Справа № 289/97/18
Номер провадження 1-кп/289/77/18
02.10.2018 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12017060280000705 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Івановичі Черняхівського району Житомирської області, громадянки України, освіта середня, одруженої, на утриманні має одну малолітню дитину, офіційно не працюючої, зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , раніше судимої:
- 09.04.2009 Радомишльським районним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ст. 70, ст. 75 КК України до 4-х років позбавлення волі з іспитовим терміном на 3 роки;
- 06.10.2009 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнена від відбуття покарання 15.06.2012 на підставі постанови Галицького районного суду м. Львова від 07.06.2012, у зв'язку з захворюванням на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання;
- 13.09.2017 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбуття покарання з іспитовим терміном на 2 роки;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Лутівка Радомишльського району Житомирської області, громадянина України, освіта середня, одруженого, на утриманні має одну малолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_2 , проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 13.05.1998 Міжобласним судом за ч. 3 ст. 81 КК України до 3 років позбавлення волі, в силу ч. 3 ст. 42 КК України приєднано 1 рік по вироку того ж суду від 18.02.1998 до 4 років позбавлення волі, по вироку Верховного суду України від 04.06.1998 вирок змінено, виключено ч. 3 ст. 42 КК України і рахувати засудженим по ч. 3 ст. 81 КК України на термін 3 роки позбавлення волі;
- 09.06.2000 Міжобласним судом за ч. 2 ст. 140 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 19.10.2000 Міжобласним судом за ч. 2 ст. 140, ст. 43 КК України до 3 років позбавлення волі, з конфіскацією майна;
- 25.04.2005 Макарівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 28.04.2006 Апеляційним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 70 КК України до 14 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст. 70 КК України поглинуто менш суворіше більш суворим покаранням від 25.04.2005 і встановити відбування покарання 14 років з конфіскацією майна; звільнений 20.10.2017 по відбуттю строку покарання;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Окілок Черняхівського району Житомирської області, громадянина України, освіта середня, не працюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 17.06.1993 Радомишльським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 140, ст. 42 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 45 рахувати засудженим з іспитовим строком на 2 роки;
- 19.07.1994 Радомишльським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 206, ст.ст. 17, 43 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 08.07.1998 Радомишльським районним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 196-1 КК України до виправних робіт терміном на 6 місяців;
- 01.03.1999 Радомишльським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 206 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 43 КК України приєднано не відбуте покарання по вироку від 08.07.1998 та призначено 2 роки 3 місяця позбавлення волі;
- 18.08.1999 Радомишльським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 206 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, на підставі ст. 43 КК України приєднано не відбуте покарання та остаточно призначено 3 роки 3 місяці позбавлення волі;
- 05.11.2004 Радомишльським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 296, ч. 2 ст. 188, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 5 ст. 72-1 КК України до позбавлення волі терміном на 5 років 3 місяці;
- 31.05.2011 Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі терміном 9 років з конфіскацією майна; звільнений 16.12.2016 по відбуттю строку покарання;
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
12.12.2017 близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер вчинюваних дій, переслідуючи корисливий мотив, прийшли до приміщення літнього табору, який розташований по вул. Зарічна в с. Мала Рача Радомишльського району Житомирської області та належить ФГ «Острів-97», де, впевнившись у відсутності сторонніх осіб, демонтували п'ять металевих ферм з навісу, які являють собою металеву конструкцію з металевого кутнику розміром 50/50 мм загальною довжиною 6 м вартістю 1 200,00 грн. за одну ферму, які в подальшому сховали неподалік приміщення, розпорядившись таким чином викраденими фермами на власний розсуд, чим спричинили ФГ «Острів-97» матеріальну шкоду на загальну суму 6 000,00 грн.. Наступного дня ОСОБА_4 , залучивши інших осіб, вивезли п'ять металевих ферм до пункту прийому металобрухту в м. Радомишль Житомирської області.
