Справа № 444/1397/16-ц
Провадження № 2/444/27/2018
29 серпня 2018 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Зеліско Р. Й.,
секретар судового засідання Мамедова Г. І.
з участю представника АТ "Укрсоцбанк" Стрихар А.І.,
відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2,
відповідача за первісним позовом, позивача за позовом та третьої особи за зустрічним позовом ОСОБА_3
представника ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовква Львівської області цивільну справу за первісним позовом Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 601/23-032 від 22.06.2007 року, за позовом ОСОБА_3 до АТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_2 про припинення договору поруки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору № 601/23-032 від 22.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (АТ "Укрсоцбанк"), визнання недійсним договору поруки № 601/23-032 від 22.06.2007 року укладеного між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (АТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_3, застосування наслідків недійсності правочину- реституції,-
Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 601/23-032 від 22.06.2007 року, договором № 601/23-032 від 22.06.2007 року в сумі 49318 доларів США, що в гривненому еквіваленті становить 1231078 грн. 85 коп., 25391 грн. 77 коп, а також судових витрат в розмірі 18847 грн. 06 коп.
Свої вимоги мотивують тим, що 22.06.2007 року між кредитором Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та позичальником ОСОБА_2 був укладений Договір кредиту № 601/23-032 згідно з яким кредитор зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти в сумі 66500,00 доларів США, зі сплатою відсоткової ставки, передбаченої договором кредиту та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 22 червня 2032 року. Кредит надавався для придбання нерухомого майна.
Зазначають, що ОСОБА_2 з 24.11.2015 року не виконує свої зобов'язання згідно договору в частині погашення кредиту із нарахованими процентами. А тому, 13.04.2016 року за вих. № 08.206-297/96-6508/1 ними було направлено відповідачу вимогу про погашення кредиту, яка відповідачем залишена без відповіді та оплати.
Вказують, що станом на 08 червня 2016 відповідач не повернув основну суму кредиту розмірі 44 744,00 долара США, відсотки за користування кредитом у розмірі 4574,75 долара США. Крім цього не сплатив пеню за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту, нараховану з 11.08.2015 року по 07.06.2016 року у розмірі 8 939,28 гривень пеню за несвоєчасну сплату заборгованості по відсотках, нараховану з 11.08.2015 року по 07.06.2016 року у розмірі 16452,49 гривні.
Таким чином, загальна сума заборгованості по договору станом на 08 червня 2016 року становить 49 318 доларів США 75 центів та 25 391 грн. 77 коп., що еквівалентно в гривнях станом на 08 червня 2016 року за курсом НБУ - 24,961680 грн. - 1 256 470 грн. 63 копійки.
Крім того, стверджують, що на підставі Договору поруки №601/23-033, укладеного 22 червня 2007 року між ними та відповідачем ОСОБА_3, остання прийняла на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань.
Договором поруки передбачено, що відповідачі відповідають як солідарні боржники, і позивач може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
А тому 13 квітня 2016 року було направлено відповідачу ОСОБА_3 лист за №08.206-297/96-6508/2 із вимогою погасити кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та неустойку. Однак дана вимога-повідомлення залишена нею без відповіді та оплати.
У зв'язку із наведеним просять стягнути з відповідачів в їх користь солідарно заборгованість за кредитним договором № 601/23-032 від 22.06.2007 року, договором № 601/23-032 від 22.06.2007 року в сумі 49318 доларів США, що в гривненому еквіваленті становить 1231078 грн. 85 коп., 25391 грн. 77 коп., а також судові витрати в розмірі 18847 грн. 06 коп.
Крім того, ухвалою суду від 13.12.2016 року було об'єднано в одне провадження до справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 601/23-032 від 22.06.2007 року справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 про припинення договору поруки.
Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивовані тим, що 22.06.2007 року між Акціонерно-комерціним банком соціального розвитку «Уксоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 601/23-032. Для забезпечення даного кредитного договору було укладено договір поруки № 601/23-033 від 22.06.2007 року між банком та нею-ОСОБА_3. Вказані договори були укладені у Львівській обласній філії Галицьке відділення банку за адресою: м. Львів, вул. С. Стрільців, 3.
Зазначає, що відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_2 отримав у банку кредит в сумі 66500,00 дол. США зі сплатою 12,70 процентів річних та комісії з кінцевим терміном повернення заборгованості до 22.06.2032 року.
Стверджує, що із позовної заяви ПАТ «Укрсоцбанк» вбачається та доданого розрахунку вбачається, що 24.11.2015 року ОСОБА_2 почав порушувати графік погашення кредиту та здійснив останню проплату.
Вказує, що банк їй як поручителю не присилав вимоги про те, що позичальник не виконує своїх зобов'язань по кредиту, що було встановлено договором поруки.
Звертає увагу, що відповідачем ПАТ «Укрсоцбанк» без її згоди було збільшено відсоткову ставку із 12,7 % до 14 % річних, про що свідчить додаткова угода № 1 про внесення змін до Договору кредиту № 601/23-032 від 22.06.2017 року, таким чином без її згоди було збільшено відсоткову ставку.
Просить врахувати правові позиції Верховного суду України, а також зазначає, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
А тому просить її позов задовольнити і припинити її, ОСОБА_3, поруку перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», яка виникла на підставі договору поруки № 601/23-033 від 22.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» на виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 601/23-032 від 22.06.2007 року.
Крім того, ОСОБА_2 звернувся із зустрічною позовною заявою до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним, визнання недійсним іпотечного договору, визнання недійсним договору поруки, застосування до сторін наслідків недійсності правочину-реституції.
В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просить не розглядати вимогу п. 2 його позовних вимог, а саме про визнання недійсним іпотечного договору від 22.06.2007 року, укладеного між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ним, ОСОБА_2
В решті позовних вимог зустрічний позов підтримав та мотивує такий тим, що 22 червня 2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ним, ОСОБА_2, був укладений договір кредиту №601/23-032 згідно з яким йому було надано у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 66500,00 дол.США зі сплатою 12,70 відсотків річних за перший рік.
Погашення кредиту та сплата нарахованих процентів повинна була здійснюватися щомісячно до 10 числа кожного місяця згідно графіку, який визначений в п. 1.1. Договору по 222 дол. США.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22 серпня 2007 року між ним та банком було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О.М., згідно з яким в іпотеку було передано належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, яка складається з двох житлових кімнат, житловою площею 32,3 кв.м та кухні. Загальна площа квартири становить 55,3 кв.м та цегляний гараж.
Відповідно до додаткової угоди №1 про внесення змін до договору кредиту № 601/23-032 від 06 листопада 2008 року встановлено з 17.11.2008 року відсоткову ставку за користування кредитом на рівні 14 процентів річних, та відповідно, зазначено по тексту договору процентну ставку в розмірі 14 процентів річних. Інші умови договору залишилися незмінними.
Зазначає, що ухвалою Жовківського районного суду Львівської області було призначено судово-економічну експертизу, в результаті проведення якої судовий експерт ОСОБА_8 у складеному 05.12.2017 року висновку №7 судово-економічної експертизи зробив висновки про те, що підтвердженою є заборгованість позичальника, тобто його, перед банком станом на 08.06.2016 на загальну суму 49099,38 доларів США а саме: заборгованість по тілу кредиту 44595,83 дол. США, заборгованість по відсотках за користування кредитом 4503,55 дол. США, а встановлений в ході експертних досліджень розмір заборгованості його, ОСОБА_2, за кредитним договором № 601/23-032 від 22.06.2007 року не відповідає розміру заборогованості наведеному у розрахунку ПАТ "Укрсоцбанк".
Зазначає, що як вбачається з висновку експертизи, в ході проведених розрахунків підтверджується документально розмір реальної відсоткової ставки за кредитним договором № 601/23-032 від 22.06.2007, укладеним між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2, який складає 14,62 %, а умовами кредитного договору № 601/23-032 від 22.06.2007 року встановлено розмір щомісячного платежу, що належить до сплати позичальником ОСОБА_2, лише в частині тіла кредиту (222,00 дол. США щомісячно з липня 2007 року по травень 2023 року та 122,00 дол. США у червні 2023 року). Конкретні суми належних до сплати ОСОБА_2 щомісячних відсотків умовами кредитного договору не встановлено, що унеможливлює їх перевірку на відповідність визначеній умовами договору відсотковій ставці.
