Головуючий суддя в суді І інстанції
Козіна С.М.
Єдиний унікальний № 374/163/18
Провадження № 2зз/374/1/18
12 липня 2018 року Ржищівський міський суд Київської області в складі:
головуючої судді - Козіної С.М.,
за участі:
секретаря - Маламан Я.О.;
представника ПАТ «Страхова компанія «Юнісон Страхування» - Чайки К.Г.;
представника відповідача ПАТ «Банк «Юнісон» - Федорченка А.В. (не з'явився);
представника Національного банку України - Найди Т.І.;
представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шевченка Ю.А.;
відповідача - ОСОБА_7 (не з'явився);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ржищів Київської області клопотання представника ПАТ «Банк Юнісон» Федорченка А.В. про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 08 червня 2018 року про забезпечення позову в справі № 374/163/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнісон Страхування» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон», Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_7, про стягнення збитків,-
08 червня 2018 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнісон Страхування» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон», Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_7 про стягнення збитків.
Разом з позовною заявою 08 червня 2018 року до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнісон Страхування» про забезпечення позову.
Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 08 червня 2018 року заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнісон Страхування» про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову: до вирішення справи по суті заборонити посадовим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ідентифікаційний код 21708016) та/або іншим уповноваженим особам вносити пропозиції до Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, ідентифікаційний код 00032106) та/або приймати рішення та/або вчиняти будь-які інші дії щодо:
- ліквідації Публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» (адреса: 03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 30-А, ідентифікаційний код юридичної особи:38514375) з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ідентифікаційний код 21708016) коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
- ліквідації Публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» (адреса: 03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 30-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 38514375) з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини активів і зобов'язань Публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» (адреса: 03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 30-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 38514375) на користь приймаючого банку;
- відчуження всіх або частини активів і зобов'язань Публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» (адреса: 03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 30-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 38514375) на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії Публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» (адреса:03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 30-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 38514375) та подальшою ліквідацією Публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» (адреса: 03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 30-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 38514375);
- створення та продажу інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань Публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» (адреса:03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 30-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 38514375) і подальшою ліквідацією Публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» (адреса: 03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 30-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 38514375);
- продажу Публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» (адреса: 03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 30-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 38514375) інвестору або об'єднанню інвесторів.
До вирішення справи по суті заборонити посадовим особам Національного банку України та іншим уповноваженим особам та/aбо органам та/або комітетам Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, ідентифікаційний код 00032106) приймати рішення про ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» (адреса: 03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 30-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 38514375), та/або відкликання Банківської ліцензії Публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» № 267 від 08.02.2013, Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 15.03.2013, додатка до Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № 2367 від 15.02.2013 (адреса: 03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 30-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 38514375), а також будь-яким чином використовувати у роботі постанову Правління Національного банку України від 28 квітня 2016 р. № 300/БТ «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ЮНІСОН» до категорії неплатоспроможних», рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 квітня 2016 р. № 614 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» та від 19.04.2018 № 309 «Про продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» та № 1139 від 19.04.2018 «Про зміну повноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ «БАНК «ЮНІСОН».
До вирішення справи по суті заборонити посадовим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17 Б, ідентифікаційний код 21708016) будь-яким чином використовувати у роботі постанову Правління Національного банку України від 28 квітня 2016 р. № 300/БТ «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ЮНІСОН» до категорії неплатоспроможних», в тому числі проводити засідання органів управління Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на яких розглядати питання про внесення Національному банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, ідентифікаційний код 00032106) пропозицій щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК«ЮНІСОН» (адреса: 03028, місто Київ, проспект Науки, буд.30-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 38514375).
До вирішення справи по суті заборонити посадовим особам та/або органам, комітетам, структурним підрозділам Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, ідентифікаційний код 00032106) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців,17 Б, ідентифікаційний код 21708016) або будь-яким іншим державним органам та установам вносити пропозиції, приймати рішення та/або вчиняти будь-які дії щодо закриття кореспондентського рахунку 32000121101026 в Національному банку України (МФО 300001), відкритого на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» (адреса: 03028, місто Київ, проспект Науки, буд. 30-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 38514375) та/або вчиняти зазначені дії щодо інших кореспондентських рахунків, відкритих на користь Публічного акціонерного товариства БАНК ЮНІСОН та/або будь-яким іншим чином блокувати проведення розрахунків та операцій через кореспондентський рахунок 32000121101026 в Національному банку України (МФО 300001) та/або вчиняти зазначені дії щодо інших кореспондентських рахунків, відкритих на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК«ЮНІСОН» (адреса: 03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 30-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 38514375).
