справа №813/1984/18
24 вересня 2018 року
зал судових засідань № 9
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Лунь З.І.,
секретар судового засідання Магиревич Ю.Д.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_4 офісу Держаудитслужби про визнання протиправними та скасування вимог,-
Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Галицька, 15) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 офісу Держаудитслужби (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул.Костюшка, 8), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати обов'язкові вимоги відповідача за наслідками ревізії від 13.04.2018 №06-15м/2482 щодо усунень порушень, а саме:
-п.7.2, п.7.3 Положення про оренду майна територіальної громади м.Львова затвердженою ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2017 зі змінами та доповненнями, п.1 ухвал Львівської міської ради «Про міський бюджет м.Львова на 2014 рік» від 06.02.2014 №3044, «Про міський бюджет м.Львова на 2015 рік» від 19.01.2015 №4261, «Про міський бюджет м.Львова на 2016 рік» від 24.12.2015 №33 ЛКП «Рембуд»;
-ст.ст.3, 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 16.03.1992 « 2171-ХІІ, п.6 Порядку відчуження об'єктів Державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 №803, ст.22 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV та ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV;
-п.п.1, 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV, п.п.1, 3 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 №417-VІІІ, п.п.4, 6 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, п.2 рішення Львівської міської ради «Про сприяння у створенні об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у м.Львові» від 13.06.2016 №448, п.16 Порядку списання з балансу міської ради багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності, затвердженого рішенням від 30.09.2016 №876, Положення про порядок передачі (постановки) на баланс нежитлових будівель (споруд) чи їх частини на баланс ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради», затвердженого рішенням Львівської міської ради від 06.04.2001 №129.
Позовні вимоги мотивовані тим, що головними державними аудиторами відділу контролю у галузі ЖКГ проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за період з 01.06.2014 по 30.11.2017. На підставі проведеної ревізії ревізорами було складено акт ревізії від 23.03.2018 №06-24/6. Відповідно до Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» першим заступником начальника ОСОБА_4 офісу Держаудитслужби пред'явлено вимоги щодо усунення порушень, які виявлені в ході ревізії та призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів (неотримання доходів міським бюджетом м.Львова, незаконних втрат комунального майна) від 13.04.2018 № 06-15м/2482. Вимога направлена начальнику Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради ОСОБА_5, якою зобов'язано у встановлений термін опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення законодавства, у тому числі забезпечити відшкодування збитків, завданих зазначеними порушеннями, в установленому законодавством порядку. Проте, на думку позивача, оскаржувана вимога є необґрунтованою, оскільки приймаючи оскаржувану вимогу відповідач діяв не на підставі, поза межами повноважень та всупереч способу, що передбачені Конституцією та законами України. Вважає, що оскаржувана вимога є необґрунтованою, оскільки не враховує усіх обставин, що мають значення для її прийняття, прийнята всупереч принципу пропорційності - без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована оскаржувана вимога. Зазначає, що вимога є безпідставною та упередженою, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству та усталеній судовій практиці з вирішення аналогічних питань. При цьому вимога усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку не містить конкретних заходів і способів такого усунення, а єдиним способом виконання вимоги фактично є відшкодування завданих збитків, що не може бути здійснено органом фінансового контролю шляхом направлення вимоги.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що в ході проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.06.2014 по 30.11.2017 було виявлено низку порушень. Вважає, що оскаржувана вимога № 06-15м/2482 від 13.04.2018 стосується виключно порушень, що полягають у відшкодуванні збитків, при цьому у органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою яких неможливо стягнути виявлені в ході перевірки збитки. В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача. У справі, що розглядається, інспекція надала вимоги, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір. Також, на думку відповідача, пред'явлені до виконання вимоги жодним чином не порушують законні права та інтереси позивача, а тому спірна вимога є правомірною та прийнятою відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак відсутні підстави для її скасування.
Представник позивача подала суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просить суд позов задовольнити в повному обсязі. Також зазначила, що ревізією встановлено, що ЛКП «Рембуд» виступало орендодавцем комунального майна та отримані від оренди кошти за період з червня 2014року до листопада 2016року не перерахувало до загального фонду міського бюджету м.Львова, внаслідок чого недотримано фінансових ресурсів та завдано збитків міського бюджету м.Львова на суму 1811696,36грн. На думку представника, Управління комунальної власності не наділене повноваженнями контролю за перерахуванням коштів до місцевого бюджету отриманих від орендної плати інших структурних підрозділів Львівської міської ради. Проте, в межах своїх повноважень управлінням виявлено, що вказані приміщення знаходяться у приватній власності. Тому, управління звернулося з листом від 18.12.2017 №4-2302-1795 до директора містобудування Львівської міської ради про надання інформації щодо дозволу на реконструкцію приміщень першого поверху та надання всіх дозвільних документів, а також листом від 18.12.2017 №4-2302-1794 до Франківської адміністрації про те, чи видавалися розпорядження на реконструкцію вказаних нежитлових приміщень. Після проведеного аналізу та отриманих всіх документів управління звернулося в правоохоронні органи та в юридичний департамент, оскільки згідно з стю387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просила суд позовні вимоги задовольнити в повністю.
Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, наведених у відзиві. Просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши вступне слово представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.01.2018, основним видом економічної діяльності Управління є державне управління загального характеру (КВЕД 84.11), взято на облік платника податків Галицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 22.10.1998, код ЄДРПОУ 25558625.
Відповідно до рішення Львівського управління офісу ВПП ДФС від 19.012017 №17280646/1, Управління включено до реєстру неприбуткових установ та організацій від 12.02.1999.
Згідно з витягом з реєстру платників податків на додану вартість від 14.03.2017 №172806450014, виданим Львівським управлінням офісу ВПП ДФС, Управління зареєстровано платником податку на додану вартість 30.10.1998.
Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради, утвореним відповідно ухвали від 06.07.2006 №94 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання».
Управління здійснює діяльність на підставі Положення, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007 №1100 зі змінами та доповненнями винесеними рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.04.2009 №303, від 03.07.2009 №485, від 01.04.2016 №237, від 01.11ю2016 №574, від 02.12.2016 №1125, від 19.05.2017 №410.
Управління є підзвітним і підконтрольним міській раді, виконавчому комітету, Львівському міському голові та підпорядковане директору Департаменту економічного розвитку.
Основним завданням Управління є: виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м.Львова; передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м.Львова; подання на розгляд міської ради пропозиції щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліки об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, організація виконання цих програм. Всі надходження від оренди, приватизації перераховуються у міський бюджет м.Львова та Державний бюджет України.
Відповідно до п.1.3.1 плану контрольно-ревізійної роботи Державної аудиторської служби України на ІV квартал 2017р. та на підставі направлень на проведення ревізії, виданих в.о. начальника ОСОБА_4 офісу Держаудитслужби від 22.12.2017 №1294, №1295, головними державними аудиторами відділу контролю у галузі ЖКГ, інфраструктури та зв'язку ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за період з 01.06.2014 по 30.11.2017.
Ревізію проведено з 26.12.2017 по 22.03.2018 у відповідності до питань програми ревізії від 22.12.2017 зі змінами від 26.02.2018 та робочого плану з відома начальника Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради ОСОБА_5 та в присутності начальника фінансово-розрахункового відділу ОСОБА_7
Ревізію було зупинено на період з 29.12.2017 по 16.01.2018 та з 24.01.2018 по 26.02.2018 для проведення зустрічних звірок.
За результатами ревізії позивача ОСОБА_4 офісом Держаудитслужби складено акт №06-24/6 від 23.03.2018 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за період з 01.06.2014 по 30.11.2017.
З висновками акта ревізії Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради не погодилося та із супровідним листом № 2302-вих-2414 від 02.04.2018 подало на акт ревізії заперечення. ОСОБА_4 офіс Держаудитслужби розглянув надані заперечення та своїм листом від 13.04.2018 надав Висновки на заперечення від 02.04.2018, затверджені першим заступником ОСОБА_4 офісу Держаудитслужби ОСОБА_8, згідно яких заперечення позивача не приймаються.
ОСОБА_4 офісом Держаудитслужби було направлено на адресу позивача вимогу № 06-15м/2482 від 13.04.2018 щодо усунення порушень законодавства, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів на суму 1811,7тис.грн. та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 8, п. 7 ст. 10, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993р№ 2939-ХІІ, п.п. 46, 49-50, 52 «Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (надалі Порядок № 50), ОСОБА_4 офіс Держаудитслужби вимагав від позивача усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку строком до 13.05.2018.
Не погоджуючись з зазначеними пунктами вимоги, вважаючи своє право порушеним внаслідок виставлення такої вимоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Правові засади діяльності Держаудитслужби визначаються Положенням про Державну аудиторську службу, затвердженим Постановою КМ України від 03.02.2016 № 43, п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до п.п. 9 п. 4 Положення Держаудитслужба вживає в установленому порядку Заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме; вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Підпунктом 4 Пункту 4 Положення передбачено, що орган державного фінансового контролю здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), отриманих під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах під час складання планових бюджетних показників та відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов'язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі); відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів довгострокових зобов'язань за енергосервісом затвердженим в установленому порядку умовам закупівлі енергосервісу; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності; виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів, станом внутрішнього контролю в інших підконтрольних установах; усуненням виявлених недоліків і порушень.
