ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 вересня 2018 року № 826/11377/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Добрівської Н.А.,
за участю секретаря судових засідань - Шаповалової К.В.,
та представників:
від позивача - Міняйла Є.В.,
від відповідача - Запорожець А.Б.,
від третьої особи-1, 2 - Курячого О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТФ-К»
доДержавної фіскальної служби України,
треті особи:1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Боровик та Партнери», 2. Компанія «Енсто Ой»
прозобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФ-К» (далі по тексту - ТОВ «ТФ-К», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі також - ДФС України, відповідач), визначивши третьою особою Товариство з обмеженою відповідальністю «Боровик та Партнери» (далі - ТОВ «Боровик та Партнери», третя особа-1), з вимогами:
- зобов'язати ДФС України надати обґрунтовану відповідь на запит щодо підстав внесення Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ-К» в якості експортера/імпортера контрафактного товару з відомостями які підтверджують ці підстави;
- зобов'язати ДФС України виключити торговельну марку «ENSTO» із Реєстру об'єктів інтелектуальної власності під №1044 у зв'язку із недостовірністю відомостей наведених у заяві ТОВ «Боровик та Партнери» та доданих до неї матеріалах.
За твердженням позивача, підставою для його звернення до суду є «відписка», яка полягає у формальній відповіді на запит Товариства, замість об'єктивного розгляду запиту позивача у зв'язку з чим позивачем заявляється вимога про зобов'язання відповідача надати обґрунтовану відповідь на запит позивача. Крім того, позивач просить вилучити інформацію із реєстру, яка не має підтвердження належними документами. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що ТОВ «ТФ-К», звертаючись до ДФС України бажало отримати від Відповідача, по-перше, інформацію на підставі яких конкретно документів (крім заяви правовласника), позивача внесено до реєстру ПІВ у якості імпортера/експортера контрафактних товарів і про те, чим це підтверджується, а також вилучити неправдиву інформацію про позивача із реєстру ПІВ, якщо вона не підтверджена. Оскільки формальна відповідь ДФС України не містить відповідей на питання позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні.
14 вересня 2016 року відповідач надав для приєднання до матеріалів справи письмові заперечення (а.с.19-22), в яких уповноважений представник просить відмовити у задоволені позову повністю. Позиція відповідача ґрунтується на тому, що позивачу листом ДФС від 12 липня 2016 року №14993/6/99-99-18-03-02-15 надано відповідь на запит від 09 червня 2016 року №123/ЕВ обґрунтовано та в межах чинного законодавства. Представник відповідача наголошує на тому, що після реєстрації об'єкта права інтелектуальної власності в реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, органи доходів і зборів на підставі даних такого реєстру вживають заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України контрафактних товарів.
Згідно із заявою, поданою у серпні 2013 року представником компанії «ENSTO», Республіка Фінляндія, власника свідоцтва України на знак для товарів та послуг - Боровиком П.А., у пункті 7.1 «експортують/імпортують контрафактні товари такі українські суб'єкти господарювання зазначено ТОВ «ТФ-К». За результатами розгляду заяви та доданих до неї матеріалів (серед яких: зображення контрафактних товарів у розібраному вигляді, копія звіту про лабораторний тест для порівняння оригінальних і контрафактних товарів, зроблених компанією «ENSTO») торговельна марка «ENSTO» 18 вересня 2013 року включена до митного реєстру за №1044. Таким чином, інформація щодо ТОВ «ТФ-К» як експортерів/імпортерів контрафактних товарів внесена до митного реєстру згідно даних, наведених у зазначеній заяві. При цьому працівниками ДФС порушення порядку внесення об'єктів ПІВ до митного реєстру не було. Відповідно до пункту 2.3. Порядку реєстрації у митному реєстрі об'єктів ПІВ, які охороняються відповідно до закону, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №648, для включення об'єкта ПІВ до митного реєстру правовласник подає до Держмитслужби України (правонаступник ДФС) заяву за формою, наведеною у додатку до цього Порядку. Визначений в пункті 2.3 перелік обов'язкових документів для включення об'єкта П1В до митного реєстру є вичерпним та не містить конкретно визначених документів, що мають подаватися на підтвердження інформації, яка зазначена у пункті 7 заяви. Разом з цим, до заяви були додані документи, які містили інформацію про контрафактні товари. За таких підстав відповідач наполягає на тому, що надана ТОВ «ТФ-К» відповідь та дії щодо включення інформації за заявою Боровика П.А. до митного реєстру за №1044 є правомірними та відповідають нормам чинного законодавства.
