Іменем України
24 вересня 2018 р. № 1440/2013/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1,Гедера,Ізраїль
до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е, ОСОБА_2, 54018
провизнання протиправним та скасування рішення від 05.02.2018 № 69-Я-01,
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні ОСОБА_3, викладене у відмові №69-Я-01 від 05.02.2018, та визнати бездіяльність відповідача щодо не призначення його пенсії - протиправною та зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області призначити та виплачувати пенсію за віком з 25.01.2018 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів і до його смерті - 06.06.2018 та виплатити ці суми пенсії, неотримані померлим через його передчасну смерть.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що право громадян України, які постійно проживають за кордоном, на отримання ними пенсійних виплат однозначно встановлено рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009, яким були визнані неконституційними положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які забороняли виплату пенсій при виїзді на місце постійного проживання за кордон. З метою реалізація свого права на призначення пенсії, ОСОБА_3 звернувся безпосередньо до відповідача з особистою відповідною заявою про призначення йому пенсії. Проте, відповідач відмовив йому на підставі того, що у ОСОБА_3 відсутня реєстрація на території України за місцезнаходження відповідача та документ, що посвідчує особу ОСОБА_3 не відповідає Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій. ОСОБА_3 не зміг перенести ці знущання Пенсійного фонду України і 06.06.2018 помер. Разом з тим, така передчасна смерть ОСОБА_3 не звільняє відповідача від обов'язку перед позивачкою - дружиною ОСОБА_3, яка проживала разом з покійним на день його смерті, в тому числі і за період з 25.01.2018. Таким чином, така незаконна відмова, спричинила звернення до суду за захистом права ОСОБА_3 на пенсійне забезпечення.
Відповідач позов не визнав, надіслав по справі відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію аргументував наступним чином. Право на призначення та виплату пенсії є невід'ємним від фізичної особи та такими, що припиняються в момент її смерті. Таким чином, у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 припинилось його право на призначення пенсії, яке фактично виступає предметом позову. Чинне законодавство України передбачає можливість отримання пенсійних виплат членами сім'ї померлого пенсіонера. Разом з тим, вказане право не є безумовним та базується на такому. У відповідності до змісту ст.1227 Цивільного кодексу України, суми пенсії або інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Члени сім'ї померлого пенсіонера мають право на отримання сум пенсійних виплат, що належали померлому пенсіонеру, але не були ним отримані у зв'язку з його смертю. Кошти, що не були нараховані пенсіонеру, не є належною йому пенсійною виплатою. За таких умов, зазначені кошти не можуть вважатися недоотриманою пенсією та не підлягають виплаті правонаступникам померлого позивача або членам його сім'ї.
Суд розглянув справу 24.09.2018 в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, відповідно до вимог ст.263 КАС України.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_3, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 1998 року проживав в Україні за адресою: АДРЕСА_2.
29.04.1983 ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_1
В 1998 році ОСОБА_3 виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю.
25.01.2018 ОСОБА_3 через свого представника за дорученням звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії.
05.02.2018 Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області надало відповідь ОСОБА_3 про неможливість розгляду питання про призначення йому пенсії, оскільки звернення оформлено не відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
06.06.2018 ОСОБА_3 помер.
Відповідно до ст.91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. У разі смерті пенсіонера його сім'ї або особі, яка здійснила похорон, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії.
Відповідно до ст.1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Таким чином, відповідно до ст.91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.1227 Цивільного кодексу України, члени сім'ї мають право на одержання належної померлому пенсії, тобто призначеної, але не отриманої.
У цьому випадку, пенсія ОСОБА_2 не була призначена, спір з цього приводу ще не був вирішений, за таких обставин, ст.91 Закону, ст.1227 ЦК України не можуть бути застосовані до ще непризначеної пенсії.
Відповідно до ст.5 КАС Україна кожан особа має право в порядку встановленому Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням діє чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушенні її права, свободи чи інтереси.
Разом з тим, необхідно розуміти, що право на звернення до суду розділяється на право на позов в процесуальному та матеріальному розумінні.
Процесуальне право на позов, це право на подання позову, право на звернення до суду з вимогою за захистом, прав, свобод і інтересів, які, на думку позивача, порушені суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах.
Позивачем дотримано всі процесуальні норми під час подання позовної заяви, а спір щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень віднесений до юрисдикції адміністративних судів, у зв'язку з чим судом було відкрито провадження по цій справі та розглянуто по суті позовних вимог.
Самим лише фактом розгляду по суті вимог позивача, забезпечено його право на позов, яке передбачене ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції та ст.5 КАС України.
Натомість, матеріальне право на позов, це право на задоволення позиву, на позитивне вирішення справи, розв'язання спору на користь позивача.
Право на задоволення позову, залежить, окрім іншого, від наявності у позивача суб'єктивних прав, які порушуються відповідачем та права вимоги за ними.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є вирішення спорів з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до п.9 ч.5 ст.160 КАС України зазначається, що у позовні заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, прав, свобод або інтересів позивача.
Відповідно до п.19 ст.4 КАС України - індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до ст.48 КАС України передбачено право суду на заміну неналежного позивача, у разі встановлення того факту, що з позовом звернулась не та особа, якій належить право вимоги, замінити первинного позивача належним позивачем.
Отже, процесуальний закон, визнає матеріальне право на позов в адміністративному судочинстві щодо оскарження індивідуального акту суб'єкта владних повноважень, лише за особами, у яких є право вимоги, тобто саме тими, кого він безпосередньо стосується, для кого оскаржуваний акт породжує, змінює або припиняє певні правовідносини.
В цьому випадку, позивачка ОСОБА_1 оскаржує рішення та дії відповідача, які вчинялись не стосовно неї, а стосовно її чоловіка ОСОБА_3
Зазначені дії та рішення відповідача не стосувались прав, свобод та інтересів позивачки ОСОБА_1
Спірне рішення не породжує, не змінює та не припиняє права та обов'язки позивачки. Рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про відмову у призначенні ОСОБА_3, викладене у листі №69-Я-01 від 05.02.2018, та бездіяльність відповідача з цього приводу не порушує прав, свобод та інтересів позивачки, та у неї відсутнє право вимоги за цим позовом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Судові витрати покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,Гедера,Ізраїль НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е,ОСОБА_2,54018 41250753) відмовити.
2. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя В. В. Біоносенко