17.12.2017 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знову вирішили вчинити крадіжку металевих ферм з приміщення ФГ «Острів-97» в с. Мала Рача Радомишльського району Житомирської області, при цьому залучивши до вказаного злочину ОСОБА_6 , приїхали до приміщення літнього табору, який розташований по вул. Зарічна в с. Мала Рача Радомишльського району Житомирської області, та, впевнившись у відсутності сторонніх осіб, демонтували одну металеву ферму з навісу, яка являє собою металеву конструкцію з металевого кутнику розміром 50/50 мм загальною довжиною 6 м вартістю 1 200,00 грн. за одну ферму, яку в подальшому цього ж дня вивезли до пункту прийому металобрухту в м. Радомишль Житомирської області, спричинивши своїми злочинним діями ФГ «Острів-97» матеріальну шкоду на загальну суму 1 200,00 грн..
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою вину в скоєних діяннях, щиросердно розкаялася та засудила вчинене і, будучи допитаною в судовому засіданні, докладно розповіла про обставини вчинення злочинів разом із чоловіком ОСОБА_4 та братом ОСОБА_6 , виручені кошти витратили на продукти харчування. Пояснила, що вчинили крадіжку в зв'язку із відсутністю коштів на проживання. Просила суд її суворо не карати, врахувати її тяжку хворобу та наявність на утриманні малолітньої дитини.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінального правопорушення визнав повністю, надав пояснення по епізодам спільного вчинення крадіжок разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , в яких підтвердив зазначені вище обставини вчинення злочину, не оспорював встановлених в ході досудового розслідування фактичних обставин справи, на підставі яких стороною обвинувачення йому пред'явлено обвинувачення, зокрема не оспорював ні перелік викраденого майна, ні його вартість.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення визнав та пояснив, що в грудні 2017 року погодився на пропозицію ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вчинити крадіжку по причині відсутності грошових коштів. Зазначив, що кається та просить суд його суворо не карати.
Представник потерпілого ОСОБА_7 про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином (а.с.36), 15.03.2018 через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.
Заслухавши пояснення обвинувачених, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються та обмежитися дослідженням характеризуючих особи обвинувачених даних. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачені та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Діючи в межах пред'явленого обвинувачення, суд приходить до переконання, що вина обвинувачених у вчиненні злочинів доведена повністю.
Суд кваліфікує дії обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за викладеними фактами за ч. 2 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Призначаючи обвинуваченим, у відповідності до ст. 65 КК України, вид і міру покарання, суд, керуючись правосвідомістю, враховує характер корисливого злочину, віднесеного кримінальним Законом за формальними ознаками до злочинів середньої тяжкості, які посягають на відносини приватної власності, непорушність яких гарантована державою.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", рішення суду має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Відповідно до розуміння правової природи та значення поняття щирого каяття, наданих у правових позиціях, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире каяття є сукупністю невід'ємних одне від одного складових, що характеризують об'єктивне ставлення винуватої особи до вчиненого злочину і полягають у повному визнанні своєї провини у вчиненні злочину, висловлюванні жалю з цього приводу та бажання виправити ситуацію, що склалася, а так саме й готовність нести відповідальність. Тобто, всі ці фактори правової поведінки обвинуваченого є невід'ємними складовими щирого каяття.
Призначаючи обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання, суд враховує, що під час судового розгляду останні винними себе у вчиненні інкримінованого їм злочину визнавали стабільно та надали правдиві покази, що свідчить про надання допомоги суду у встановленні обставин справи і активне сприяння у розкритті злочину, щиро розкаялися, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України визнається пом'якшучими покарання обставинами.
Згідно ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , є рецидив злочинів.
Судом досліджувалися дані щодо особи обвинуваченої ОСОБА_4 , яка раніше неодноразово судима, на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила, вчинила злочини під час іспитового строку, з моменту винесення попереднього вироку до вчинення даних злочинів минуло 3 місяці, вину визнала та щиро розкаялася, за місцем проживання характеризується посередньо, звернення щодо її поведінки відсутні, одружена, має малолітню дитину 2013 року народження, із змісту досудової доповіді вбачається, що обвинувачена має ще двох старших дітей, відносно яких вона позбавлена батьківських прав, ОСОБА_4 є інвалідом ІІІ групи та отримує пенсію по інвалідності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як дуже високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб - високий.