В судовому засіданні 19 вересня 2016 року представником третьої особи подано клопотання про залучення до участі у справі Компанію «Енсто Ой», оскільки постановлене у даній справі рішення безпосередньо вплине на вказану особу, як на власника торговельної марки «ЕНСТО».
За результатами розгляду даного клопотання у судовому засіданні, судом постановлено ухвалу про його задоволення та залучено Компанію «Енсто Ой» до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору (далі по тексту також - третя особа-2).
19 вересня 2016 року третьою особою-1 подано письмові пояснення щодо позову (а.с.91-99), в яких уповноважений представник ТОВ «Боровик та Партнери» просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог та необґрунтованістю позиції позивача, що не відповідає діючим положенням матеріального права. Позиція третьої особи-1 зводиться до наступного: заява про сприяння захисту майнових прав на об'єкт права інтелектуальної власності від 30.07.2012 року, на підставі якої відповідачем включено торгівельну марку «ENSTO» до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, була подана уповноваженим представником Власника торговельної марки у повній відповідності до діючого Порядку №648; правовласник мав підстави вважати, що під час переміщення товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права на торговельну марку «ENSTO» діями позивача; в позовній заяві ТОВ «ТФ-К» не наводить жодної підстави і не надає жодного доказу на спростування відомостей, наведених правовласником у заяві та засвідчених додатними до неї матеріалами; оскільки предметом позову по даній справі є виключення торговельної марки «ENSTO» з митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, то єдиною особою, на права, свободи та інтереси якої може вплинути рішення по даній справі, є саме власник торговельної марки «ENSTO», тобто компанія «Енсто Ой». З урахуванням викладених обставин справи, наданих доказів та пояснень щодо позову, третя особа-1 вважає, що вказані в позовній заяві доводи є безпідставними, необґрунтованими, суб'єктивними та такими, що не відповідають нормам матеріального права, обставинам справи, а тому позовна заява не підлягає задоволенню.
На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10 жовтня 2017 року №4768 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2017 року визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/11377/16 та вказану справу 19 жовтня 2017 року передано на розгляд судді Добрівській Н.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року прийнято до провадження та призначено попереднє судове засідання.
02 листопада 2017 року від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення. Позиція Компанії «Енсто Ой», як і доводи, наведені на її обґрунтування за своїм змістом є аналогічними тим, що висловлені ТОВ «Боровик та Партнери» у даній справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, викладено його у новій редакції.
Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У підготовчому засіданні 20 березня 2018 року, проведеному за правилами статей 180 - 183 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
При визначені складу суду для розгляду даної справи судом враховано наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 серпня 2016 року визначено склад колегії суддів для розгляду справи №826/11377/16, що підтверджується протоколом автоматичного визначення (а.с.18). В подальшому, у зв'язку із закінченням терміну повноважень члена колегії суддів, на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06 лютого 2017 року (а.с.156), здійснено заміну одного з учасників колегії.
Згідно частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як встановлено статтею 32 чинного Кодексу адміністративного судочинства України, усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.
Відповідно до статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, Національного банку України, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму), розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів.
Відповідно до частини другої статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яку справу, що відноситься до юрисдикції суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження. Питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється відповідна ухвала.
Статтею 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
У разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (стаття 242).
Враховуючи, що згідно ухвали суду від 08 грудня 2017 року відбулася зміна складу суду, про що складено протокол від 13 лютого 2018 року (а.с.235), і що має наслідком розгляд справи спочатку, відсутність визначення складу колегії суддів, а також з метою дотримання статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом у підготовчому засіданні постановлено ухвалу про призначення справи до розгляду по суті суддею одноособово.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив його задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідача і третіх осіб - проти позову заперечили і просили відмовити у його задоволенні.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні 12 вересня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Постановляючи рішення у даній справі суд виходив з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 серпня 2013 року Боровик Петро Антонович, як представник Правовласника (Компанії «Енсто Ой») за дорученням (довіреність від 22 лютого 2012 року з апостилем а.с.31-41), звернувся до Департаменту митної справи Міністерства доходів та зборів України із заявою про сприяння захисту майнових прав на об'єкт права інтелектуальної власності (а.с.25-29, далі по тексту - Заява) з проханням включити до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону / вжити заходів, передбачених статтею 400 Митного кодексу України, до товарів, які містять знак для товарів і послуг «ENSTO» (далі по тексту також - об'єкт ПІВ).
До заяви додані наступні документи та зразки:
- копії документів, що підтверджують наявність майнових прав на об'єкт - виписка №802 від 08 липня 2013 року з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно свідоцтва України на знак для товарів і послуг №31476, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 15 травня 2003 року;
- копія документа, що підтверджує повноваження представляти правовласника - довіреність від 22 лютого 2012 року з перекладом, засвідченим нотаріально;
- диск CD-R із зображенням товарів та описом товарів у форматі Word, які містять знак «ENSTO»;
- зображення товарів, що містять об'єкт - зображення товарів, які містять знак «ENSTO» (Фото анкерного зажиму SO-157.1, фото анкерного зажиму SO-158.1) та зображення товарів, які містять знак «ENSTO», у розібраному вигляді (анкерні зажими SO-157-1);
- матеріали із зображенням контрафактних товарів - зображення контрафактних товарів у розібраному вигляді (анкерні зажими SO-157.1) і копія звіту про лабораторний тест для порівняння оригінальних товарів і контрафактних товарів, зроблений компанією «ENSTO» на 11 арк., а також опис товарів, які містять знак «ENSTO»;
- витяг з торговельного реєстру Національної Ради Фінляндії з патентів та реєстрації компанії з обмеженою відповідальністю «Енсто Ой».
Згідно пояснень представників ТОВ «Боровик та Партнери» і Компанії «Енсто Ой», підставою для звернення до центрального органу виконавчої влади у сфері державної митної справи з відповідною Заявою слугував Так, компанії «Енсто Ой» (власник торговельної марки «ENSTO») від її партнерів стало відомо, що Позивач по справі імпортує, продає та пропонує до продажу допоміжне електрообладнання під торговельною маркою «ENSTO». факт виявлення Власником торговельної марки «ENSTO» на території України контрафактної продукції з маркуванням торговою маркою «ENSTO».
У ході лабораторних досліджень компанією «Енсто Ой» було встановлено, що таке обладнання компанією «Енсто Ой» не вироблялося та є значно гіршим за якістю, ніж продукція компанії «Енсто Ой». Результати відповідних досліджень підтверджуються Звітом про лабораторний тест для порівняння оригінальних товарів і контрафактних товарів від 23 травня 2011 року, що додавався до Заяви (а.с.46-56).
За результатом виявлених фактів підробки Власник торговельної марки «ENSTO» через своє офіційне представництво ПрАТ «ЕНСТО УКРАЇНА» звернувся до ПАТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО», яке використовує відповідну продукцію компанії «Енсто Ой», з метою проведення засідання технічної наради, що підтверджується відповідним протоколом засідання технічної наради від 01 листопада 2011 року з питання відповідності підвісної арматури для СіП, яка використовується при будівництві мереж з ізольованими проводами у ПАТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» (а.с.139). На вказаній нараді, за участю представника ТОВ «ТФ-К» Голембівського В.П., що підтверджується його особистим надписом вказаного На нараді було розглянуто питання щодо відповідності технічних параметрів зразків підвісної арматури, які використовуються при будівництві мереж в місті Лубни (на даних зразках підвісної арматури були нанесені логотипи торговельної марки «ENSTO»), технічним параметрам оригінальної продукції компанії «Енсто Ой» та прийнято рішення про передачу відповідних зразків підвісної арматури на лабораторне дослідження.
За результатом такого дослідження було встановлено, що зразки підвісної арматури, які поставлялися ТОВ «ТФ-К» та маркувалися торговельною маркою «ENSTO», не вироблялися компанією «Енсто Ой», та не відповідають якості її продукції.
Результати відповідних досліджень зафіксовані в Звіті про лабораторний тест для порівняння оригінальних товарів і контрафактних товарів від 11 листопада 2011 року.
При цьому, представник третіх осіб наголошує, що Компанія «Енсто Ой» не давала згоди ТОВ «ТФ-К» на маркування товарів торговельною маркою «ENSTO», що вироблялись іншими виробниками, ніж компанія «Енсто Ой», а також не надавався дозвіл на торгівлю такими товарами із використанням торговельної марки «ENSTO». За наведених обставин уповноважені представники компанії «Енсто Ой» звернулись до ТОВ «ТФ-К» з Листом-попередженням від 17 лютого 2012 року з проханням припинити торгівлю, пропонування для продажу, будь-яке рекламування, продаж, імпорт, допоміжного електрообладнання під торговельною маркою «ENSTO» й утриматися в майбутньому від таких дій та повідомити про це представників компанії «Енсто Ой» якнайшвидше, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати отримання даного листа.
