27 вересня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2829/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) справу за адміністративним позовом Першого заступника прокурора Чернігівської області до Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Перший заступник прокурора Чернігівської області звернувся до суду з адміністративним позовом до Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області про: визнання бездіяльності Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області щодо незабезпечення організації проведення робіт із винесення меж гідрологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення «Озеро Святе» та закріплення їх в натурі (на місцевості) протиправною; зобов'язання Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області, у відповідності до вимог чинного законодавства України, забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж гідрологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення «Озеро Святе» та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що бездіяльність відповідача щодо незабезпечення організації проведення робіт із винесення меж гідрологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення «Озеро Святе» та закріплення їх в натурі (на місцевості) є протиправною, оскільки існує ймовірність використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та унеможливлює її належне використання і зберігання.
Ухвалою суду від 13 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та надано відповідачу 15-денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Прокурор у судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі та просили суд у їх задоволенні відмовити, оскільки «Озеро Святе», площею 70 га є гідрологічною пам'яткою природи загальнодержавного значення та розташоване на земельній ділянці державної форми власності, а тому вважають, що не зобов'язані забезпечувати організацію проведення робіт із винесення меж гідрологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення «Озеро Святе».
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Чернігівської обласної ради від 14.03.1980 №69 «Про віднесення болотних масивів до категорії заказників і пам'яток природи республіканського значення» віднесено до категорії пам'яток природи республіканського значення «Озеро Святе», площею 70 га біля села Короп'є.
ОСОБА_4 Міністрів УРСР від 30.03.1981 №165 на території с. Короп'є Козелецького району Чернігівської області створена гідрологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення «Озеро Святе», площею 70 га.
В подальшому, Державним управлінням екології та природних ресурсів у Чернігівській області з метою забезпечення режиму, охорони та збереження гідрологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення «Озеро Святе», площею 70 га, передано під охорону Короп'євській сільській раді Козелецького району, з метою збереження та охорони, про що складено охоронні зобов'язання за №7/2-578 від 22.03.2001. (а.с.19-21).
Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області від 01.02.2018 землевпорядна документація на вказаний об'єкт природно-заповідного фонду, загальною площею 70 га, не виготовлялась та не затверджувалась (а.с.22).
Також судом встановлено, що згідно інформації відділу у Козелецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.09.2018 №4051/166-18 та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 31.08.2018 №10-25-0.332-5193/2-18 земельна ділянка, на якій розташована гідрологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення «Озеро Святе», площею 70 га знаходиться на території Короп'ївської сільської ради (нині Деснянська ОТГ) Козелецького району Чернігівської області, за межами населеного пункту та обліковується як «землі запасу», природо-охоронного призначення, форма власності - державна (а.с.51).
Згідно рішення тридцять восьмої сесії шостого скликання Короп'ївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області від 31.08.2015 «Про добровільне об'єднання громад» вирішено об'єднатися з територіальними громадами, зокрема, села Короп'є - Короп'ївської сільської ради у в Деснянську територіальну громаду, з центром у селищі Десна.
Рішенням позачергової сорок другої сесії шостого скликання Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області від 01.09.2015 ««Про добровільне об'єднання громад» вирішено об'єднатися з територіальними громадами, зокрема, села Короп'є - Короп'ївської сільської ради у в Деснянську територіальну громаду, з центром у селищі Десна.
З метою відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об'єкта природно-заповідного фонду, позивачем подано даний адміністративний позов.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зважає на таке.
Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів регулюються Законом України від 16.06.1992 № 2456-XII "Про природно-заповідний фонд України" (далі - Закон 2456-XII) .
Статтями 1 та 2 Закону 2456-XII встановлено, що завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі. Відносини в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Законом та іншими актами законодавства України.
Згідно статті 3 Закону 2456-XII до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, пам'ятки природи, які можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Статтею 4 Закону 2456-XII передбачено, що у разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.
Згідно статті 5 Закону 2456-XII завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються, зокрема, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, - щодо територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
Відповідно до статті 7 Закону 2456-XII та статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно статті 27 Закону 2456-XII пам'ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані. Оголошення пам'яток природи провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
Статтею 28 Закону 2456-XII передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених пам'ятками природи, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
У відповідності до статті 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Згідно статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.
Статтею 79-1 Земельного кодексу України передбачено формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.
Статтею 46 Закону 2456-XII встановлено, що витрати, пов'язані із забезпеченням режиму охорони заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, здійснюються за рахунок підприємств, установ, організацій, інших землевласників та землекористувачів, на території яких вони знаходяться.
У разі необхідності проведення спеціальних заходів, спрямованих на запобігання знищенню чи пошкодженню природних комплексів територій та об'єктів природно-заповідного фонду зазначених категорій, можуть виділятися кошти: державного бюджету - для територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
При цьому, правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначає Закон України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV).
Статтею 1 Закону № 858-IV визначено, що межування земель -це комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка; проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
За правилами частини 2 статті 25 Закону №858-IV видами документації із землеустрою є, зокрема, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Згідно статті 26 Закону №858-IVзамовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Згідно статті 47 Закону №858-IV проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.
На переконання позивача, Деснянська селищна рада Козелецького району Чернігівської області, у відповідності з охоронним зобов'язанням несе відповідальність за його збереження і дотримання екологічних вимог при використанні природних ресурсів та на останню покладається обов'язок щодо забезпечення організації проведення робіт із винесення меж гідрологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення «Озеро Святе» та закріплення їх в натурі (на місцевості).
При вирішенні даної справи, суд приймає до уваги, що з моменту укладення Короп'євською сільською радою охоронних зобов'язань за №7/2-578 від 22.03.2001 змінилися норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, а отже не приймає його до уваги.
З системного аналізу вимог чинного законодавства України та матеріалів справи, суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності у нього обов'язку стосовно забезпечення організації проведення робіт із винесення меж гідрологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення «Озеро Святе» та закріплення їх в натурі (на місцевості), оскільки вказана пам'ятка природи загальнодержавного значення, а не місцевого, знаходиться на земельній ділянці державної форми власності.
При цьому статтею 4 Закону 2456-XII передбачено, що у разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться пам'ятки природи землевласники зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.
Статтею 28 Закону 2456-XII також встановлено, що власники земельних ділянок, оголошених пам'ятками природи, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Отже, чинне законодавство України саме на власника земельної ділянки, на якій знаходиться пам'ятка природи покладає обов'язок щодо забезпечення режиму їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.
Крім того, статтею 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Власником земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка природи є держава, отже саме на неї покладається обов'язок щодо формування земельної ділянки.
Також при вирішенні даного спору, суд враховує статтю 46 Закону 2456-XII, якою встановлено, що витрати, пов'язані із забезпеченням режиму охорони пам'яток природи здійснюються за рахунок землевласників та землекористувачів, на території яких вони знаходяться, а отже за рахунок держави.
За таких обставин, суд вважає, що у відповідача відсутній обов'язок стосовно забезпечення організації проведення робіт із винесення меж гідрологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення «Озеро Святе» та закріплення їх в натурі (на місцевості), а тому в задоволенні позову Першого заступника прокурора Чернігівської області до Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову Першого заступника прокурора Чернігівської області (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) до Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області (вул. Ювілейна,1а, смт. Десна, Козелецький район, Чернігівська область, 17024, код ЄДРПОУ 05389882) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення складено 01 жовтня 2018 року.
Суддя В.В. Падій