Справа № 505/1759/18
01 жовтня 2018 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Левчук О.А., розглянувши матеріали позовної заяви голови громадської організації «Всеукраїнське збереження історико-культурної спадщини» ОСОБА_1 до Липецької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду з Котовського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява голови громадської організації «Всеукраїнське збереження історико-культурної спадщини» ОСОБА_1 до Липецької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення «Про передачу Свято-Покровської церкви с. Казбеки та прилеглої території у власність громади» від 20.10.2017 року № 193-VII.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Проте позовна заява не містить ідентифікаційного коду відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та номеру засобів зв'язку позивача.
Також, позивач відповідачем визначає Липецьку сільську раду Подільського району Одеської області, разом з тим згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться дані щодо припинення вказаної юридичної особи (26.03.2018 року).
Отже, станом на дату звернення позивача до суду (07.06.2018 року) з даним позовом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був наявний запис про припинення юридичної особи.
При цьому, в прохальній частині позовних вимог позивач просить постановити ухвалу щодо заміни відповідача - Липецьку сільську раду Подільського району Одеської області на відповідача - Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області як процесуального правонаступника.
Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 4 КАС України судовий процес - правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
При цьому, приписами ст. 160 КАС визначені вимоги до позовної заяви, зокрема щодо зазначення відповідача, даних щодо нього, та змісту позовних вимог.
Таким чином, в позовній заяві позивачу слід визначити особу, яка повинна бути належним відповідачем по справі із наданням підтверджуючих документів.
Відповідно до п. 4, 9 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
При цьому, позовна заява не містить обґрунтувань порушення оскаржуваними рішеннями прав, свобод, інтересів безпосередньо позивача.
Згідно ч. 3 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про громадські організації» громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
Згідно ст. 11 ЗУ «Про громадські організації» статут громадського об'єднання має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності; повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі - керівні органи) громадського об'єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об'єднання, та її заміни (для громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи).
Рішенням Конституційного Суду України від 28.11.2013 № 12-рп/2013 визначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
Разом з тим, позивачем, головою громадської організації «Всеукраїнське збереження історико-культурної спадщини» ОСОБА_1 до позовної заяви не додано належним чином завіреної копії статуту громадської організації «Всеукраїнське збереження історико-культурної спадщини», з якого вбачалися б повноваження ОСОБА_1 як голови громадської організації «Всеукраїнське збереження історико-культурної спадщини» звернення до суду.
При цьому, з позовної заяви не вбачається чи вважає позивач, що рішенням Липецької сільської ради Подільського району Одеської області «Про передачу Свято-Покровської церкви с. Казбеки та прилеглої території у власність громади» від 20.10.2017 року № 193-VII порушено права Громадської організації «Всеукраїнське збереження історико-культурної спадщини» чи ОСОБА_1 як голови Громадської організації «Всеукраїнське збереження історико-культурної спадщини».
Відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ст. 79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Так, позивач вказує, що до заяви релігійної громади Свято-Покровської церкви с. Казбеки не додано карту, план, викопіювання або графічний малюнок де зазначено місце розташування храму і прилеглу територію в 1га та технічну документацію, а також, що Липецька сільська рада передала у власність будівлю храму, яка не належить Липецькій сільській раді та яка не знаходиться на балансі цієї сільської ради.
При цьому, будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги до позовної заяви не додано.
Крім того, позивачем надано ксерокопії листа Липецької сільської ради Подільського району Одеської області від 22.12.2017 року вих. № 40, листа Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 20.02.2018 року № 195/2.17, листа Подільської районної ради Одеської області від 30.05.2018 року № 02-19/54, якими надано відповіді на заяви позивача, проте належним чином завірених копій заяв до позовної заяви не додано.
Статтею 94 КАС України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Згідно п. 5.27 ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року №55 відмітка про засвідчення копії документа складають зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (нижче підпису).
