Справа № 1540/3233/18
27 вересня 2018 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.,
при секретарі: Казарян С.Б.
сторін:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (65009, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_2 (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 35), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_3 (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 35) про визнання протиправними дій в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 980-017-00027339 від 06.04.2016 р., зобов'язання включити до переліку владників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, -
На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 вересня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_2, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_3, в якій позивач, уточнивши позовні вимоги (вх. № 21110/18 від 23.07.2018р.), просить:
визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_2 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 980-017-00027339 від 06.04.2016 р.;
зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_2 включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, який має право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві " Банк Михайлівський " за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) № 980-017-00027339 від 06.04.2016 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.04.2016 р. між позивачем та ПАТ “Банк Михайлівський” укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 980-017-00027339, згідно якого позивачем внесено на депозитний рахунок кошти у розмірі 22000,00 грн. Враховуючи, що на підставі рішення Національного банку України № 14/БТ від 23.05.2018р. ПАТ “Банк Михайлівський” віднесено до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 812 від 23.05.2018р., яким запроваджено у банку тимчасову адміністрацію. З урахуванням зазначеного позивачем неодноразово було направлено директору-розпоряднику Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заяви з вимогою про відшкодування коштів у розмірі 22000,00 грн. за вкладом, розміщеним у банку. Однак Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_3 повідомлено, що правочини з переказу коштів, здійснені за договором № 980-017-00027339 від 06.04.2016 р., є нікчемними на підставі ст.ст. 215, 216 ЦК України, ст. 37, п 7-9 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Визнання правочину нікчемним здійснено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичними особами через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших послуг». Позивач не погоджується з такими діями відповідачів та вважає, що він має право на відшкодування за вкладом, розміщеним у банку у розмірі 22000,00 грн. На думку позивача, дії щодо визнання договору банківського вкладу нікчемним є протиправними, оскільки такий договір укладено до початку дії тимчасової адміністрації та відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» його не може бути визнано нікчемним.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_2 в обґрунтування позовних вимог зазначено, що грошові кошти, які обліковуються на рахунках позивача останнім отримано на умовах договору та вони є сумою поверненої позики та процентів за користування нею. Відповідач вважає, що вкладом є саме залучені банком кошти, а кошти позивача по своїй природі не є вкладом у розумінні Закону України «Про банки та банківську діяльність» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відтак, зазначено про відсутність підстав для зобов'язання відповідача вчинити дії щодо надання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації щодо виплати та відшкодування позивачу за рахунок коштів фонду за договором № 980-017-00027339 від 06.04.2016 р.
Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2018р. відкрито провадження у справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку загального позовного провадження; встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачам п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено підготовче засідання по справі на 05.09.2018 р. о 10 год.00 хв.
Ухвалою від 05.09.2018 р. підготовче провадження у справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.09.2018 р. о 14 год. 30 хв.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу за його відсутності.
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився, явку представника не забезпечив, про дату, час та місце проведення останнього повідомлений належним чином та завчасно.
Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-
05.03.2015р. ОСОБА_1 було внесено грошові кошти в розмірі 22000,00 грн. на рахунок № 26208515419501 у ПАТ “Банк Михайлівський” (а.с. 17).
06.04.2016р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» укладено договір № 980-017-00027339, за умовами якого позивач передає ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» грошові кошти в розмірі 22000,00 грн. на строк не більше 91 дня у безготівковій формі на рахунок у ПАТ “Банк Михайлівський”, а ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» зобов'язується повернути кошти ОСОБА_1 та виплатити проценти на рахунок № 26208515419501 (а.с. 11).
06.04.2016р. ОСОБА_1 здійснено переказ коштів на користь ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» згідно договору № 980-017-00027339 від 06.04.2016р., що підтверджується копією квитанції № QS233501 (а.с. 16).
Як вбачається з виписок по особовим рахункам з 19.05.2016р. по 31.10.2016р., 19.05.2016р. на рахунок позивача № 26208515419501 надійшли від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» кошти на загальну суму 22000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-017-00027339 від 06.04.2016р.» та на суму 681,63 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору № 980-017-00027339 від 06.04.2016р.» (а. с. 56).
19.05.2016р. ПАТ "Банк Михайлівський" з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" укладено Договір відступлення права вимоги № 2. Згідно з Договором відступлення ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" зобов'язалось відступити Банку права вимоги, належні ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", за кредитними договорами з усіма додатковими угодами до них, укладеними з фізичними особами. Банк в свою чергу, зобов'язався оплатити права вимоги (а.с. 63-65).
23.05.2016 р. постановою Правління Національного банку України № 14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення № 812 від 23.05.2016 р. «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора».