Звертає увагу, що згідно висновку експерта розрахунок реальної відсоткової ставки, проведений АКБ "Укрсоцбанк" станом на момент укладення кредитного договору № 601/23-032 від 22.06.2007 року, який мав міститись у кредитному договорі чи додатку до нього у поданих на дослідження матеріалах справи відсутній, що не відповідає вимогам статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року та п. 3.3 "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року.
Так як з умов кредитного договору вбачається, що кошти були наданні в споживчих цілях для придбання квартири з гаражем, таким чином зазначає, що оспорюваний кредитний договір являється договором споживчого кредиту.
Зазначає, що всупереч вимогам законодавства, як вбачається з кредитного договору № 601/23-032 від 22.06.2007 року у ньому не має відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, не має умов, які є обов'язковими. Також банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. В договорі не вказано повної орієнтовної вартості кредиту, отже стверджує, що загальний розмір подорожчання кредиту на час укладення договору був невідомий йому , як споживачу, наведено лише графік платежів по тілу кредиту.
Вказує, що в порушення п. 3.6 постанови НБУ № 168 від 10.07.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» п.3.3.15 кредитного договору встановлено, що в день укладення договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитору комісію за оформлення справи та відкриття позичкового рахунку в розмірі 0,99 процентів від суми кредиту шляхом внесення коштів готівкою в касу або шляхом перерахування коштів на рахунок.
А тому враховуючи додаткові нарахування, вважає, що відсоток за користування кредитними коштами збільшився.
Звертає увагу, що відповідачем було збільшено відсоткову ставку та встановлено таку на рівну 14 % річних. В той же час, не погодитися на дане збільшення він не міг, оскільки п. 2.6.3 передбачено, що у разі, якщо позичальник не погоджується з запропонованими кредитором розмірами процентів, він зобов'язаний протягом строку, зазначеного в п 2.6.1. договору повернути кредиторові існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії, та можливі штрафні санкції (штраф, пеню) в повному обсязі.
Вважає, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршання становища споживача. Є підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Стверджує, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, а недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.
А тому просить визнати недійсним кредитний договір № 601/23-032 від 22 червня 2007 року, укладений між ним, ОСОБА_2 та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», визнати недійсним договір поруки № 601/23-032 від 22 червня 2007 року укладений між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3, застосувати до сторін наслідки недійсності правочину - реституцію.
Представник АТ "Укрсоцбанк" підтримав позовні вимоги АТ "Укрсоцбанк" в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві, просить такі задовольнити. Проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до АТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_2 про припинення договору поруки та зустрічного позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору № 601/23-032 від 22.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (АТ "Укрсоцбанк"), визнання недійсним договору поруки № 601/23-032 від 22.06.2007 року укладеного між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (АТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_3, застосування наслідків недійсності правочину- реституції просить відмовити.
Підтримав свої письмові пояснення на зустрічну позовну заяву. Звернув увагу, що підстави недійсності правочинів є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Зазначає, що ОСОБА_2 було надано повну інформацію про умови кредитування, що підтверджується запитом на отримання кредиту від 15.06.2007 року, в якому позивач своїм підписом визнав, що отримав від банку повну, достовірну та вичерпну інформацію. В цьому ж запиті ОСОБА_2 зазначив про відсутність будь-яких зауважень чи заперечень стосовно змісту наданої йому банком інформації. В подальшому між банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору кредиту. Тому вважає, що жодних претензій до банку щодо умов договорів ОСОБА_2 як при підписанні договорів, так і при їх виконанні, не мав. Навпаки добровільно погодився на укладення спірних правочинів, сплачував періодичні платежі, не оскаржував й не порушував питання про їх розірвання, що свідчить про те, що не вважав їх несправедливими.
А тому стверджує, що наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 був ознайомлений із умовами кредитування у банку, інформацією щодо сукупної вартості кредиту, порядком погашення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, загальним розміром вказаних сум та розміром сукупних витрат, необхідних для укладення кредитного договору.