Разом з тим, позивачем не дотримано вказані вимоги, оскільки до позовної заяви додано ксерокопії документів, які не засвідчені належним чином у встановленому законом порядку.
Крім того, позивачем не зазначено в позовній заяві про наявність у нього або у іншої особи оригіналів письмових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.
Згідно пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином ставка судового збору за подання даного адміністративного позову становить 1762,00 грн.
Разом з тим, доказів сплати судового збору в розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір» позивачем до адміністративного позову не додано.
При цьому, в позовній заяві позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з відсутністю грошових коштів на час подачі позовної заяви до суду, оскільки ГО «Всеукраїнське збереження історико-культурної спадщини» є неприбутковою організацією.
Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір». Так, положеннями ст. 8 вказаного Закону передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Разом з тим, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору в обґрунтування заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору.
При цьому, факт подачі позову головою ГО «Всеукраїнське збереження історико-культурної спадщини», яка, як зазначає позивач, є неприбутковою організацією не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору.
Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, позивач оскаржує рішення Липецької сільської ради Подільського району Одеської області «Про передачу Свято-Покровської церкви с. Казбеки та прилеглої території у власність громади» від 20.10.2017 року № 193-VII.
Разом з тим, в позовній заяві позивач не зазначає коли безпосередньо та за яких обставин йому стало відомо про оскаржуване рішення.
При цьому, до позовної заяви додано лист Липецької сільської ради Подільського району Одеської області від 22.12.2017 року № 40, яким на адресу позивача направлено копію оскаржуваного рішення.
Таким чином, після отримання вказаного листа, у разі незгоди, позивач повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів та звернутися до суду.
При цьому, в позовній заяві позивач вказує, що надає відомості про вжиття заходів досудового врегулювання, а саме лист Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 20.02.2018 року № 195/2.17 та лист Подільської районної ради Одеської області від 30.05.2018 року № 02-19/54, якими повідомлено позивача про неможливість скасування рішення Липецької сільської ради Подільського району Одеської області «Про передачу Свято-Покровської церкви с. Казбеки та прилеглої території у власність громади» від 20.10.2017 року № 193-VII та повідомлено про право оскарження такого рішення в суді.
Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, КАС України передбачені строки звернення до суду, відмінній від шестимісячного строку звернення, у разі якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору.
При цьому, позовна заява голови громадської організації «Всеукраїнське збереження історико-культурної спадщини» ОСОБА_1 не містить будь-яких посилань на нормативно-правові акти, які б передбачали порядок досудового вирішення спору, зокрема щодо скасування рішення органу місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.
Недоліки повинні бути усунені шляхом приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст. 160, 161 КАС України, а саме шляхом визначення відповідача та зазначення його найменування та даних відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, з урахуванням зауважень викладених в ухвалі, зазначення в позовній заяві обґрунтувань порушення оскаржуваними рішеннями прав, свобод, інтересів безпосередньо позивача, надання належним чином завіреної копії статуту громадської організації «Всеукраїнське збереження історико-культурної спадщини», надання належним чином завірених копій доказів на підтвердження заявлених позовних вимог або надання доказів, які б підтверджували, що позивачем здійснено усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання доказів, з урахуванням зауважень, викладених в ухвалі, зазначення в позовній заяві про наявність у позивача або у іншої особи оригіналів письмових доказів, надання доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору або ж надання документу, який підтверджує підстави звільнення чи відстрочення від сплати судового збору відповідно до закону чи сплати судового збору, надання заяви про поновлення строку звернення до суду, зазначення та надання доказів поважності пропуску строків звернення, а також шляхом надання копій позовної заяви після усунення недоліків разом з належним чином завіреними копіями документів, що надаються до суду відповідно до кількості учасників справи.
Керуючись ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суд -
В задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву голови громадської організації «Всеукраїнське збереження історико-культурної спадщини» ОСОБА_1 до Липецької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність в десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде повернутий відповідно до вимог ч. 1 п. 4 ст. 169 КАС України.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Левчук