Суд також бере до уваги ту обставину, що постановою від 07.06.2012 Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_4 було звільнено від відбуття покарання у зв'язку із захворюванням на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, однак, суд зазначає, що наявність тяжкої хвороби не перешкодило останній вчиняти в подальшому злочини. Із наданих обвинуваченою копій медичних документів вбачається, що 30.10.2014 року ОСОБА_4 відмовилася від направлення її в Український науково-практичний центр ендокринної хірургії та від обстеження в зв'язку із відсутністю коштів (а.с.28,29,30). При цьому з досудової доповіді вбачається систематичне вживання обвинуваченою спиртних напоїв, а зі змісту вироку суду від 13.09.2017 слідує, що остання являється ще й наркозалежною особою.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , крім характеризуючих її особу даних, суд враховує позицію прокурора щодо доцільності призначення покарання у виді позбавлення волі, висновок органу пробації про відсутність у обвинуваченої мотивації до позитивних змін і її виправлення без позбавлення волі на певний строк не можливе, тому покарання їй необхідно призначити у вигляді реального позбавлення волі в межах, визначених санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст. 71 КК України.
Оскільки новий злочин за зазначеним кримінальним провадженням обвинуваченою було вчинено після постановлення вироку, суд на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднує невідбутий строк покарання, призначений за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.09.2017.
Судом досліджувалися дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , при цьому встановлено, що останній неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння умисних корисливих злочинів та за вчинення особливо тяжкого злочину, судимості не погашені і не зняті, за місцем проживання характеризується посередньо, скарги та заяви щодо його поведінки відсутні, одружений, має малолітню дитину 2013 року народження, не має офіційних джерел для існування, що і спонукало його до вчинення корисливих злочинів, зі змісту досудової доповіді вбачається, що обвинувачений проживає за рахунок пенсії дружини та матеріальної допомоги її сестри, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як дуже високий.
Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд, враховуючи данні, що характеризують особу обвинуваченого, його схильність до девіантної поведінки, приходить до висновку, що останньому має бути призначене покарання у виді позбавлення волі, підстави для застосування ст. 75 КК України відсутні, так як в його діях простежується системність вчинення ним злочинів та відсутність здійснення для себе відповідних висновків та виправлення.
При дослідженні даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , судом встановлено, що останній неодноразово був засуджений за вчинення умисних корисливих злочинів, судимості не погашені і не зняті, не має офіційних джерел для існування, що і спонукало його до вчинення корисливого злочину, за місцем проживання характеризується посередньо, компрометуюча інформація щодо нього за місцем проживання відсутня; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні нікого не має; згідно досудової доповіді ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як дуже високий.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, його схильність до девіантної поведінки, враховує ставлення обвинуваченого до скоєного, позицію прокурора та висновок органу пробації і приходить до висновку, що йому має бути призначене покарання у виді позбавлення волі в межах, визначених санкцією інкримінованої статті.
Підстав для застосування правил ст.ст. 69, 75 КК України до жодного із обвинувачених суд не вбачає, оскільки обставини вчиненого злочину, а також дані про особи обвинувачених свідчать про їх суспільну небезпечність, нехтування загальновизнаними суспільними цінностями та відсутність будь-яких гарантій того, що вони знову не вчинять нового злочину.
Цивільний позов у справі заявлено не було.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
З метою забезпечення виконання вироку та попередження вчинення інших кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили обрати запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вигляді особистого зобов'язання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 369-378 КПК України, ч. 2 ст. 185 КК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, але не більше двох місяців, обрати у вигляді особистого зобов'язання.
Зобов'язати ОСОБА_5 прибувати до суду за першою вимогою, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_5 обчислювати з моменту затримання після набрання вироком законної сили.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили, але не більше двох місяців, обрати у вигляді особистого зобов'язання.
Зобов'язати ОСОБА_6 прибувати до суду за першою вимогою, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_6 обчислювати з моменту затримання після набрання вироком законної сили.
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання, призначеної за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.09.2017, та остаточно визначити покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1 (один) місяць.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, але не більше двох місяців, обрати у вигляді особистого зобов'язання.
Зобов'язати ОСОБА_4 прибувати до суду за першою вимогою, не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Початок строку відбування покарання засудженій ОСОБА_4 обчислювати з моменту затримання після набрання вироком законної сили.
Речові докази - шість металевих ферм, які являють собою металеву конструкцію з металевого кутнику розміром 50/50 мм загальною довжиною 6 м - залишити власнику.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
Суддя /підпис/ ОСОБА_1
Згідно з оригіналом
Суддя ОСОБА_1
"___" __________ 20 __
(дата засвідчення копії)