Підпунктами 16, 23 п.6 Положення також передбачені права Держаудитслужби: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.
Так само вони кореспондуються з положеннями п.10 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».
Проаналізувавши вказані правові норми, суд дійшов висновку, що орган державного фінансового контролю здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), отриманих під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах під час складання планових бюджетних показників та відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов'язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі); відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів довгострокових зобов'язань за енергосервісом затвердженим в установленому порядку умовам закупівлі енергосервісу; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності; виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів, станом внутрішнього контролю в інших підконтрольних установах; усуненням виявлених недоліків і порушень та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Системно аналізуючи вказані норми, суд дійшов висновку, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог про усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Судом встановлено, що відповідно до п.1.3.1 плану контрольно-ревізійної роботи Державної аудиторської служби України на ІV квартал 2017р. та на підставі направлень на проведення ревізії, виданих в.о. начальника ОСОБА_4 офісу Держаудитслужби від 22.12.2017 №1294, №1295, головними державними аудиторами відділу контролю у галузі ЖКГ, інфраструктури та зв'язку ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за період з 01.06.2014 по 30.11.2017.
Ревізією виявлено порушення, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів в сумі 1954,9тис.грн., в тому числі недотримання доходів міським бюджетом м.Львова в сумі 1811,7тис.грн. та незаконних втрат комунального майна в сумі 143,2тис.грн.
ОСОБА_4 офісом Держаудитслужби було направлено на адресу позивача вимогу № 06-15м/2482 від 13.04.2018 щодо усунення порушень законодавства, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів на суму 1811,7тис.грн. та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 8, п. 7 ст. 10, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993р№ 2939-ХІІ, п.п. 46, 49-50, 52 «Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (надалі Порядок № 50). ОСОБА_4 офіс Держаудитслужби вимагав від позивача усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку строком до 13.05.2018.
За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред'явлення обов'язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.
У даній справі, зміст спірної вимоги, яка, як встановлено вище, є індивідуально-правовим актом, і відтак породжує права і обов'язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку і, як вказав відповідач у своїх запереченнях проти позову, стосується виключно порушень, що полягають у відшкодуванні збитків, встановлених контролюючим органом.
Водночас, спірна вимога, як індивідуально-правовий акт, в силу закону обов'язковий до виконання підконтрольною установою, винесена з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою. За таких умов, спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених законодавчих актів, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Зазначене в світлі обов'язкового характеру спірної вимоги в частині корегування роботи підконтрольної установи є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як акту індивідуальної дії.
Суд зазначає, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб'єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, з'ясувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.
Стосовно порушень, встановлених підчас ревізії та зазначених у вимозі, які, на думку органу фінансового контролю, потягли понесення збитків державою та підконтрольною установою, суд зазначає наступне.
В ході ревізії встановлено, що ЛПК «Рембуд» в порушення п.7.2, п.7.3 Положення про оренду майна територіальної громади м.Львова, затвердженою ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2017 зі змінами та доповненнями, п.1 ухвал Львівської міської ради «Про міський бюджет м.Львова на 2014 рік» від 06.02.2014 №3044, «Про міський бюджет м.Львова на 2015 рік» від 19.01.2015 №4261, «Про міський бюджет м.Львова на 2016 рік» від 24.12.2015 №33, виступало орендавцем комунального майна (нежитлових приміщень, які перебувають на балансі підприємства) та отримані від оренди кошти за період з червня 2014року по листопад 2016року не перерахувало до загального фонду міського бюджету м.Львова, внаслідок чого недоотримано фінансових ресурсів та завдано збитків міському бюджету м.Львова на сумі 1811,7тис.грн.
Крім цього, внаслідок фактичної відсутності нежитлового приміщення комунальної власності загальною площею 59,8кв.м. за адресою: вул.Єфремова,50 у м.Львові та наявності оформленого права приватної власності з порушенням вимог ст.ст.3, 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 16.03.1992 « 2171-ХІІ, п.6 Порядку відчуження об'єктів Державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 №803, ст.22 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV та ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV територіальною громадою м.Львова в особі ЛКП «Львівський ліхтар» понесено незаконних витрат комунального майна в сумі 143,2тис.грн.