Вказує, що експерт включив в розрахунки не тільки розрахунок по процентах кредитного договору, але і витрати на виконання договору, зокрема на страхування заставленого майна, плату за проведення незалежної експертної оцінки предмету, забезпечення страхування предмету іпотеки іпотеки. Це спричинило до збільшення витрат та вплинуло на розрахунок процентної ставки. Зі всіма умовами відповідач був ознайомлений, погодився на такі, про що свідчать його підписи. А тому просить у задоволенні зустрічного позову відмовити. Позов про стягнення боргу задовольнити в повному обсязі.
Відповідача за первісним позовом, який є позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову ПАТ "Укрсоцбанк" заперечив в повному обсязі з підстав наведених у своєму зустрічному позові, підтримав свої зустрічні позовні вимоги, лише вимогу про визнання недійсним іпотечного договору просить не розглядати. Також підтримав вимоги ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим з підстав, якими ОСОБА_3 обгрунтовує свої позовні вимоги.
Відповідач за первісним позовом, позивач за своїм позовом та третя особи за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову ПАТ "Укрсоцбанк" заперечила в повному обсязі, вважає, що договір поруки слід визнати припиненим, оскільки банком було збільшено відсоткову ставку за кредитним договором, де вона є поручителем, без погодження з нею. А тому просить заявлені нею позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Підтримала позовні вимоги, які заявлені ОСОБА_2 в зустрічному позові.
Представник ОСОБА_3- ОСОБА_4 проти задоволення позову ПАТ "Укрсоцбанк" заперечив в повному обсязі з підстав наведених у письмовому запереченні, яке подано на адресу суду, підтримав зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 Також підтримав вимоги ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим з підстав, якими ОСОБА_3 обгрунтовує їх.
Зазначив, що надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитом є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Розрахунок заборгованості, на його думку, не може підтверджувати існування заборгованості, оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Вказує, що позивачем за первісним позовом не представлено жодних доказів про те, що його довірителька отримувала кошти через касу банку, при цьому картковий рахунок був заблокований, а роздруківка щоденного розрахунку заборгованості взагалі ніким не підписана. А тому просить суд відмовити у задоволенні позову банку.
Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов'язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 22.06.2007 року між кредитором Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укросоцбанк» та позичальником, відповідачем по справі- ОСОБА_2 був укладений Договір кредиту № 601/23-032 згідно з яким кредитор зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти в сумі 66500,00 доларів США, зі сплатою відсоткової ставки, передбаченої договором кредиту та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 22 червня 2032 року. Кредит надавався для придбання нерухомого майна.
Як вбачається з п. 1. 1 вказаного договору відсоткова ставка становила 12,70 процентів річних за перший рік, подальший розмір процентів за користування кредитом підлягає щорічному перегляду, згідно з умовами п. 2.6 договору та порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця, згідно графіку, який вказаний в п. 1.1.1 п. 1.1 ст. 1 договору.
З графіку погашення заборгованості по кредиту вбачається про те, що щомісячний платіж становить 222,00 доларів США, лише в червні 2032 року він становить 122 долари США.
Згідно п. 3.3.9. Договору кредиту позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1. цього Договору.
З Договору поруки №601/23-033, укладеного 21 листопада 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укросоцбанк» та відповідачем ОСОБА_3 вбачається, що остання прийняла на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань.
Цим договором поруки передбачено, що відповідачі відповідають як солідарні боржники і позивач може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
Згідно п. 3.1.1 Договору поруки у випадку невиконання позичальником, тобто відповідачем ОСОБА_2 боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором, поручитель, тобто ОСОБА_3 зобов'язаний здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому банком протягом одного робочого дня з дати отримання листа кредитора.
Суд бере до уваги те, що 13 квітня 2016 року позивачем за первісним позовом було направлено відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 листи із вимогою про усунення порушення, а саме із вимогою погасити кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та неустойку.
Як встановлено в судовому засіданні дана вимога-повідомлення банку була ними залишена ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без відповіді та оплати.
Суд враховує, що 05.11.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укросоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору кредиту № 601/23-032 від 22.06.2007 року.
