Справа № 367/2533/18
Провадження №2/367/3552/2018
Іменем України
28 вересня 2018 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:головуючої судді Оладько С.І.,
за участі секретаря Токач М
представника позивача ОСОБА_1М
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3,ОСОБА_4 міського відділу Державної міграційної служби України про визнання таким,що втратив право користування житловою площею у квартирі
Позивач звернулась до суду із позовом,відповідно до якого зазначила,що вона є власником
Просить позивач усунути перешкоди у користуванні належною їй квартирою №70 по вул..Пономарьова,18-а в смт.Коцюбинське Київської області шляхом визнання відповідача таким,що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням. Зобов»язати ОСОБА_4 міський відділ Державної міграційної служби України зняти відповідача з реєстрації у зазначеній квартирі.
Представник позивача ОСОБА_1М у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3Б у судове засідання не з»явився,про день та час розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст.. 128 та 130 ЦПК України,причину неявки суду не повідомив,заяву про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності до суду не подав,також не подав відзив на позовну заяву. Враховуючи викладені обставини суд розглянув справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів,проголосивши заочне рішення.
Представник відповідача ОСОБА_4 міського відділу Державної міграційної служби України у судове засідання не з»явився,про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд,заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі,вважає позов таким,що не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.»
Відповідно до ст.. 5 ЦПК України «Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
2. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»
Відповідно до ч 2,3 ст. 12 ЦПК України «Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»
Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦПК України «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.»
Відповідно до ч 1 ст. 81 ЦПК України « Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»
У судовому засіданні встановлено,що позивач по справі є власником квартири АДРЕСА_1 області.1\3 частина вказаної квартири належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15.09.2006р,і 2\3 частини вказаної квартири належить позивачу на підставі договору дарування від 21.12.2017р(а.с.5-13)
У зазначеній квартирі зареєстровані позивач,її син ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1,донька Вікторія,2007 р.н, відповідач ОСОБА_3,а також ОСОБА_6В та ОСОБА_7П- батьки позивача,що підтверджується довідкою (а.с.8).
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»
від 12.04.1985 року № 2 підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах.
Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР), членів сім'ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст. 72 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України).
Статті 61-70 ЖК України передбачають і встановлюють порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.
Поряд з цим нормами глави 59 ЦК України встановлюється порядок користування житлом за договором найму (оренди).
Особливим інститутом житлового права є збереження житла за тимчасово відсутніми. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членами сім'ї наймача житла державного, комінального житлового фонду визначено ст. 71 ЖК України, а їхні права та обов'язки - ст. 78 ЖК України, які встановлюють випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадинами. У той же час, умови збереження житла за цивільним законодавством визначаються строками встановленими за згодою сторін, абсолютне право власності на житло не обмежується ні строками, ні територією.
Відповідно до ст. 71 ЖК України за тимчасової відсутності наймача або членів сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім ' ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Тимчасова відсутність особи може биту безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.»
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч 2 ст. 405 ЦК України «член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.»
Відповідно до абз. 2 п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом заняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жили приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення право власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичною особою померлою.»
Однак позивач,ставлячи питання про усунення перешкод у користуванні належною їй квартирою шляхом визнання відповідача втративши права користування житловою площею у квартирі АДРЕСА_2,не надала до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження тих обставин,що відповідач ОСОБА_3Б не проживає у зазначеній квартирі,якщо не проживає,то з якого часу, а також доказів тих обставин,що відповідач не проживає у квартирі без поважних причин більше року.
Як уже зазначалось раніше, відповідно до ч 1 ст. 81 ЦПК України « Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»
Відповідно до ст.. 76 ЦПК України «Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
2. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.»
Відповідно до ст.. 77 ЦПК України « 1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.. 78 ЦПК України «1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.»
Відповідно до ст. 79 ЦПК України « Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.»
Відповідно до ст.. 80 ЦПК України « Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.»
2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.»
Представником позивача ні під час проведення по справі підготовчого провадження,ні до початку розгляду справи по суті ,не було заявлено клопотання про забезпечення доказів по справі.Судом було відмовлено представнику позивача у клопотанні про допит свідків по справі,яке було заявлено після початку розгляду справи по суті,поскільки суду не було надано доказів поважності причин,з яких представником дане клопотання не було заявлено на підготовчому провадженні чи до початку розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене,суд у зв»язку із недоведеністю відмовляє позивачу у позові в частині її вимог про усунення перешкод у користуванні належною їй квартирою №70 по вул..Пономарьова,18-а в смт.Коцюбинське Київської області шляхом визнання відповідача таким,що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням.
А поскільки позивачу відмовлено судом у зазначених вище позовних вимогах,то не підлягають до задоволення і вимоги про зобов»язання ОСОБА_4 міський відділ Державної міграційної служби України зняти відповідача з реєстрації у зазначеній квартирі. Крім того,необхідно зазначити,що набравше законної сили рішення суду про визнання особи такою ,що втратила право користування житловою площею є підставою для зняття даної особи із реєстрації за відповідною адресою.
.
На підставі ст.ст.391,405 ЦК України, керуючись ст. ст. 4,10,76,259,264-265,268 , 273 ,365 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_2 у позові відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив,за письмовою заявою відповідача.Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано,набирає законної сили після повернення апеляційної скарги ,відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текс судового рішення буде складено 08.10.2018р.
Суддя: С.І. Оладько