Справа № 161/2855/18
Провадження № 2/161/1563/18
18 вересня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Олексюка А.В.,
при секретарі - Шумиводі О.І.,
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни про визнання договору поруки припиненим, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. про визнання договору поруки припиненим.
Свій позов обґрунтовує тим, що між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_5 27.06.2007 року укладено кредитний договір №02/07-СІ/КД, відповідно до якого останньому надано кредит в розмірі -11 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі -13,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.06.2017 року.
З метою забезпечення виконання кредитного договору позичальником, між нею та банком було укладено договір поруки №04-07/ДП від 27.06.2007 року.
Вказує, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 10.06.2011 року було достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором. Дане рішення було виконано фактично.
В жовтні 2017 року на її поштову адресу надійшла позовна заява про стягнення з ОСОБА_5 та неї заборгованості за відсотками в розмірі 228368,45 грн. У вказаній позовній заяві зазначено дані згідно кредитного договору, проте з розрахунку заборгованості, який є невід'ємною частиною позовної заяви їй стало відомо, що відсотки нараховуються за відсотковою ставкою 17 % річних. Відповідно до даних розрахунку була відсоткова ставка змінена 28.11.2007 року. При цьому, позивач вказує, що договір поруки не переукладався, будь-яких повідомлень про зміну умов кредитного договору не надходило, згоди як поручитель на зміну умов кредитного договору вона, також, не надавала.
Враховуючи, що збільшення відсоткової ставки призвело до збільшення обсягу її відповідальності як поручителя, вважає договір поруки від №04-07/ДП від 27.06.2007 року припиненим та просить суд визнати даний договір припиненим.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, з підстав зазначених в позовній заяві та додаткових поясненнях до неї. Просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, з підстав, зазначених у поданому відзиві на позовну заяву. Просив суд в задоволенні позову відмовити, застосувавши до вимог ОСОБА_1 строк позовної давності.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно кредитного договору №02/07-СІ/КД від 27.06.2007 року укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_5, останньому надано кредит в розмірі -11 000 доларів США на споживчі потреби зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі -13,00 % на рік (а.с. 6-13).
Згідно п.п. 1.3., 2.4., 3.3.3. кредитного договору відповідач ОСОБА_5 взяв на себе зобов'язання щомісячно повертати частини кредитних коштів та сплачувати позивачу нараховані проценти за користування кредитними коштами і повністю погасити заборгованість не пізніше 27.06.2017 року, при цьому погашення відповідачем відповідної частини кредиту та сплати процентів повинні здійснюватися у відповідності до графіку наведеного у кредитному договорі шляхом договірного списання коштів з поточного рахунка відповідача.
Відповідно до п.п. 3.2.6, кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання (або неналежного виконання) відповідачем своїх зобов'язань, банк вправі вимагати дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів.
З метою забезпечення виконання кредитного договору позичальником укладено договір поруки №04-07/ДП від 27.06.2007 року з ОСОБА_1 (а.с. 14).
Згідно п.п. 1.1., 1.2., 2.1. договору поруки відповідач ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання солідарно перед позивачем за виконання ОСОБА_5 усіх своїх обов'язків по кредитному договору.
Відповідно до частини першої статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.
Функціональне призначення поруки залежить від стадії існування цього забезпечувального правовідношення: до моменту порушення основного зобов'язання порука спрямована на стимулювання боржника до виконання взятих на себе обов'язків, а з моменту невиконання чи неналежного виконання - на забезпечення і захист інтересів кредитора та компенсацію його майнових втрат.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).
За положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Відповідно до змісту Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року, згідно частини першої статті 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.
До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості (а.с. 92-94) вбачається, що відсоткова ставка за кредитним договором була змінена з 13% до 17 % річних. Вказана зміна суттєво збільшила обсяг відповідальності поручителя.
Відповідно до п. 3.4 договору поруки, при внесенні змін у кредитний договір та його пролонгації, обставини, що з нього виникають, розповсюджуються на поручителя.
Зазначення у договорі поруки про ознайомлення з умовами основного договору, якими передбачена можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням, не звільняє сторони основного зобов'язання від узгодження цих змін з поручителем.
У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Однак, в судовому засіданні представником відповідача було заявлено усне клопотання щодо застосування судом позовної давності до вимог позивача.
Так, згідно з статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з тим, відповідно до п. 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Судом встановлено, що у зв'язку з неналежним виконання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 забов'язань за кредитним договором та договором поруки, у 2011 році ПАТ «ВіЕйБі Банк» звертався в суд з позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 10.06.2011 року в справі № 2-5473/11 за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_1 в користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість в розмірі - 107 033 грн. 79 коп. згідно кредитного договору №02/07-СІ/КД від 27.06.2007 року (а.с. 47-49).
Звертаючи до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 посилається на ту обставину, що відсоткова ставка за кредитним договором змінена банком з 28.11.2007 року.
При цьому, як вбачається з рішення Луцького міськрайонного суду від 10.06.2011 року в справі № 2-5473/11, заборгованість за кредитним договором стягувалась в сумі, яка виникла станом на 27.08.2010 року. Позичальник ОСОБА_5 та поручитель ОСОБА_1 позовні вимоги банку визнали.
Отже, позивач могла довідатись про порушення свого права ще у 2011 році, оскільки на момент пред'явлення вимог банку про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором відсоткова ставка вже була збільшена.
В судовому засіданні ОСОБА_1 не довела, що вона не могла дізнатись про порушення свого права, так як це спростовується вищенаведеними обставинами.
Таким чином, на момент винесення рішення Луцького міськрайонного суду від 10.06.2011 року позивач визнавши позов, знала про розмір відсоткової ставки, зміна якої відбулась ще з 28.11.2007 року, а з позовом про визнання договору поруки припиненим звернулась лише 23.02.2018 року, тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності.
Будь-яких поважних причин пропуску строку для звернення з позовом судом не встановлено.
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в позові з підстав пропуску позивачем строку позовної давності без поважних причин.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 12, 13,76, 78, 79, 80, 81, 89, 133, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 3, 203, 215, 230, 257, 261, 267, 627-629, 553, 554, 559, 638, 1054 ЦК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни про визнання договору поруки припиненим - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.09.2018 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк