Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 вересня 2018 р. № 820/5099/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Заічко О.В.
при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,
за участі: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 02.02.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказані податкові повідомлення-рішення позивач є протиправними, оскільки у них визначені штрафні санкції згідно п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, всупереч тому, що у встановлених податковою перевіркою порушеннях позивача відсутні ознаки повторності.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, зважаючи на обставини, які у ньому викладені та беручи до уваги надані суду додаткові пояснення.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити з огляду на доводи наданого суду відзиву на позов в контексті того, що позивач, як податковий агент, не виплачував податок на доходи фізичних осіб при нарахуванні доходу, і здійснював такі дії неодноразово, тому штрафні санкції за таке порушення застосовані саме на підставі статті 127 Податкового кодексу України. За вказаних обставин представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача, у свою чергу, у відповіді на відзив вказував, що нарахування доходів та податку на доходи фізичних осіб здійснювалось в межах передбаченого законом строку, перерахування такого податку відбулось із порушенням строків, передбачених встановлених п.п.168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, але разом з виплатою доходів платникам податків (заборгованості по заробітній платі та орендній платі за землю).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Так, відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, соціального внеску за період з 01.07.2015 року по 30.09.2017 року, за результатами якої складено акт №24210/20-40-13-03/35314646 від 11.12.2017 року, яким, серед іншого, зафіксовано порушення останнім п.п. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України (т.1 а.с. 21-32).
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом відносно позивача 02.02.2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення ( т.1 а.с.43-53): № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 126 837,71 грн., нараховано штрафну (фінансову) санкцію 97135,44 грн. та пеню на суму 48932,68 грн., всього 272 905,83 грн; №0000061303, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб із доходів платника у вигляді з/п на суму 592 762,55 грн., крім того, нараховано штрафну (фінансову) санкцію 21600,57 грн. та пеню на суму 77492,17 грн., всього 691 855,29 грн; №0000071303, яким платнику податків збільшено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 444930,21 грн., крім того, нараховано штрафну (фінансову) санкцію 1 114 832,48 грн. та пеню на суму 264 865,23 грн., всього 1 824 627,92 грн.
Позивач оскаржив такі податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, ДФС України рішенням №19679/6/99-99-11-02-01-15 від 07.06.2017 року скарга позивача залишена без розгляду ( т.1 а.с. 54-62).
Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до визначення термінів, наведених у Податковому кодексі України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Пункт 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України визначає, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (п.п. 162.1.1); фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (п.п. 162.1.2); податковий агент (п.п. 162.1.3).
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету регламентує ст. 168 Податкового кодексу України, п. 168.1, якої передбачає порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
Відповідно до п.п. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України).
Для цілей цього розділу та п. 54.2 ст. 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (пп. 168.1.6 п. 168.1 ст. 168 ПК України).
Судом встановлено, а позивач не заперечує факту несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується відомостями, встановленими підчас перевірки, платіжними дорученнями (т.1 а.с. 151-190, 192-205), інтегрованими картками платника за формою №15 за податком з доходів фізичних осіб (т.1 а.с. 64-87), а також витягами з електронного кабінету платника податків (т.2 а.с. 27-37). Факт прострочення сплати податку з доходів фізичних осіб порівняно із строками, передбаченими п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, позивач пояснює фінансовими трудностями, через що нарахування заробітної плати та орендної плати за землю здійснювалось в належні строки, їх виплата із простроченням, а податок з доходів фізичних осіб перераховувався безпосередньо разом із виплатою доходу.
Посилаючись на вищевикладені обставини, представник позивача зазначає, що оскільки в даному випадку мала місце несвоєчасна сплата податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, нарахування штрафних санкцій мало відбуватись не згідно положень п. 127.1 ст. 127 ПК України, яка передбачає відповідальність за несплату зобов'язання взагалі, а згідно положень пункту 126.1 статті 126 ПК України, яка передбачає відповідальність саме за несвоєчасну сплату зобов'язання. Крім того, зазначає, що відповідачем не вірно визначено розмір штрафних санкцій, застосованих згідно п. 127.1 ст. 127 ПК України, адже останні розраховані з ознаками повторності та як за порушення, що здійснені втретє.