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1, пункту 2 даної додаткової угоди № 1 від 05.11.2008 року сторони домовилися з 17.11.2008 року встановити процентну ставку за користування кредитом на рівні 14 процентів річних та, відповідно, зазначено по тексту Договору проценту ставку в розмірі 14 процентів річних. Інші умови Договору залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Додаткова угода № 1 про внесення змін до Договору кредиту № 601/23-032 від 22.06.2007 року укладена 05.11.2008 року була укладена без згоди поручителя ОСОБА_3, тобто без її згоди було збільшено відсоткову ставку із 12,7 % до 14 % річних, що підтверджується копією додаткової угоди, поясненнями учасників справи, дослідженими матеріалами справи.
Наведене свідчить, що відбулася зміна умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останньої.
З правової позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 20.02.2013 року в справі № 6-172цс12 вбачається про те, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами, установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до АТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_2 про припинення договору поруки є повністю обгрунтовані, підставні та підлягають задоволенню, оскільки внаслідок укладення додаткової угоди до кредитного договору без згоди поручителя було збільшено розмір відсоткової ставки, тобто збільшено обсяг відповідальності і поручителя.
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору № 601/23-032 від 22.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (АТ "Укрсоцбанк"), визнання недійсним договору поруки № 601/23-032 від 22.06.2007 року укладеного між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (АТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_3, застосування наслідків недійсності правочину- реституції слід зазначити наступне.
Ч. 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Так, відповідно до ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З норм ч. 1, 2 ст. 236 ЦК України вбачається, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Згідно ч. 1-2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Суд враховує, що укладений позивачем АТ «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_2 договір кредиту є споживчим.
Згідно п. 4-8 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених Постановою Правління Національного банку України 08.06.2017 року № 49 банк розраховує загальну вартість кредиту для споживача (далі - загальна вартість кредиту) у грошовому виразі згідно з методикою, наведеною в додатку 1 до цих Правил. Банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк може не надавати споживачу графік платежів у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії. Банк розраховує реальну річну процентну ставку за договором про споживчий кредит (далі - реальна річна процентна ставка) у процентах згідно з методикою, наведеною в додатку 3 до цих Правил. Банк обчислює реальну річну процентну ставку, базуючись на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом строку дії, передбаченого умовами договору про споживчий кредит, та що банк і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки.
ОСОБА_2, отримуючи кредит, своїм підписом у запиті на його отримання, підтвердив, що отримав від банку повну, достовірну та вичерпну інформацію про всі умови отримання, користування та повернення кредиту.
Також, суд враховує, що кредитний договір підписаний ОСОБА_2, тобто останній погодився на всі умови, які ним передбачені.
Крім того, слід зазначити, що в подальшому ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено Додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору кредиту.
Підписання Додаткової угоди, на переконання суду, свідчить про те, що ОСОБА_2 не мав жодних претензій до банку щодо умов Договору кредиту, оскільки Додатковою угодою № 1 про внесення змін до Договору кредиту № 601/23-032 від 22.06.2007 року було лише змінено процентну ставку за користування кредитом, інші умови Договору кредиту залишалися незмінними і як вбачається із п. 2 Додаткової угоди сторони підтверджували за ними свої зобов'язання.
Тобто як на час укладення Договору кредиту, так і Додаткової угоди до нього, у ОСОБА_2 не було жодних застережень до умов кредитування, які були передбачені даними документами.
ОСОБА_2 зустрічний позов подано більше ніж через 10 років після укладення Договору кредиту і Додаткової угоди до нього.
Суд бере до уваги, що в момент підписання кредитного договору та додаткової угоди ОСОБА_2 був ознайомлений з усіма умовами договору, ним не доведено жодними належними доказами те, що банк не надав йоу як споживачу фінансових послуг у галузі споживчого кредитування повної інформації про умови кредитування та детальний розпис загальної вартості кредиту.
Згідно ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Сторони, а саме банк та позичальник, підписавши спірний кредитний договір, встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов, наявність підписаного правочину свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти правочин і зовнішній вираз волі відповідає внутрішній.
Правочин визнається судом недійсним, якщо одна сторона навмисно замовчує існування обставин, які мають істотне значення і можуть перешкодити вчиненню правочину.
З тексту спірного договору кредиту, договору поруки вбачається, що такі містять всі істотні умови, погоджені сторонами договорів між собою.
