01 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2732/18
Чернігівський окружний адміністративний суду складі:
головуючої судді - Кашпур О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування пункту наказу,
Позивач 31.07.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України) і просить визнати протиправним та скасувати пункт 1.25. наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) №342 від 30.05.2018, відповідно до якого, командира мінометної батареї механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності у розмірі у розмірі 7873,50 грн. (сім тисячі вісімсот сімдесят три грн. 50 коп.).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що підстави для притягнення його до матеріальної відповідальності відсутні, оскільки обмежена матеріальна відповідальність військовослужбовців, відповідно до пунктів 10, 11 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР, настає тільки якщо командири своїми розпорядженнями порушили встановлений порядок обліку, зберігання, використання, перевезення військового майна та не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності. Позивач зазначає, що аудитом не встановлено вчинення позивачем дій, які стали б підставою для притягнення його до матеріальної відповідальності. Позивач наполягає на тому, що наказ про притягнення його до матеріальної відповідальності було винесено з порушенням порядку його винесення. По фактам виявленого Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у військовій частині НОМЕР_2 незаконного (безпідставного) списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами (дорожніми листами), а саме: автомобільний бензин (далі - АБ) - 219547 л та дизельне пальне (далі - ДП) - 549973 л, на загальну суму 20227067,00 грн. розслідування оперативним командуванням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) не призначалося та не проводилося, що є порушенням Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою ВРУ № 243/95-ВР від 23.06.1995. З огляду на зазначене, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.
Ухвалою суду від 03.08.2018 у справі відкрито провадження, слухання справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ухвалою сторонам надано терміни для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.
Військовою частиною НОМЕР_1 в межах наданого строку було направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. Відповідач наполягає на тому, що посадовими особами Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту було виявлено, що донесення про використання ПММ та первинні документи, які б підтверджували дійсне списання ПММ, не відповідають фактичним даним донесення, яке було відпрацьовано позивачем, що призвело до незаконного (безпідставного) списання пального. Так, у мінометній батареї механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 за результатами аудиторського звіту було виявлено, що допущено безпідставне списання пального, яке не підтверджене дорожніми листами. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2 розділу II Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України від 21.11.2017 № 608 та п. 17 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою ВРУ № 243/95-ВР від 23.06.1995 службове розслідування не призначається якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду. Відповідач наполягає на тому, що обставини, що виключають матеріальну відповідальність позивача, відсутні. Також В/ч НОМЕР_1 зазначає,що скасування наказу про притягнення позивача до матеріальної відповідальності є втручанням у дискреційні повноваження військової частини.
Представником позивача 20.08.2018 було подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти обставин, викладених у відзиві та наполягає на обґрунтуваннях, викладених в позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що молодший лейтенант ОСОБА_1 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) на посаді командира мінометної батареї механізованого батальйону.
На підставі п.1.30 Плану діяльності з внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту та підпорядкованих територіальних управлінь внутрішнього аудиту на ІІ півріччя 2017 року, п.1.43 Плану діяльності з внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту та підпорядкованих територіальних управлінь внутрішнього аудиту на І півріччя 2018 року, Північно-східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України було проведено внутрішній фінансовий аудит та аудит відповідності фінансово-господарської діяльності ВЧ НОМЕР_2 за період з 06.05.2015 по 28.02.2018.
За результатами аудиту було складено відповідну довідку від 26.04.2018 та звіт від 27.04.2018 №234/1/31/16, в яких зафіксовано, що посадовими особами ВЧ НОМЕР_2 в періоді, що підлягав дослідженню, не було забезпечено дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з питань використання матеріальних ресурсів номенклатури служби пального. Також встановлено, що система внутрішнього контролю взагалі не забезпечила контроль за законним використанням ресурсів. Внаслідок відсутності належного контролю з боку посадових осіб ВЧ НОМЕР_2 за наявністю та законністю використання матеріальних цінностей номенклатури служб пального, а також законним списанням пального по донесенням про наявність та рух пального в підрозділах, проведеним аудитом були встановлені порушення фінансово-бюджетної дисципліни, що призвели до витрат на загальну суму 27 772 507,92 грн.
Так, посадовими особами Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту було виявлено, що донесення про використання ПММ та первинні документи, які б підтверджували дійсне списання ПММ, не відповідають фактичним даним донесень підрозділів ВЧ НОМЕР_2 .
Враховуючи вищевикладені результати внутрішнього фінансового аудиту, командуванням ВЧ НОМЕР_1 прийнято наказ від 30.05.2018 №342, п.1.25 якого за неналежне виконання вимог ст.11, 16, 58, 111, 112 ч.І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV, ст.3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статей 2, 5, 6, 15, 16 "Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 №1225, командира мінометної батареї механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом Міністра оборони Україн від 23 листопада 2016 року № 1105, притягнуто до матеріальної відповідальності у розмірі 7873,50 грн. (обмеженої матеріальної відповідальності згідно п.1 наказу) (а.с. 8-10).
