01.10.2018 Єдиний унікальний № 371/1214/18 Провадження № 1-кс/371/739/18
про повернення клопотання про арешт майна
01 жовтня 2018 року м. Миронівка
09 год.
Слідчий суддя Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018110220000449, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 вересня 2018 року за ст. 246 ч. 1 КК України,
У клопотанні заявлено вимогу про арешт матеріальних об'єктів у виді транспортного засобу автомобіля марки «ГАЗ 53А», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .
Слідчий суддя перевірив зміст клопотання та додані до нього матеріали, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Клопотання не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Згідно правил частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до частини 2 вказаної статті арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За частиною 1 статті 246 КК України настає кримінальна відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяла істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах.
У поданому слідчому судді клопотанні не зазначені підстави та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Слідчим не зазначено яка існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що один із автомобілів, оглянутий на одній із вулиць міста Миронівка Київської області, є доказом злочину, обставини якого встановлюються в межах даного кримінального провадження.
За наявних недоліків клопотання та доданих матеріалів слідчий суддя позбавлений можливості повно, всебічно та об'єктивно розглянути його.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Зміст подання та додані до нього матеріали вказують на необхідність повернення клопотання прокурору для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 170-172, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Миронівського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_2 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018110220000449, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 вересня 2018 року за ст. 246 ч. 1 КК України, повернути прокурору для усунення недоліків.
Встановити строк в сімдесят дві години для усунення недоліків клопотання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя підпис ОСОБА_1
Згідно з оригіналом.
Слідчий суддя ОСОБА_1