10.2.4
Іменем України
02 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2331/18
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
03 серпня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1І.) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Старобільське ОУПФУ Луганської області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером за віком та з 01.07.2016 по 31.07.2017 отримував пенсію в Старобільському ОУПФУ Луганської області на підставі електронної пенсійної справи за адресою реєстрації: Луганська область, Старобільський район с. Половинкине, вул. ім. І. Світличного, буд. 26.
З 01.08.2017 відповідачем припинено виплату пенсії позивачу. В обґрунтування таких дій відповідач листом від 09.07.2018 № 8993/02-1 повідомив, що, припиняючи пенсійні виплати, він керувався Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постановою КМУ від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», Порядком призначення/перебування, затвердженим постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», оскільки позивач є внутрішньо переміщеною особою. Відповідно до роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 24.02.2017 року № 47/0/106-17/222, у разі зміни внутрішньо переміщеною особою реєстрації місця проживання у паспорті - вона не втрачає статус внутрішньо переміщеної особи.
04.07.2018 представником позивача було запитано інформацію у відповідача стосовно прийнятого рішення та підстави його прийняття. З відповіді, наданої відповідачем, стало зрозумілим, що відповідне рішення відповідачем приймалось.
Також позивач посилається на те, що встановлений статтею 122 КАС України строк для звернення до адміністративного суду ним не пропущено, оскільки відповідачем не приймалось рішення про зупинення виплати пенсії позивачу, у зв'язку з чим позивач дізнався про порушення своїх прав і про підставу такого порушення після того, як отримав відповідь Старобільського ОУПФУ Луганської області від 09.07.2018 № 8993/02-01.
З посиланням на положення статті 4, 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 24, 33, 46 Основного Закону України, постанови КМУ від 05.11.2014 № 637, позивач просив суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 серпня 2017 року;
2) зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 та виплатити заборгованість з 01 серпня 2017 року.
Ухвалою суду від 22.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк. спр. 1).
01.10.2018 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов (арк. спр. 35-36), в обґрунтування якого останній послався на таке. Поновлення та припинення виплати пенсій пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, визначено Законом України від «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; постановою КМУ від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам»; Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
У зв'язку з неможливістю надання паперових пенсійних справ Правлінням Пенсійного фонду України було прийнято рішення щодо здійснення пенсійних виплат на підставі електронних пенсійних справ для осіб, які переселились з окремих територій Донецької та Луганської областей.
Таким чином, відсутність паперових пенсійних справ у осіб, які були зареєстровані, як внутрішньо переміщені особи, та втратили цей статус після прописки на контрольованій території, позбавляє можливості органи Пенсійного фонду України в Луганській області провадити виплату пенсії цим особам без наявності паперових пенсійних справ.
Відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 24.02.2017 № 47/0/106-17/222 у разі зміни внутрішньо переміщеною особою реєстрації місця проживання у паспорті - вона не втрачає статус внутрішньо переміщеної особи.
ОСОБА_1 звернувся до управління 21.10.2016 з заявою щодо запиту пенсійної справи з УПФУ в Київському районі м. Харкова. Виплата пенсії проводилась з 01.07.2017 по 31.07.2017.
З 21.10.2016 позивач зареєстрований на території Старобільського району за адресою: Старобільський район, с. Половинкине, вул. І. Світличного, буд. 26, до цього часу був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та мав статус ВПО, що підтверджено довідкою від 11.11.2014 № НОМЕР_1.
В зв'язку із тим, що в управлінні відсутня паперова пенсійна справа позивача, тому виплату пенсії йому на теперішній час проводити немає можливості.
Також відповідач повідомив, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 потрібно звернутися до управління з заявою про поновлення пенсії та надати довідку про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи.
Поновлення (або відмова) в виплаті пенсії буде здійснено після отримання рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Згідно з копіями паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, з 21.10.2016 зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк. спр. 10, 11).
Позивач є пенсіонером, та йому призначена пенсія безстроково, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № 101721, виданого 14.01.1997 (арк. спр. 9).
21.10.2016 позивач звернувся до УПФУ в м. Старобільському районі з заявою про запит його пенсійної справи з УПФУ в Київському районі Харківської області та з заявою про призначення/перерахунок пенсії, додавши копію паспорту з зазначенням зареєстрованого місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (арк. спр. 63-67).
Згідно з копією розпорядження від 22.11.2016 № 4401 позивача взято на облік та призначено виплату пенсії за віком з 01.07.2016 (арк. спр. 58).
Відповідачем визнається, що з 01.08.2017 позивачу припинено пенсійні виплати, проте не надано відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, з якого вбачались би підстави для такого припинення. З наданих представником відповідача документів, судом встановлено, що Старобільським ОУПФУ Луганської області будь-якого рішення щодо припинення виплати позивачу пенсії не приймалося.
