (на пільгових умовах на підставі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення").
Відтак доводи позивача, викладені в адміністративному позові, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України та є безпідставними.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо відмови у звільненні позивача від сплати єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 6-9, 77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. Великокохнівська, 51, м. Кременчук, Полтавська область, 39611, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39780421) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_2