Таким чином ОСОБА_2 не наведено жодних належних аргументів, які б підтверджували несправедливість спірних договорів, суперечність їх змісту вимогам закону, а тому суд приходить до висновку, що такі договори відповідають ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Суд вважає за необхідне зазначити, що ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Аналізуючи договори, вбачається, що у кредитному договорі та додатку № 1 до нього зазначена сума кредиту, дата видачі кредиту, річна відсоткова ставка, щомісячна сума необхідного платежу, строк внесення платежів, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, право дострокового виконання зобов'язань за договором та його умови.
Наведене свідчить, що відповідач ОСОБА_2 ознайомлений із умовами кредитування у банку, інформацією щодо сукупної вартості кредиту, порядком погашення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, загальним розміром вказаних сум та розміром сукупних витрат, необхідних для укладення кредитного договору.
Під час розгляду справи та аналізу зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що останній не оспорює графік погашення кредиту.
З врахуванням того, що в момент укладення спірного кредитного договору ОСОБА_2 було доведено до відома графік погашення кредиту і він з цим погодився та протягом тривалого часу дотримувався його при сплаті коштів, суд приходить до висновку, що з сторони банку для позивача було належно доведено інформацію про сукупну вартість кредиту, а отже не встановлено нечесної підприємницької практики банку, що могла ввести ОСОБА_2 в оману.
Тому суд вважає, що висновки ОСОБА_2 про те, що спірний кредитний договір було укладено банком з використанням нечесної підприємницької практики, яка є забороненою Законом України «Про захист прав споживачів» та, що при укладенні кредитного договору позивача було введено в оману щодо фактичних істотних умов кредитного договору є помилковим.
ОСОБА_2 обгрунтовує недійсність договору поруки як наслідок недійсності договору кредиту.
З даного приводу слід зазначити, що ч. 2 ст. 548 ЦК України встановлено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
В той же час, судом не встановлено підстав для визнання недійсним основного зобов'язання, а саме визнання недійсним кредитного договору № 601/23-032 від 22.06.2007 року, як наслідок судом і не встановлено підстав для визнання недійсним договору поруки.
Оскільки відсутні підстави для визнання наведених правочинів недійсними, тому вимога ОСОБА_2 про застосування реституції також не підлягає задоволенню.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 немає.
Щодо позовних вимог АТ «Укрсоцбанк» про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 601/23-032 від 22.06.2007 року суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Судом під час розгляду справи встановлено про припинення договору поруки, як наслідок ОСОБА_3 не відповідає солідарно з відповідачем ОСОБА_2 за заборгованість згідно кредитного договору № 601/23-032 від 22.06.2007 року, оскільки її обов'язки як поручителя припинені.
В той же час, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 свої обов'язки за договором не виконує, заборгованості згідно кредитного договору не сплачує.
Судом перевірено розрахунок заборгованості за кредитним договором № 601/23-032 від 22.06.2007 року та враховано висновок судово-економічної експертизи № 7 від 05.12.2017 року.
З п. 1 наведеного висновку вбачається, що в результаті дослідження поданих документів та керуючись передбаченим умовами кредитного договору №601/23-032 від 22.06.2007 та додаткової угоди, механізмом визначення належних до сплати ОСОБА_2 платежів на користь ПАТ «Укрсоцбанк» підтверджується документально заборгованість позичальника перед банком станом на 08.06.2016 року на загальну суму 49099,38 дол. США, а саме: заборгованість по тілу кредиту 44595,83 дол. США; заборгованість по відсотках за користування кредитом 4503,55 дол. США. Встановлений в ході експертних досліджень розмір заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №601/23-032 від 22.06.2007 не відповідає розміру заборгованості наведеному у розрахунку ПАТ «Укрсоцбанк». Обґрунтування різниці між показниками заборгованості наведено у дослідницькій частині по питанню.
А тому суд бере до уваги той розмір заборгованості, який встановлений у висновку експертизи, який суд вважає арифметично вірним.
Саме дана сума заборгованості підлягає стягненню з ОСОБА_2 в користь АТ «Укрсоцбанк».