Оскільки жодної відповіді від ТОВ «ТФ-К» отримано не було, Власник торговельної марки «ENSTO» прийняв для себе рішення звернутись до з заявою про сприяння захисту майнових прав на об'єкт права інтелектуальної власності.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї матеріалів торговельна марка «ENSTO» 18 вересня 2013 року включена до митного реєстру за №1044.
Належність права інтелектуальної власності торговельної марки «ENSTO» саме Компанії Енсто Ой підтверджується даними Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва №31476 станом на 08 липня 2013 року (Виписка на а.с.30).
Надаючи оцінку встановленим у даній справі обставинам з урахуванням норм законодавства, якими регулювались спірні правовідносини на час їх виникнення, судом враховується наступне.
Станом на день реєстрації Міністерством доходів і зборів України Заяви представника Компанії «Енсто Ой» (23 серпня 2013 року) та внесення до Реєстру об'єктів права інтелектуальної власності запису за №1044 (18 вересня 2013 року) діяли положення Митного кодексу України у редакції із змінами, внесеними згідно із Законом №405-VII від 04 липня 2013 року.
Частиною 1 статті 397 Митного кодексу України встановлюється, що органи доходів і зборів сприяють захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Згідно частини 1 статті 398 цього ж Кодексу, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде митний реєстр об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, на підставі заяв правовласників.
Так, у частині 2 статті 398 Митного кодексу України закріплено, що правовласник, який має підстави вважати, що під час переміщення товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права на об'єкт права інтелектуальної власності, має право подати до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності шляхом внесення відповідних відомостей до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону.
Згідно із визначенням, викладеним в пункті 47 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, правовласник - це особа, якій відповідно до закону належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, або особа, яка діє від її імені в межах наданих повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 398 Митного кодексу України, порядок реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, включаючи форму заяви, перелік інформації та документів, які додаються до заяви, порядок подання і розгляду заяви та ведення реєстру визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
30 травня 2012 року Міністерством фінансів України винесено наказ №648, яким затверджений Порядок реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону (далі по тексту - Порядок №648, у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин).
Згідно пунктів 1.1 і 1.2 Порядку №648, він розроблений на виконання вимог Митного кодексу України та законодавчих актів у сфері охорони прав інтелектуальної власності (далі - ПІВ) і регулює порядок реєстрації у митному реєстрі об'єктів ПІВ, які охороняються відповідно до закону (далі - митний реєстр), та встановлює форму заяви, перелік інформації та документів, які додаються до заяви, порядок подання і розгляду заяви та ведення митного реєстру.
Митний реєстр ведеться з метою сприяння захисту майнових прав на об'єкти ПІВ під час митного контролю та митного оформлення товарів, що містять такі об'єкти, на підставі заяв правовласників і містить інформацію, яка використовується з метою запобігання переміщенню через митний кордон України товарів з порушенням ПІВ.
При цьому, частиною 5 статті 398 Митного кодексу України встановлено, що після реєстрації об'єкта права інтелектуальної власності в митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, органи доходів і зборів на підставі даних такого реєстру вживають заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України контрафактних товарів.
Аналогічне положення закріплено і в абзаці 2 пункту 1.4 Порядку №648.
Отже, зважаючи на наведені вище вимоги законодавства, метою внесення відповідної інформації про об'єкт права інтелектуальної власності до митного реєстру, є забезпечення належного захисту такого права від фактичних або можливих порушень.
Ведення митного реєстру, відповідно до пункту 2.2 Порядку №648, передбачає:
- розгляд заяв про сприяння захисту майнових ПІВ (далі - Заяви), внесення відомостей з таких Заяв та доданих до них матеріалів до митного реєстру;
- перевірку відповідності Заяв та доданих до них матеріалів їх електронним версіям;
- перевірку поданих відомостей з використанням міжнародних та національних відкритих баз даних об'єктів ПІВ щодо обсягу правової охорони окремих об'єктів ПІВ;
- надання відмов до поданих заяв;
- розгляд звернень правовласників щодо внесення змін до інформації митного реєстру;
- здійснення реєстрації об'єктів ПІВ у митному реєстрі та виключення об'єктів ПІВ з митного реєстру;
- внесення змін до митного реєстру;
- оприлюднення переліку об'єктів ПІВ, включених до митного реєстру, тощо.