Позивач через свого представника звернувся до відповідача з заявою щодо виплати пенсії, на яку листом від 09.07.2018 № 8993/02-01 відповідачем надано відповідь, в якій зазначено таке. ОСОБА_1 звернувся до управління 21.10.2016 з заявою щодо запиту електронної пенсійної з УПФУ в Київському районі м. Харкова. Електронна пенсійна справа взята на облік з 01.07.2016, виплата пенсії проводилася по 31.07.2017 через відділення ПАТ КБ «Приватбанк». Що стосується пенсіонерів, які є ВПО, поновлення та припинення їм виплати пенсій визначені: Законом України від 20.10.2014 р. № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; постановою КМУ від 05.11.2014 р. № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам»; Порядком призначення/перебування, затвердженим постановою КМУ від 08.06.2016 р. № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». У зв'язку з неможливістю надання паперових пенсійних справ, Правлінням Пенсійного фонду України було прийнято рішення щодо здійснення пенсійних виплат на підставі електронних пенсійних справ для осіб, які переселилися з окремих територій Донецької та Луганської областей. Таким чином, відсутність паперових пенсійних справ у осіб, які перемістилися з територій, які не контролюється українською владою та прописалися на контрольованій території, позбавляє органи Пенсійного фонду України провадити виплату пенсії цим особам без наявності паперових пенсійних справ. Відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 24.02.2017 р. № 47/0/106-17/222 у разі зміни внутрішньо переміщеною особою реєстрації місця проживання у паспорті - вона не втрачає статус внутрішньо переміщеної особи. Таким чином, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 переселився з території, яка не контролюється українською владою та не надав паперової пенсійної справи, виплата пенсії проводилася по 31.07.2017. З заявою щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 до управління не звертався (арк. спр. 8).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788-XII) та від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV), зокрема, у стаття 1 і 8 відповідно.
Зазначеними нормами Законів визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом № 1788-XII. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.
Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Суд зауважує, що зазначений у частині першій статті 49 Закону № 1058-IV перелік підстав для припинення виплати пенсії є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
З матеріалів справи слідує, що позивач після реєстрації свого місця проживання в ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся до відповідача із заявою про взяття його пенсійної справи на облік та поновлення виплати пенсії на загальних підставах. На підтвердження реєстрації місця свого проживання в с. Половинкине позивачем до заяви додано копію паспорта громадянина України.
Вищеописаними матеріалами справи підтверджено, що відповідачем взято позивача на облік та відновлено виплату йому пенсії за віком. Разом з тим, починаючи з серпня 2017 року, відповідачем без прийняття будь-якого рішення та за відсутності підстав, визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, припинено виплату позивачу пенсії, що є порушенням вимог частини першої статті 49 Закону № 1058-IV.
Твердження відповідача про наявність інших підстав для припинення виплати пенсії, які визначені постановами Кабінету Міністрів України, та необхідність їх застосування у спірних правовідносинах, суд вважає безпідставними та відхиляє, оскільки застосування вимог статті 49 Закону № 1058-IV є пріоритетним порівняно з нормами постанов Кабінету Міністрів України.
Зазначену правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі № 233/4008/17 (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 71911192).
З листа відповідача судом установлено, що підставою для припинення виплати пенсії стала відсутність паперової пенсійної справи позивача та те, що відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 24.02.2017 № 47/0/106-17/222 після зміни позивачем місця проживання у паспорті, він не втратив статус внутрішньо переміщеної особи, що, на думку суду, є безпідставним, оскільки жодною нормою Закону № 1058-IV не передбачено таких вимог для виплати пенсії на загальних підставах.
Суд також зауважує, що до спірних правовідносин не застосовується законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного страхування, зокрема, Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, Порядок оформлення пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637, оскільки позивач не є внутрішньо переміщеною особою.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, починаючи з серпня 2017 року, протиправно припинено виплату позивачу пенсії за віком.
Відповідно, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо припинення виплати позивачу раніше призначеної пенсії з 01.08.2017 є обґрунтованими та такими, які слід задовольнити.
Відповідно до частини другої статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Згідно із частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Оскільки судом встановлено, що невиплата пенсії відповідачем позивачу з 01 серпня 2017 року є протиправною, тому слід зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу без обмеження будь-яким строком, тобто з 01 серпня 2017 року.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що обов'язок відповідача поновити за судовим рішенням виплату позивачу пенсії за віком з 01 серпня 2017 року охоплює й обов'язок відповідача виплатити позивачу заборгованість з виплати пенсії, що утворилася з 01 серпня 2017 року, по дату ухвалення рішення у справі.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які слід задовольнити повністю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету, суд вважає необхідним допустити цю постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 704,80 грн судового збору (арк. спр. 2).
У зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі суд дійшов висновку, що всі судові витрати в сумі 704,80 грн, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2,зареєстроване місце проживання: 92760, Луганська область, Старобільський район, с. Половинкине, вул. ім. І.Світличного, буд. 26) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місцезнаходження: 92704, Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1 А, код ЄДРПОУ 41246506) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 серпня 2017 року.
Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 серпня 2017 року, та виплатити заборгованість з пенсійних виплат за період з 01 серпня 2017 року по 02 жовтня 2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місцезнаходження: 92704, Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1 А, код ЄДРПОУ 41246506) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2,зареєстроване місце проживання: 92760, Луганська область, Старобільський район, с. Половинкине, вул. ім. І.Світличного, буд. 26) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).
Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя ОСОБА_2