19 вересня 2018 року справа № 823/1370/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,
представника відповідача 1 - ОСОБА_1 (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства “Черкаське лісове господарство”, Державного агентства лісових ресурсів України про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (вул. Мошляка, 68, с. Білозір'я, Черкаський р-н, 19635, далі - позивач) з позовом до державного підприємства “Черкаське лісове господарство” (вул. Лісництво, 11, с. Геронимівка, Черкаський р-н, 19601, далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною відмову у наданні погодження на вилучення земель лісогосподарського призначення державної власності, яка викладена в листі відповідача №1113/10 від 26.12.2017, та зобов'язати відповідача надати погодження на вилучення земельної ділянки площею 0,1 га лісогосподарського призначення державної власності, вказаної в заяві від 18.12.2017.
Позов мотивовано тим, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства України формально відмовив позивачу у наданні погодження земельної ділянки лісогосподарського призначення. Тому просив задовольнити позов.
Позивач просив розгляд справи здійснювати без його участі.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні позов не визнав, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що земельні ділянки лісогосподарського призначення надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним підприємствам, установам та організаціям для ведення лісового господарства. Однак позивач має намір отримати погодження на вилучення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у приватну власність. Відповідач наголошує, що позивач не належить до суб'єктів, яким можуть передаватись землі лісогосподарського призначення у постійне користування. Тому просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідач 2 надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що відповідач 1 є постійним лісокористувачем земельної ділянки, яку має намір отримати позивач у власність, та зобов'язаним забезпечувати охорону, захист та відтворення лісових насаджень. Крім того наголошує, що зміна цільового призначення природоохоронних земель здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України. У зв'язку з цим, просив відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача 2 просив розгляд справи здійснювати без його участі.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази у справі, надавши їм оцінку з точки зору достовірності, належності, допустимості та повноти, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суд встановив, що 18.12.2017 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про надання згоди на відведення земельної ділянки, площею 0,1 га для зміни цільового призначення із лісогосподарського призначення на ведення особистого селянського господарства у приватну власність в адмінмежах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області.
Листом від 26.12.2017 №1113/10 відповідач 1 відмовив позивачу у наданні погодження на вилучення земель лісогосподарського призначення державної власності (вид 13 кв. 301 Тясминського лісництва), площею 0,1 га для зміни цільового призначення на ведення особистого селянського господарства.
Надаючи оцінку встановленим обставинам в контексті позовних вимог,суд врахував таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Порядок розпорядження земельними ділянками регламентовано Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України.
Відповідно до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
На підставі п.5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Відповідно до ст.48 Лісового кодексу України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.
Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.
У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.
Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
На підставі ст.ст.7, 8 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.
Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Судом встановлено, що земельна ділянка, яку має намір отримати позивач, перебуває у виділі 13 кварталу 301 Тясминського лісництва ДП «Черкаський лісгосп», вкрита лісом мішаного насадження.
Отже, з огляду на встановлені обставини та наведені нормативно правові акти вищезгадана земельна ділянка перебуває у державній власності та постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство», що також підтверджується матеріалами лісовпорядкування.
Відповідно до ст.57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.
Ст.20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що до повноважень відповідача 1 не належить вирішення питання зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення державної власності, оскільки такими повноваженнями наділені органи виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Суд врахував, що згідно зі статутом ДП «Черкаське лісове господарство» підприємство створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. При цьому, одними із основних напрямів діяльності вказаного підприємства є здійснення заходів з відновлення лісів, підвищення їх продуктивності та поліпшення кісного складу, охорона лісів тощо.
Це обґрунтовується ст.63 Лісового кодексу України, яка передбачає, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно зі ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані: забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров'я людей; забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; здійснювати відтворення лісів; забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; раціонально використовувати лісові ділянки.
Крім того, ст.19 Лісового кодексу України визначено обов'язок постійних лісокористувачів забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.
Крім того, ст.164 Земельного кодексу України передбачає, що захист лісових земель від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб є однією зі складових охорони землі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відмовляючи у наданні погодження на вилучення земель лісогосподарського призначення державної власності відповідач 1 діяв у межах та у спосіб, що передбачено вимогами чинного законодавства.
Крім того, суд врахував, що до відповідача 2 позивач з вимогою зміни цільового призначення вищевказаної земельної ділянки не звертався.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.А. Гайдаш
Рішення складене у повному обсязі 01.10.2018.