Відповідним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016 р. до 22.06.2016 р. включно та на цей період уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено ОСОБА_4
13.06.2016 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення № 991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» з 23.06.2016 р. до 22.07.2016 р.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України № 124-рш від 12.07.2016 р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1213 від 12.07.2016 р., згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 р. по 12.07.2018 р. включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_4 строком на два роки з 13.07.2016 р. по 12.07.2018 р.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1702 від 01.09.2016 р. змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 з 05.09.2016 р.
Позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_2 із заявою від 22.06.2016р., в якій просив включити інформацію про нього до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування коштів у розмірі 22000,00 грн. (а.с. 12).
30.05.2018р. позивач направив заяву директору розпоряднику Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якій просив виплатити йому гарантовану суму відшкодування за вкладами, що розміщені у ПАТ “Банк Михайлівський”, додаючи копії відповідних документів (а.с. 13).
05.06.2018р. (вих. № 3Г/102) на адресу ОСОБА_1 направлено лист, в якому повідомлено, що з урахуванням приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором. Передумовою включення фізичної особи до загального реєстру вкладників та прирівняння їх коштів до вкладу, є укладення договору з небанківською установою через ПАТ “Банк Михайлівський” як повіреного, однак договір № 980-017-00027339 від 06.04.2016р. укладено без участі ПАТ “Банк Михайлівський” в якості повіреного відтак останній не відповідає вимогам вищевказаного Закону (а.с. 14).
Листом № /11211 від 25.01.2017 р. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 повідомив позивача про нікчемність правочину з перерахування ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19.05.2016р. на рахунок позивача №26208515419501 коштів на загальну суму 22000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-017-00027339 від 06.04.2016р.» та на суму 681,63 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору № 980-017-00027339 від 06.04.2016р.» (а. с. 15).
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_4 № 27/1 від 24.05.2016 р. було створено Комісію по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними.
За результатами проведення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності встановлено нікчемність правочинів (трансакції) з виконання 19.05.2016 р. платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з перерахування коштів позивача в ПАТ «Банк Михайлівський».
Позивача включено до переліку осіб актом № 3 від 01.06.2016 р. Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, який затверджено наказом уповноваженої особи Фонду від 01.06.2016 р. № 42/1 (а.с. 70-71).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст.26 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI (далі - Закон № 4452) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Відповідно до ст. 2 Закону № 4452 вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 27 Закону № 4452 уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону № 4452 протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до ч. 1 ст. 26, ч.1 ст. 27 Закону № 4452 обов'язок уповноваженої особи щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, безпосередньо пов'язаний із наявністю у позивача статусу вкладника банку. Такий статус, в свою чергу, обумовлюється дійсністю договору банківського вкладу.
Відповідно до ч. 2, п.1 ч. 4 ст. 38 Закону № 4452 протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду. Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Разом з тим, суд акцентує увагу на тому, що за змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Перелік передбачених ч. 3 ст. 8 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.
Також, згідно ч. 3 ст. 36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду.
Положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що за Законом № 4452-VI до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме Банком.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI. Про це зазначив Верховний Суд у пунктах 41-43 постанови ОСОБА_5 Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 щодо застосування статті 38 указаного Закону № 4452-VI.
У даному випадку відповідач вважає нікчемним саме правочин між фізичною та юридичною особою з перерахування коштів 19.05.2016 р., посилаючись, зокрема, на п.7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
Так, відповідно до вказаного пункту частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Втім, суд акцентує увагу на тому, що платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунку позивача на рахунок іншої особи не є правочинами між Банком та Позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України.
Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ №492 від 12.11.2003 р. та договорами з відповідними клієнтами банку.
Статтею 1062 ЦК України встановлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.
Відповідно до п. 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за №1172/8493, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України № 2346-III від 05.04.01р. "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Так, відповідно до п. 1.24 ст. 1 цього Закону переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
У свою чергу, згідно з п. 1.15 ст. 1 цього ж Закону, ініціатором є - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.
Згідно п.1.23 вказаної норми, отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.
Частиною 2 пункту 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ №22 від 21.01.04р., зареєстрованої в Мін'юсті 29.03.04р. за N 377/8976, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.
Пунктом 1.7 Інструкції визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Згідно з п. 5.2 ст. 5 Закону № 2346-III відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.
За таких обставин суд дійшов висновку, що операція з перерахування коштів на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними. У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.
Відповідно до п.22.4 ст. 22 Закону №2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:
для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;
для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону № 2346-III, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Позивачем перераховано грошові кошти в сумі 22000,00 грн. зі свого поточного рахунка на поточний рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський", що підтверджується матеріалами справи.
19.05.2016р. було здійснено повернення коштів відповідно до укладених договорів, включаючи відсотки за користування грошима на поточні рахунки позивача. Повернення коштів у сумі відображено у виписці по особовому рахунку позивача (а.с. 56).
Враховуючи наведені обставини та норми чинного законодавства, позивач є вкладником в розумінні Закону №4452-VI, оскільки на його депозитному рахунку знаходились кошти у вказаній сумі до дня запровадження тимчасової адміністрації банку. У суду відсутні підстави не приймати до уваги вказаний доказ у справі, як і відсутні правові підстави для висновку про нікчемність правочину, укладеного між суб'єктами переказу коштів. Правочини, укладені позивачем з Банком відповідачами не ставляться під сумнів на предмет їх нікчемності. Умови таких договорів не передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на постанову Правління Національного банку України № 14/БТ від 23.05.2016 р. «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних, якою введено обмеження щодо недопущення проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків - не заслуговують на увагу, з огляду на те, що таке рішення адресоване посадовим особам Банку, а не клієнтам Банку, відтак невиконання посадовими особами Банку постанови НБУ, навіть якщо і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність правочину, укладеного між клієнтами банку.
За змістом висновку ОСОБА_5 Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 р. у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Окрім того, за правовим висновком ОСОБА_5 Верховного Суду, викладеним у вищевказаній постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.
19.11.2016 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» № 1736-VIII від 15.11.2016 р., яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності зазначеним Законом, віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Пунктом 3 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 р. за № 1548/21860 (далі - Положення), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ зазначеного Положення перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Оскільки відповідачами протягом трьох днів з початку процедури ліквідації не включено позивача до відповідного переліку, а Закон № 1736 в цей період не діяв, суд дійшов до висновку про неможливість його застосування в частині обов'язку для позивача подати повний перелік документів для отримання гарантованої суми вкладу.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський Суд з прав людини у Справі "Фельдман та банк "Слов'янський" проти України" (Заява № 42758/05) від 21.12.2017 р. вказав: «Розглянувши скарги банку-заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції Європейський суд зазначив, що рішення про відкликання ліцензії банку-заявника на здійснення операцій та запровадження ліквідаційної процедури було прийнято відповідно до національного законодавства, чинного на момент подій. Ця адміністративна процедура була повністю покладена на НБУ, який користувався широкою свободою розсуду у цій сфері, і не вбачається, що в процесі прийняття рішень були забезпечені належні гарантії незалежності та неупередженості. Крім того, адміністративна процедура, в результаті якої було прийнято постанову НБУ від 11 січня 2001 року, не передбачала будь-яку ефективну участь керівництва банку з метою надання йому можливості викласти свою позицію щодо ситуації та, за необхідності, висунути заперечення проти запланованих заходів до їх застосування. Також Європейський суд вказав, що не було ефективних ретроспективних засобів юридичного захисту, які банк-заявник міг використати щодо постанови НБУ. У зв'язку з цим Європейський суд констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції».
При вирішенні даної справи суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому ЄСПЛ зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
У розумінні ст. 177 ЦК України грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, відтак, ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., практики ЄСПЛ та ст. 41 Конституції України є непорушними до тих пір, доки, на думку суду, не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом.
В той же час, відповідачами належними та допустимими доказами не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивача на кошти, що є предметом даного спору.
За таких обставин, доводи зазначені відповідачем не спростовують правову позицію суду позивача та відхиляються судом як необґрунтовані.
Таким чином суд, дійшов висновку, що в даному випадку наявні підстави для визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_3 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 980-017-00027339 від 06.04.2016 р., оскільки саме ним вчинялись відповідні дії щодо визнання правочину нікчемним та повідомлялось про це позивача, а не Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_2.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.
Також у висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, зазначено, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема передбачає, що судове рішення повинно бути таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.
Таким чином, враховуючи наведене, з метою захисту порушеного права позивача на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) № 980-017-00027339 від 06.04.2016 р., суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_3 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 980-017-00027339 від 06.04.2016 р.; зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 включити інформацію щодо ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) № 980-017-00027339 від 06.04.2016 р.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 704,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 (65009, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_2 (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 35), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_3 (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 35) про визнання протиправними дій в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 980-017-00027339 від 06.04.2016 р., зобов'язання включити до переліку владників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,- задовольнити.
Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_3 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 980-017-00027339 від 06.04.2016 р.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 включити інформацію щодо ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) № 980-017-00027339 від 06.04.2016 р.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17; код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 (65009, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.10.2018 р.
Суддя: Г.П. Самойлюк
.