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, ст. 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст.11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно. Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст.16 Статуту). Згідно ст.ст.26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Загальні підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіяні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативно правовими актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР (далі - Положення №243/95). Відповідно до п.2 та п.3 Положення №243/95 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Як вбачається з наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (ВЧ НОМЕР_1 ) від 30.05.2018 №342 "Про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності посадових осіб, які винні у незаконному списанні пально-мастильних матеріалів, за результатами проведеного аудиту Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у ВЧ НОМЕР_2 ", аудитом Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту у період з 19.02.2018 по 26.04.2018 у ВЧ НОМЕР_2 були встановлені порушення вимог п.6.4 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12.01.2015 №17, які виявилися в тому, що дорожні (робочі) листи до донесення про наявність та рух пального в обов'язковому порядку не додавались, та в порушення вимог п.5.14.7 Тимчасового керівництва з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 24.12.2010 №690, що діяло до 02.11.2017, а також Інструкції з обліку військового майна №440, що набрала чинності з 03.11.2017, щомісячні донесення Ф.24 командирами підрозділів не подавались, внаслідок чого було виявлено незаконне (безпідставне) списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами (дорожніми листами), а саме: автомобільний бензин (далі - АБ) - 219547л та дизельне пальне (далі - ДП) - 549973л, на загальну суму 20 227 067,00 грн.
З наведеного вбачається, що вина осіб, винних у незаконному списанні пально-мастильних матеріалів, серед яких є позивач, встановлена за результатами проведеного аудиту Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у ВЧ НОМЕР_2 .
В той же час приписами пунктів 17, 18, 19, 21, 22, 23 Положення №243/95-ВР передбачено, що у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності. Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду, вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки. У висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування заподіяної шкоди. Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов'язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім'я командира (начальника) військової частини. Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов'язаним, який притягається до матеріальної відповідальності.
Так, як вбачається з матеріалів справи, по фактам виявленого Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у ВЧ НОМЕР_2 незаконного (безпідставного) списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами (дорожніми листами), а саме: автомобільний бензин (далі - АБ) - 219547л та дизельне пальне (далі - ДП) - 549973л, на загальну суму 20 227 067,00 грн. розслідування оперативним командуванням " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (ВЧ НОМЕР_1 ) не призначалося та не проводилося.
При цьому, матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що саме з вини ОСОБА_1 державі було завдано збитки у зв'язку з неналежним виконанням ним службових обов'язків щодо контролю за наявністю та законністю витрачання і списання пального.
Суд також враховує, що пунктами 10-12 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, визначено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення. Військові будівельники військово-будівельних частин, окремих батальйонів і рот у випадках, передбачених цим пунктом, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше середньомісячної заробітної плати. За пошкодження, псування або втрату через необережність майна, виданого військовослужбовцям призваним на збори військовозобов'язаним на період зборів в особисте користування, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення. Командири (начальники) військових частин за шкоду, заподіяну державі їх підлеглими, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення, якщо вони своїми розпорядженнями порушили встановлений порядок обліку, зберігання, використання, перевезення військового майна. У разі, якщо командири (начальники військових частин не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.
З цього слідує, що обмежена матеріальна відповідальність військовослужбовців, відповідно до пунктів 10-11 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95, настає тільки якщо командири своїми розпорядженнями порушили встановлений порядок обліку, зберігання, використання, перевезення військового майна та не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності.
В той же час, притягнення позивача до відповідальності, з підстав виявлення різниці шляхових листів які надавались на списання ніж тих, які рахувались за підрозділом, не свідчить про розкрадання, пошкодження, втрату чи незаконне використання військового майна, погіршення або заниження його цінності. Тобто, внутрішнім аудитом не встановлено, що втрата майна сталася з вини позивача саме шляхом розкрадання, пошкодження, втрати чи незаконного використання військового майна, погіршенням або заниженням його цінності.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про протиправність притягнення ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності через те, що відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина у заподіянні шкоди, умови та причини, що сприяли її заподіянню за відсутності доведеності вини позивача у вчиненні порушення.
В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи наведене, суд вважає, що враховуючи протиправність притягнення позивача до відповідальності, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування п.1.25 наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 30.05.2018 №342 підлягають задоволенню, оскільки винесений без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що наданий чинним законодавством України.
Щодо посилань відповідача на те, що вимога про скасування наказу є втручанням в дискреційні повноваження, суд звертає увагу, що у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" (№ 30985/96) Європейський суд з прав людини зазначив, що дискреційні повноваження не повинні виконуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно.
Згідно з частиною статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено правомірності притягнення ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України , суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказу понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати п. 1.25 наказу командувача Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України) № 342 від 30.05.2018 ''Про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності посадових осіб, які винні у незаконному списанні пально-мастильних матеріалів, за результатами проведеного аудиту Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у військовій частині НОМЕР_2 ''.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (Оперативне командування "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України) (14030, м. Чернігів, вул. Шевченка, 57, код ЄДРПОУ 266616313).
Повне судове рішення складено 01.10.2018.
Суддя О.В. Кашпур