ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
05 вересня 2018 року справа №826/4252/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:
позивача: не з'явились;
відповідача: Адам Ю.В;
третьої особи: Грикун В.О.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТрудового колективу Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі по тексту - позивач, трудовий колектив ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат")
доКабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач)
третя особаФонд державного майна України (далі по тексту - третя особа, Фонд)
провизнання незаконним та скасування розпорядження відповідача від 28 грудня 2016 року №1057-р в частині прийняття рішення про приватизацію державного пакету акцій (68,0095%) ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" та їх розміщення для продажу з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з 30 вересня 2016 року і закінчуючи 30 листопада 2017 року
На підставі частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 вересня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що оскаржуване розпорядження прийняте поза межами компетенції Кабінету Міністрів України, а саме: не дотримано вимог статті 11 Закону України "Про приватизацію державного майна" та не проведено громадських слухань.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2017 відкрито провадження по справі №826/4252/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до попереднього судового розгляду.
Відповідачем подано відзив на позов, у якому зазначено про відповідність оскаржуваного розпорядження вимогам чинного законодавства та дотримання порядку винесення такого рішення, а також наголошено на відсутності у трудового колективу ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" порушеного права.
Третя особа подала заперечення на позов, в якому зазначила про правомірність оскаржуваного розпорядження та нормативну необґрунтованість адміністративного позову.
В судовому засіданні 05 вересня 2018 року представники відповідача та третьої особи проти позову заперечили, позивач свого представника до суду не направив.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року №1057-р "Про внесення змін до деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України з питань приватизації" доповнено додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2013 року №96 "Про приватизацію об'єктів паливно-енергетичного комплексу та групи Г" до якого внесено ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (код згідно з ЄДРПОУ 00194122).
Як визначено у статтях 113 та 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який зокрема забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Згідно частини першої статті 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" об'єктами управління державної власності є, зокрема, майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям.
Частина перша статті 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлює, що Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України серед іншого приймає рішення про закріплення в державній власності пакетів акцій (часток) акціонерних товариств, створених на базі державного майна, що приватизується, терміни закріплення таких пакетів акцій (часток) у державній власності відповідно до законодавства про приватизацію; приймає за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, рішення про достроковий продаж пакетів акцій (часток), закріплених у державній власності, або їх частини.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" відчуження корпоративних прав держави здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації.
Як вбачається з матеріалів справи, листами від 02 жовтня 2015 року №10-19-17734, від 07 грудня 2015 року №10-19-22162 та від 31 грудня 2015 року №10-19-23944 Фонд звертався до Антимонопольного комітету України щодо підтвердження наявності (відсутності)монопольного (домінуючого) становища ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на загальнодержавному ринку відповідних товарів (робіт, послуг) у зв'язку з підготовкою об'єкта до приватизації.
Листом від 24 березня 2016 року №126-29/01-2924 Антимонопольний комітет України повідомив Фонд, що частки ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на загальнодержавному ринку алюмінієвої катанки у 2013 році склав 69%, а у 2014 році - 37%, що може свідчити про ознаки монопольного становища.
Враховуючи висновки Антимонопольний комітет України, 31 серпня 2015 року Кабінетом Міністрів України винесено постанову №588, якою затверджено перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2016-2017 роках, до якого зокрема включений державний пакет акцій (68,0095%) ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", що є підприємством групи Г.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.
Згідно з частиною першою статті 101 Закону України "Про приватизацію державного майна" передприватизаційна підготовка може передувати прийняттю рішення про приватизацію.
Передприватизаційна підготовка державних підприємств, а також акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, проводиться уповноваженими органами управління у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням вимог законодавства про захист економічної конкуренції у період до їх передачі Фонду державного майна України для приватизації.
Частина друга статті 101 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначає, що проведення передприватизаційної підготовки здійснюється відповідно до проектів передприватизаційної підготовки підприємств. Проекти передприватизаційної підготовки підприємств, віднесених до об'єктів групи Г, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 11 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено порядок приватизації державного майна, зокрема: опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації та місцевій пресі; прийняття рішення про приватизацію; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта; проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується; проведення у випадках, передбачених законодавством, екологічного аудиту об'єкта приватизації; затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання розпорядження від 28 грудня 2016 року №1057-р, Фондом видано наказ від 31 січня 2017 року №140 "Про забезпечення продажу акцій ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (із змінами), відповідно до якого організовано роботу Фонду з продажу державного пакету акцій у статутному капіталі товариства, утворено інвентаризаційну комісію, встановлено дату оцінки та інвентаризації майна та забезпечено проведення аудиту.
Наказом Фонду від 31 серпня 2017 року №1390 затверджено висновок про вартість пакета акцій ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат".
Крім того, на виконання вимог абзацу п'ятого частини другої статті 184 Закону України "Про приватизацію державного майна" під час підготовки до продажу пакета акцій ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", Фондом здійснено організаційні заходи з проведення громадських слухань.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що розпорядження від 28 грудня 2016 року №1057-р прийняте відповідачем на підставі та в межах повноважень і у порядку встановленому чинним законодавством.
Суд також вважає, що у межах спірних правовідносин у позивача відсутнє порушене право, як необхідна умова для задоволення позову.
Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Аналогічні правові норми містить нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб'єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.
Під порушенням прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин слід розуміти негативні наслідки, які були спричинені рішенням органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
Обґрунтовуючи право на звернення до суду, позивач посилається на те, що здійснення приватизації зачіпає права та інтереси членів трудового колективу ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", які користуються пріоритетним правом на придбання майна товариства, що приватизується.
Суд звертає увагу, що частиною другою статті 8 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що для спільної участі в приватизації громадяни можуть створювати господарські товариства, в тому числі із членів трудового колективу, в порядку, встановленому законодавством України.
Господарське товариство членів трудового колективу підприємства, що приватизується, засновується на підставі рішення загальних зборів, у яких брало участь більше 50 відсотків працівників підприємства або їх уповноважених представників.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Разом з тим, суд звертає увагу, що у справі відсутні докази, які б підтверджували, що позивачем вживались будь-які заходи для участі у процедурі приватизації ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", зокрема прийняття трудовим колективом рішення про створення господарського товариства, а наданий позивачем протокол зборів трудового колективу від 10 січня 2017 року №1 не містить відомостей про прийняття відповідних рішень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що внаслідок прийняття оскаржуваного розпорядження права та інтереси трудового колективу ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" не порушені і не обмежені.
Таким чином, позовні вимоги трудового колективу ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" про скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року №1057-р в частині прийняття рішення про приватизацію державного пакету акцій (68,0095%) ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" та їх розміщення для продажу з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з 30 вересня 2016 року і закінчуючи 30 листопада 2017 року, нормативно та документально не підтверджуються.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва відповідачем доведена правомірність свого розпорядження з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов трудового колективу ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" задоволенню не підлягає.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Трудовому колективу Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Трудовий колектив Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15);
Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2);
Фонд державного майна України (01604, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945)
Дата складення повного рішення суду - 18 вересня 2018 року.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді Р.О. Арсірій
О.П. Огурцов