Згідно п.2.3 Порядку №648, для включення об'єкта ПІВ до митного реєстру правовласник подає до Держмитслужби України Заяву за формою, наведеною у додатку до цього Порядку.
Даним пунктом Порядку №648 також закріплюється перелік матеріалів, що мають додаватись правовласником до Заяви, а саме:
- виписка з відповідного реєстру Державної служби інтелектуальної власності України (далі - ДСІВ) про реєстрацію в Україні ПІВ, яка засвідчує дійсність акта про таку реєстрацію на дату подання заяви із зазначенням терміну дії правової охорони або повідомлення ДСІВ про дію в Україні правової охорони прав інтелектуальної власності на об'єкти, які мають міжнародну реєстрацію, або копія документа, що засвідчує майнові права інтелектуальної власності на сорти рослин у Державному реєстрі прав інтелектуальної власності на сорти рослин;
- для об'єктів авторського права і суміжних прав - документи та відомості, що засвідчують наявність зазначених прав;
- докладний опис об'єкта ПІВ і товарів, що його містять, який дає змогу митному органу ідентифікувати такий об'єкт ПІВ і товари та визначити код товарів згідно з УКТ ЗЕД. При реєстрації запатентованих винаходів (корисних моделей) - опис способів та методів їх ідентифікації у конкретних товарах;
- у разі подання Заяви особою, яка діє від імені власника майнових прав на об'єкт ПІВ в межах наданих повноважень, - належним чином оформлена довіреність або її завірена копія;
- зразки товарів, що містять об'єкт ПІВ, або їх фотографічне зображення.
Заява та додані до неї матеріали подаються у паперовому та електронному вигляді. У разі подання Заяви в електронному вигляді з електронним цифровим підписом правовласника та електронних копій документів, завірених електронним цифровим підписом правовласника, Заява та додані до неї матеріали в паперовому вигляді не подаються.
Як засвідчують матеріали справи, до Заяви представника Компанії «Енсто Ой», поданої 22 серпня 2013 року уповноваженому суб'єкту владних повноважень у відповідності до встановленого законодавством порядку, були додані матеріали, які в повній мірі відповідають переліку, визначеному пунктом 2.3 Порядку №648.
При цьому, обов'язок по наданню будь-яких інших документів для підтвердження наявності підстав для включення об'єкта ПІВ до митного реєстру від правовласника чинним на той час законодавством не встановлювався.
Згідно пункту 2.5 Порядку №648, у разі відповідності поданих Заяви й матеріалів, доданих до неї, вимогам цього Порядку спеціалізований підрозділ здійснює реєстрацію відповідного об'єкта ПІВ у митному реєстрі шляхом внесення інформації в електронному вигляді до ЄАІС (єдиної автоматизованої інформаційної системи) Держмитслужби України.
Виключний перелік підстав для відмови у включенні об'єкта ПІВ до митного реєстру закріплений в пункті 2.6 Порядку №648, а саме:
- неподання документів (матеріалів), передбачених пунктом 2.3 цього розділу;
- відсутності характерних ознак, які можуть бути проконтрольовані митними органами під час ідентифікації товарів, що містять об'єкти ПІВ, при їх переміщенні через митний кордон України або неможливості їх ідентифікації методами, запропонованими правовласником (неможливості ідентифікації об'єкта у конкретному товарі);
- невідповідності даних, наведених у поданих Заяві й матеріалах, що до неї додаються;
- відсутності у заявника правових підстав для звернення із Заявою до Держмитслужби України та необхідного обсягу прав для здійснення дій, пов'язаних із захистом ПІВ.
За результатами розгляду Заяви представника Компанії «Енсто Ой» та доданих до неї матеріалів, уповноваженим органом підстав для відмови у включенні об'єкта ПІВ до митного реєстру не виявлено, а тому 18 вересня 2013 року внесено інформацію до реєстру об'єктів права інтелектуальної власності за №1044.
