03 вересня 2018 р. № 814/1473/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагаря В.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Приватного малого підприємства "Георгій", вул. Центральна, 31-А, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500
до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2018 № 00044001406,
Приватне мале підприємство "Георгій" (далі - позивач, ПМП "Георгій") звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі- відповідач, ГУ ДФС у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2018 року №00044001406.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки кошти оприбутковано позивачем у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Ухвалою від 03.07.2018 року суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.
Суд здійснив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -
21.05.2018 р. посадовими особами ГУ ДФС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину, що розташований за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Центральна, 31 А суб'єкта господарської діяльності ПМП "Георгій", щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензії, виробництва та обігу підакцизних товарів, наслідки якої оформлено актом від 21.05.2018 року №0100/14/29/14/23043408.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, а саме, неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій за період з 06.10.2017 по 04.01.2018 р. на загальну суму готівкових розрахунків, проведених через РРО з ФН НОМЕР_1 - 48 126,05 грн.
Вказаний висновок контролюючим органом зроблено з огляду на здійснення позивачем записів про рух готівки за період з 06.10.2017 по 04.01.2018 р. у книзі обліку розрахункових операцій, яка не зареєстрована у контролюючому органі ДФС.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2018 року №00044001406, згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 240 630,25 грн.
Вважаючи неправомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, та не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.
Щодо порядку проведення фактичної перевірки, суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, фактична перевірка позивача була проведена на підставі пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України згідно наказу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 14.05.2018 року №1051 та направлень на перевірку від 14.05.2018 року №1412/14-29-03-01-28 та №1413/14-29-03-01-28.
Зазначений наказ та направлення були пред'явлені на об'єкті перевірки працівниками ГУ ДФС у Миколаївській області бухгалтеру МПМ "Георгій” - ОСОБА_1, що підтверджується підписом останнього.
Таким чином, твердження позивача про невручення під розписку до початку проведення фактичної перевірки копії наказу є безпідставним.
Суд зауважує, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковим органом. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки. Дана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 826/1205/16 та від 13.03.2018 року у справі № 804/113/16.
Що стосується суті виявлених відповідачем в акті фактичної перевірки порушень, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень пункту 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
При цьому, книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Відповідно до норм Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані зареєструвати книги обліку розрахункових операцій. Реєстрація книг ОРО здійснюється в контролюючому органі за основним місцем обліку суб'єкта господарювання як платника податків.
Згідно з підпунктом 2.6 глави 2 Положення "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Мін'юсті України 13 січня 2005 року № 40/10320 (із змінами та доповненнями), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Тобто за відсутності реєстрації у контролюючому органі ДФС відповідна облікова книга не є книгою обліку розрахункових операцій у розумінні наведених положень.
Таким чином, облік готівкових коштів у незареєстрованій книзі ОРО є неоприбуткуванням (неповним та/або несвоєчасним оприбуткуванням), за що передбачено штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі вищевикладеного суд вважає доведеним, що позивач допустив неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, відтак, підстав для задоволення позову немає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Приватного малого підприємства "Георгій" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2018 № 00044001406 відмовити повністю.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. С. Брагар