20 червня 2018 року представником Публічного акціонерного товариства «Банк Юнісон» Федорченко А.В. було подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову, яке останній обгрунтував тим, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд мав брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Заборона Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національному банку України вживати передбачених законодавством заходів щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку фактично перешкоджає та затягує процес задоволення вимог всіх кредиторів банку, чим фактично сприяє порушенню з боку Публічного акціонерного товариства "БАНК "ЮНІСОН" законних інтересів та прав всіх його кредиторів, в тому числі й позивача.
05 липня 2018 року представником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнісон Страхування» Захарченко Ю.О. було подано заперечення проти клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в якому останній просив у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Банк Юнісон» про скасування заходів забезпечення позову відмовити в повному обсязі, наполягав на наявності обставин, що були зазначені ним у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, та підтвердив, що й на цей час існує небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнісон Страхування» без вжиття заходів забезпечення позову, а Публічним акціонерним товариством "БАНК "ЮНІСОН" не доведено, що підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів, відпали.
Представник позивача ПАТ «Страхова компанія «Юнісон Страхування» Чайка К.Г. у судовому засіданні заперечувала проти вказаного клопотання та просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладенні в запереченні. Представник відповідача ПАТ «Банк «Юнісон» Федорченко А.В. в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час, день та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. В судовому засіданні представник Національного банку України Найда Т.І. клопотання про скасування заходів забезпечення позову підтримала. В судовому засінанні представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченко Ю.А. клопотання про скасування заходів забезпечення позову підтримав. Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подане клопотання та матеріали цивільної справи суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів.
Так, постановляючи вищезазначену ухвалу від 08 червня 2018 року суд виходив з того, що невжиття таких заходів створить очевидну небезпеку істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, та, відповідно, ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
В той же час, представник ПАТ «Банк Юнісон» Федорченко А.В., звертаючись із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, мотивує його виключно тим, що приймаючи ухвалу від 08 червня 2018 року Ржищівським міським судом Київської області були порушенні норми ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 74 Закону України «Про Національний банк України» та не враховані роз'яснення, що були наданні Верховним Судом України в постанові Пленуму № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
Разом з цим, незгода сторони з процесуальними рішеннями суду не є підставою для скасування заходів забезпечення позову, які були застосовані судом, останні можуть бути підставами для скасування ухвали Ржищівського міського суду Київської області від 08 червня 2018 року під час її апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції в порядку Глави 1 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Крім того, як вбачається з доданих представником ПАТ «Банк Юнісон» Федорченко А.В. до клопотання документів, останні не містять жодних доказів про наявність обставин, які б вказували на те, що відпала необхідність у заходах забезпечення позову, які були застосовані судом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову вжитих судом ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 08 червня 2018 року.
В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 08 червня 2018 року, суд також виходив із сумісності положень норм чинного законодавства України із принципами, зокрема, викладеними у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що була ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 (далі - Конвенція), наслідкам їх тлумачення Європейським судом з прав людини.
Так, згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України» укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Поряд з цим згідно з частиною 2 цієї ж статті, якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Положеннями ст. 13 Конвенції закріплено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
В пункті 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» Європейського суду з прав людини вказав, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Також, Європейський суд з прав людини у справі Delcourtv. Belgium констатував, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Belletv. France Європейський суд з прав людини вказав, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява № 30210/96) (п. 29 рішення ЄСПЛ від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).
Підсумовуючи наведене, суд наголошує на тому, що у межах спірних правовідносин, застосовані судом в ухвалі Ржищівського міського суду Київської області від 08 червня 2018 року заходи забезпечення позову відповідають практиці Європейського суду з прав людини та є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Доводи представника відповідача, викладені у клопотанні, не спростовують необхідності скасування вжитих заходів забезпечення позову у справі, а тому враховуючи характер спірних правовідносин, суть заявлених позовних вимог та беручи до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, суд приходить до висновку про те, що потреба в забезпеченні позову не відпала та не змінились обставини, що зумовили його застосування.
Відповідно до ч. 6 ст. 158 ЦПК України, відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Приймаючи до уваги, що досі існує небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача без вжиття заходів забезпечення позову, а заявниками не доведено, що підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів, відпали, керуючись ст.ст. 149, 158, 258-261 ЦПК України, суд,-
В задоволенні клопотання представника ПАТ «Банк Юнісон» Федорченка А.В. про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 08 червня 2018 року про забезпечення позову в справі № 374/163/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнісон Страхування» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон», Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_7, про стягнення збитків, - відмовити в повному обсязі.
Ухвала, відповідно до ч. 5 ст. 158 ЦПК України, може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 15.12.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто до Апеляційного суду Київської області через Ржищівський міський суд Київської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст ухвали буде складено 17.07.2018.
Суддя С.М. Козіна