Також, внаслідок відсутності на обліку нежитлових приміщень за адресами: вул.Стрільців,5, вул.Дорошенка, 14, вул.Наливайка, 5, вул. Кривоноса, 31 та 33, вул.Стецька, 5, 6, 8, вул.Франка, 12, ЛМКП «Айсберг», ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради», ЛКП «Княже місто», ЛКП «Старий Львів» порушено вимоги п.п.1, 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV, п.п.1, 3 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 №417-VІІІ, п.п.4, 6 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, п.2 рішення Львівської міської ради «Про сприяння у створенні об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у м.Львові» від 13.06.2016 №448, п.16 Порядку списання з балансу міської ради багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності, затвердженого рішенням від 30.09.2016 №876, Положення про порядок передачі (постановки) на баланс нежитлових будівель (споруд) чи їх частини на баланс ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради», затвердженого рішенням Львівської міської ради від 06.04.2001 №129.
В акті відображено висновки контролюючого органу про виявленні в діяльності позивача фінансових порушень, які призвели до збитків на загальну суму 1811,7тис. грн.
На цій підставі 13.04.2018 відповідачем складено вимогу про усунення порушень та запропоновано позивачу усунути виявлені недоліки та відшкодувати завдані збитки у встановленому законом порядку.
Тому, суд дійшов висновку, що вимога органу державного фінансового контролю в частині, що спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обов'язковою до виконання.
Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи або колишніх посадових осіб підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
У справі, що розглядається, предметом спору є вимога спрямована на виявлення розміру збитків та їх відшкодування.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.02.2018 по справі №822/2087/17.
Так, як встановлено судом, відповідачем ставиться вимога саме щодо опрацювання матеріалів ревізії та в подальшому дотримуватися вимог чинного законодавства, така вимога викладена у листі вимозі є загальною, носить імперативний характер та визначає у собі необхідність дотримання позивачем в подальшій діяльності норм та вимог чинного законодавства України.
Суд зауважує, що зазначена вимога жодним чином не порушує права та інтересів позивача, не створює необґрунтованих або протиправних обов'язків, в свою чергу їх скасування фактично буде свідчити про надання позивачу права не дотримуватись при здійсненні своєї діяльності норм чинного законодавства України, що є неприпустимим.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішенням у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Проте, п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що в оскаржуваному листі - вимозі від 13.04.2018 №06-15м/2482, відповідачем ставляться вимоги (щодо усунення порушень, а п.7.2, п.7.3 Положення про оренду майна територіальної громади м.Львова затвердженою ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2017 зі змінами та доповненнями, п.1 ухвал Львівської міської ради «Про міський бюджет м.Львова на 2014 рік» від 06.02.2014 №3044, «Про міський бюджет м.Львова на 2015 рік» від 19.01.2015 №4261, «Про міський бюджет м.Львова на 2016 рік» від 24.12.2015 №33 ЛКП «Рембуд»; ст.ст.3, 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 16.03.1992 « 2171-ХІІ, п.6 Порядку відчуження об'єктів Державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 №803, ст.22 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV та ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV), які за своєю суттю стосуються опрацювання матеріалів ревізії та в подальшому дотримуватися вимог чинного законодавства, тобто є такими, що стосуються коригування роботи позивача, відтак, є загальними, носять імперативний характер та визначають у собі необхідність дотримання позивачем в подальшій діяльності норм та вимог чинного законодавства України.
Суд зауважує, що зазначені вимоги жодним чином не порушують права та інтересів позивача, не створюють необґрунтованих або протиправних обов'язків, в свою чергу їх скасування фактично буде свідчити про надання позивачу права не дотримуватись при здійсненні своєї діяльності норм чинного законодавства України, що є неприпустимим.
Щодо вимоги про усунення порушень п.п.1, 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV, п.п.1, 3 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 №417-VІІІ, п.п.4, 6 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, п.2 рішення Львівської міської ради «Про сприяння у створенні об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у м.Львові» від 13.06.2016 №448, п.16 Порядку списання з балансу міської ради багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності, затвердженого рішенням від 30.09.2016 №876, Положення про порядок передачі (постановки) на баланс нежитлових будівель (споруд) чи їх частини на баланс ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради», затвердженого рішенням Львівської міської ради від 06.04.2001 №129, то суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку із тим, що у вказаній частині вимог відповідача не порушено прав, свобод та інтересів позивача до пред'явлення Держаудитслужбою позову про стягнення (відшкодування, повернення) зазначених сум в судовому порядку, а тому такі вимоги є безпідставними.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 02.10.2018.
Суддя Лунь З.І.