Згідно даних Реєстру, за номером запису у митному реєстрі 1044 міститься наступна інформація: дата реєстрації - « 18.09.2013»; кінцева дата реєстрації - « 18.09.2019»; назва ОПІВ - «знак для товарів і послуг «ENSTO»»; охороний документ - «Державною службою інтелектуальної власності України, 15.05.2003, номер згідно реєстру: 31476 , назва реєстру: свідоцтво України на знак для товарів і послуг»; назва СПІВ - «Енсто Ой»; відомості про СПІВ - «ОСОБА_9 АДРЕСА_1».
При вирішенні питання щодо наявності правових підстав для покладення на відповідача обов'язку виключити торговельну марку «ENSTO» із Реєстру об'єктів інтелектуальної власності під №1044, судом враховані положення пункту 2.8 Порядку №648, який містить також виключний перелік підстав, але вже для виключення Держмитслужбою України об'єкта ПІВ з митного реєстру:
- у разі закінчення строку реєстрації об'єкта ПІВ;
- за заявою правовласника;
- за рішенням суду;
- у разі закінчення строку правової охорони об'єкта ПІВ чи її дострокового припинення;
- у разі відмови правовласника відшкодовувати витрати за зберігання товарів, митне оформлення яких призупинено на підставі даних митного реєстру або з власної ініціативи митних органів, на складах митних органів;
- у разі відмови правовласника відшкодовувати за власний рахунок витрати за знищення товарів відповідно до статті 401 Митного кодексу України;
- у разі виявлення недостовірності відомостей, наведених правовласником у Заяві та доданих до неї матеріалах.
«Рішення суду» у контексті даної норми є рішенням, прийнятим судом за результатами розгляду спору щодо визнання права інтелектуальної власності на конкретні об'єкти.
Так, в разі прийняття належним судом рішення, яким буде визначено іншого, ніж вказаний у митному реєстрі, суб'єкта права інтелектуальної власності, уповноважений орган має обов'язок, в силу вимог законодавства, вчинити відповідні дії по виключенню відповідної інформації з реєстру.
Згідно з частиною 7 статті 398 Митного кодексу України правовласник зобов'язаний повідомити центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про припинення чинності чи визнання недійсним права інтелектуальної власності, а також про часткову або повну передачу прав на об'єкт права інтелектуальної власності, відомості щодо якого внесені до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону.
Аналогічне положення міститься і в пункті 2.11 Порядку №648, відповідно до якого правовласник повинен у триденний строк поінформувати Держмитслужбу України про зміни у відомостях про об'єкт права інтелектуальної власності, у тому числі про інформацію, зазначену у частині сьомій статті 398 Митного кодексу України, поданих для реєстрації об'єкта права інтелектуальної власності або зареєстрованого раніше у митному реєстрі такого об'єкта (пункт 2.11 названого Порядку).
При цьому, позивачем в обґрунтування заявленої вимоги про покладення на ДФС України обов'язку виключити з реєстру об'єктів інтелектуальної власності запис за №1044 не наведено будь яких доводів щодо невідповідності наданої Компанією «Енсто Ой» інформації про наявність у неї права інтелектуальної власності на торговельну марку «ENSTO». Не надано ТОВ «ТФ-К» і будь-яких доказів недостовірності відомостей, наведених правовласником у Заяві та доданих до неї матеріалах, що виключає можливість оцінки їх судом.
Натомість, Заява представника Компанії «Енсто Ой» і додані до неї матеріали засвідчують дотримання заявником вимог законодавства щодо порядку її подання, що, з урахуванням відсутності доказів існування обставин, з якими законодавець пов'язує виникнення обов'язку уповноваженого органу виключити інформацію з митного реєстру, виключає наявність правових підстав для зобов'язання відповідача вчинити дії по виключенню спірної інформації з реєстру.
Відтак, Компанія «Енсто Ой» як правовласник наділена правом при зверненні до уповноваженого органу із Заявою у належний спосіб із дотримання відповідного порядку реалізовувало гарантоване Державою право на захист свого майнового права щодо об'єкта права інтелектуальної власності під час митного контролю та митного оформлення товарів, що містять такі об'єкти.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про зобов'язання ДФС України виключити торговельну марку «ENSTO» із Реєстру об'єктів інтелектуальної власності під №1044 у зв'язку із недостовірністю відомостей наведених у заяві ТОВ «Боровик та Партнери» та доданих до неї матеріалах.
Клопотання позивача про визнання недопустимими доказів, а саме: копії протоколу засідання технічної ради Полтаваобленерго та копії листа-попередження від 17 лютого 2012 року, суд не може визнати обґрунтованим за відсутності будь-яких доводів щодо підстав для визнання їх такими. При цьому, наведені документи надані третіми особами в підтвердження обставин, що слугували передумовою для звернення до уповноваженого органу із відповідною Заявою.
