01 жовтня 2018 р. № 814/1378/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Перемоги, 182, с. Ковалівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57102
до відповідача:Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056
про:визнання протиправною та скасування постанови від 24.05.2018 року № 056077,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 056077 від 24.05.2018 року, винесену заступником начальника Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області ОСОБА_3 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що притягнення його до відповідальності за відсутністю дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними органами у разі перевищення вагових обмежень або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів є безпідставним, оскільки у даному випадку законодавство забороняє подібні перевезення. Крім того, наявність вини ФОП ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення не доведена, в тому числі не доведено наявність у нього статусу перевізника, що є обов'язковою умовою для притягнення до відповідальності за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» і покладання на суб'єкта обов'язку сплати адміністративно-господарського штрафу.
Ухвалою від 08.06.2018 року суд відкрив провадження та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до положень ч. 4. ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Позивач надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд дослідив матеріали справи, оцінив надані докази в їх сукупності та встановив наступне.
05.04.2018 року на території Миколаївського морського торгівельного порту працівниками Укртрансбезпеки здійснено габаритно-ваговий контроль автопоїзду у складі автомобілю Renault Magnum 11GTA, державний номер НОМЕР_1, з напівпричепом Bodex KIS 3WS, державний номер НОМЕР_2, про що складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 039103 від 05.04.2018 року (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено факт надання послуг з перевезення вантажу (соя) з перевищенням допустимих вагових обмежень та без оформлення документів, перелік яких передбачений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевищення, виданий уповноваженими компетентними органами у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень.
На підставі акту перевірки відповідачем 24.05.2018 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 056077, якою до позивача застосовано штраф у сумі 1700,00 грн.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон України № 2344), документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У відповідності до ст. 60 Закону України № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Згідно ст. 1 Закону України № 2344, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону України № 2344).
Таким чином, системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього, у відповідності до ст. 1 Правил дорожнього руху України.
У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Крім того, ст. 50 Закону України № 2344 передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
З акту перевірки вбачається, що згідно ТТН № 239558 від 04.04.2018 року автомобільним перевізником є ПП ОСОБА_4
Вказана товарно-транспортна накладна є документом, який у розумінні ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, ст. 50 Закону України №т 2344, підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (вантажовідправником).
З наведеного слідує, що ФОП ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не є перевізником в розумінні Закону України № 2344.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем протиправно накладено штраф за порушення вимог ст. 48 Закону України № 2344 на позивача, який не здійснював перевезень.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 159, 241 - 246, 250, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Перемоги, 182, с. Ковалівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57102, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056) - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області про стягнення адміністративно-господарського штрафу № 056077 від 24.05.2018 року.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) судові витрати у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копіок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя О.М. Мельник