Поряд з цим, суд бере до уваги і те, що у правовій позиції судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 02.07.2014 року у справі № 6-79 цс 14 зазначено, що аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст. ст.192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня. Відповідно, у національній валюті України підлягають обчисленню і стягненню і інші складові грошового зобов'язання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та виплати, передбачені ст. 625 ЦК України.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
На день ухвалення рішення, тобто на 29.08.2018 року, офіційний курс НБУ долара США до гривні становить 28,0512169 грн. за 1 долар США.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Так як заборгованість відповідача за тілом кредиту, відсотками розраховані в у висновку експертизи, який суд вважає обгрунтованим, у доларах США, суд вважає, що такі суми слід перевести в українську валюту за курсом встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Тобто, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача АТ «Укрсоцбанк» підлягає стягненню заборгованість за Договором кредиту № 601/23-032 від 22.06.2007 року у розмірі 49099,38 дол. США, що еквівалентно по курсу Національного банку України на день ухвалення рішення суду по справі 1377297 (один мільйон триста сімдесять сім тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 36 коп., з яких заборгованість по тілу кредиту 44595,83 дол. США, що еквівалентно по курсу Національного банку України на день ухвалення рішення суду по справі 1250967 грн. 30 коп., заборгованість по відсотках за користування кредитом 4503,55 дол. США, що еквівалентно 126330 грн. 06 коп. по курсу Національного банку України на день ухвалення рішення суду по справі.
В іншій частині вимоги АТ «Укрсоцбанк» є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги АТ "Укрсоцбанк" задоволено частково і стягнуто заборгованість за кредитним договором лише з ОСОБА_2, то з нього в користь Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" підлягає стягненню сплачений при зверненні в суд з позовом судовий збір в розмірі 18847 грн. 06 коп.
Враховуючи те, що позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", ОСОБА_2 про припинення договору поруки задоволено, тому з Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений при зверненні в суд з позовом судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.
Керуючись ч. 3 ст. 12, ст. 23, ч. 1 ст. 81, ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. 258, 259, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст. 526, 625, 629 ЦК України, суд-
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, паспорт НОМЕР_3 виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 26.09.2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в користь Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" ( місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, 29, рах. № 37390136000001, код ЄДРПОУ 000339019, МФО 300023) 49099,38 дол. США, що еквівалентно 1377297 (один мільйон триста сімдесять сім тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 36 коп., з яких заборгованість по тілу кредиту 44595,83 дол. США, що еквівалентно 1250967 грн. 30 коп., заборгованість по відсотках за користування кредитом 4503,55 дол. США, що еквівалентно 126330 грн. 06 коп. заборгованості за Договором кредиту № 601/23-032 від 22.06.2007 року.
У позовній вимозі Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про стягнення з ОСОБА_3 солідарно заборгованості за Договором кредиту № 601/23-032 від 22.06.2007 року в розмірі 49318,75 доларів США- відмовити.
Позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", ОСОБА_2 про припинення договору поруки- задовольнити.
Припинити поруку ОСОБА_3 перед Аціонерним товариством "Укрсоцбанк", яка виникла на підставі договору поруки № 601/23-033 від 22.06.2007 року укладеного між ОСОБА_3 та Акціонерно- комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" ( Акціонерним товариством "Укрсоцбанк") на виконання зобов'язання ОСОБА_2 за Договором кредиту № 601/23-032 від 22.06.2007 року.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору № 601/23-032 від 22.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (АТ "Укрсоцбанк"), визнання недійсним договору поруки № 601/23-032 від 22.06.2007 року укладеного між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (АТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_3, застосування наслідків недійсності правочину- реституції- відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, паспорт НОМЕР_3 виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 26.09.2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в користь Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" ( місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, 29, рах. № 37390136000001, код ЄДРПОУ 000339019, МФО 300023) сплачений при зверненні в суд з позовом судовий збір в розмірі 18847 грн. 06 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" ( місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, 29, рах. № 37390136000001, код ЄДРПОУ 000339019, МФО 300023) в користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2, паспорт серії КА № 860741 виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 24.06.1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) сплачений при зверненні в суд з позовом судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.
В задоволенні решти вимог Акціонерного товариства "Укрсоцбанк"- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Апеляційного суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Зеліско Р. Й.