Не підлягає задоволенню і клопотання позивача про визнання неналежними доказів: зображення контрафактних товарів у розібраному вигляді та копії звіту про лабораторний тест на англійській мові, оскільки такі докази долучені до матеріалів справи в якості додатків до Заяви, що була предметом розгляду органу, уповноваженого на внесення інформації до митного реєстру на підставі Заяви уповноваженого представника правовласника.
Щодо вимоги позивача зобов'язати ДФС України надати обґрунтовану відповідь на запит щодо підстав внесення Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ-К» в якості експортера/імпортера контрафактного товару з відомостями які підтверджують ці підстави, суд звертає увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 червня 2016 року ТОВ «ТФ-К» звернулось до Державної фіскальної служби України з листом за №123/ЕВ, в якому вказує на те, що під час проведення митного огляду товарів Товариством, здійсненого працівниками Київською міською митницею ДФС, Товариству стало відомо про внесення його до Реєстру об'єктів інтелектуальної власності як експортер/імпортер контрафактного товару. Ця інформація, що міститься у реєстрі об'єктів інтелектуальної власності під №1044, за твердженням позивача,. є неправдивою та такою, що порочить ділову репутацію Товариства. Також у своєму листі ТОВ «ТФ-К» вказує на те, що наявність зазначеної інформації в Реєстрі об'єктів інтелектуальної власності тягне за собою обов'язковий митний огляд всіх поставок Товариства, які, серед інших, містять товар з кодом 7326909690, що затримує поставки Товаристві та збільшує витрати пов'язані з оформленням товарів Товариства. Наведене дало підстави Товариству вважати, що внесення до реєстру об'єктів інтелектуальної власності Товариства як такого що є експортером/імпортером контрафактного товару, без будь-яких підстав для цього - це антиконкурентні дії іншого імпортера, а саме ПрАТ «Енсто Україна».
У зв'язку з наведеним, листом №123/ЕВ від 09 червня 2016 року ТОВ «ТФ-К» просило вилучити інформацію про те, що воно є експортером/імпортером контрафактного товару із Реєстру інтелектуальної власності та вжити заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, які здійснюють антиконкурентні дії, шляхом подачі неправдивої інформації.
12 липня 2016 року ДФС України у відповідь на лист ТОВ «ТФ-К», з посиланням на положення глави 57 Митного кодексу України, зокрема, статті 398 цього Кодексу та статті 495 Цивільного кодексу України, повідомила про підстави для внесення 18 вересня 2013 року до митного реєстру запису №1044, а саме, Заяви ТОВ «Боровик та партнери», представника власника свідоцтва України на знак для товарів і послуг від 15 травня 2003 року №31476, торговельна марка «ENSTO» (власник - компанія Енсто Ой (Республіка Фінляндія. Інформація щодо експортерів/імпортерів контрафактних товарів внесена згідно даних, наведених у зазначеній заяві. Для врегулювання питання щодо вилучення інформації про ТОВ «ТФ-К» з митного реєстру, відповідачем запропоновано Товариству звернутися до представника правовласника торговельної марки «ENSTO».
Дослідивши зміст відповіді ДФС України на предмет її обґрунтованості, суд, з урахуванням наведених вище обставин, а також зважаючи на ненадання ТОВ «ТФ-К», як до свого звернення №123/ЕВ від 09 червня 2016 року, так і під час розгляду даної справи, будь-яких доказів на підтвердження наявності у нього права інтелектуальної власності щодо торговельної марки «ENSTO» та/або доказів існування підстав для виключення Державною фіскальною службою України об'єкта ПІВ з митного реєстру.
До того ж, суд визнає доречним посилання відповідача у своїй відповіді на необхідність звернення до правовласника торговельної марки «ENSTO», оскільки в силу вимог пункту 2.12 Порядку внесення змін до інформації митного реєстру щодо зареєстрованого об'єкта ПІВ здійснюється шляхом подання правовласником письмового звернення до Держмитслужби України.
З огляду на наведене, суд визнає відповідь ДФС України є правомірною та мотивованою, відтак, підстави для задоволення вимог позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.2, 3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246, 264, 265 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ-К» відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя: Н.А. Добрівська
Повний текст складено 01.10.2018