Представник відповідача, в той час, підкреслює неодноразовий характер прострочення сплати податку з доходів фізичних осіб порівняно із строками, передбаченими п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, що, на його думку, свідчить про повторюваність правопорушення. На такій підставі до позивача застосовані штрафні санкції згідно п. 127.1 ст. 127 ПК України як за порушення, вчинені втретє та більше, що вбачається з розрахунків штрафних санкцій та пені (т.1а. с. 44-49, 51-52, 210-211, 213-219, 221-224).
Аналізуючи викладене, суд зазначає, що відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2 ст. 54 ПК України).
Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України), тобто у строки вказані у ст. 168 ПК України.
Відповідно до підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Таким чином, положення ПК України чітко визначають момент узгодження грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та строки перерахування податку до бюджету. У разі несплати сум узгоджених грошових зобов'язань у строки, встановленні податковим законодавством, вони набувають статусу податкового боргу і платник податків несе відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків перерахування податку.
Відповідальність платників податків за податкові правопорушення регламентується главою 11 ПК України, яка серед іншого, передбачає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків (ст. 126 ПК України) та за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати (ст. 127 ПК України).
Відповідно до ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Вказане правопорушення полягає у виконанні платником податків обов'язку щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання після закінчення встановлених ПК України строків їх сплати, тобто таке порушення може мати місце, якщо контролюючий орган встановить, що платник податків сплатив узгоджене грошове зобов'язання, але несвоєчасно.
Згідно зі ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідальність за правопорушення, передбачене ст. 127 ПК України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов'язків платником податків (податковим агентом). В такому випадку контролюючий орган за результатами перевірки визначає суму грошового зобов'язання платнику податків та застосовує штраф у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. В тому випадку, коли аналогічні дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду України від 10.11.2015 №21-2919а15, постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № №802/1845/17-а, від 02.03.2018 у справі №820/6196/16, від 22.05.2018 у справі №820/6437/16 викладена правова позиція щодо застосування приписів статті 127 ПК України у подібних відносинах. Зокрема, Суд виходить із того, що у разі, коли платник податків не сплачує суми самостійно узгодженого грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.
Суд застосовує також практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, правову позицію, висловлену у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06) від 14.10.2010, в якій ЄСПЛ дійшов висновку, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд має встановити, чи було таке втручання виправданим відповідно до вимог цього положення.
Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], №31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).
З огляду на викладене суд доходить висновку про неправомірність нарахування штрафних санкцій в розмірах, передбачених ст. 127 ПК України, при притягненні позивача до відповідальності, оскільки розглядом справи встановлено та матеріалами справи підтверджено саме відсутність з боку позивача повторності правопорушень, така повторність могла б бути встановлена та виражатись у наявності актів інших перевірок та відповідними податковими повідомленнями - рішеннями, проте, окрім вищевказаного акту перевірки та прийнятих податкових повідомлень - рішень, які є предметом даної справи, інших не встановлено, а також, встановлено саме порушення позивача, що виразилось у несвоєчасності сплати нарахованих зобов'язань.
Крім того, зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї (CASE OF PEDERSEN AND BAADSGAARD v. DENMARK (Application no. 49017/99)).
Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Така правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 04.09.2018 року у справі №813/4430/16, рішенні від 05.03.2018 року у справі № 800/301/17.
Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не було доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, отже, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.
Позивачем надано суду докази сплати судового збору на суму 1762,00 грн.
Ухвалою від 02.07.2018 року було частково відстрочено позивачеві сплату судового збору до ухвалення рішення по даній справі.
Водночас, враховуючи розмір зобов'язань за оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, належна сума судового збору за подання позову складає 41840,84 грн.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа ( ч.1 ст. 139 КАС України).
Відповідно до ч.2 ст. 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи викладене, суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" сплачену частину судового збору у розмірі 1762, 00 гривень, а решту, щодо якої було надано позивачу відстрочення - 40078 ,84 грн. на користь Державного бюджету .
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс"(63343, Харківська область, Красноградський район, с. Наталине, вул. Свято- Троїцька, 39, код ЄДРПОУ 35314646) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 02.02.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс".
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс"(63343, Харківська область, Красноградський район, с. Наталине, вул. Свято- Троїцька, 39, код ЄДРПОУ 35314646) у розмірі 1762, 00 гривень (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету (отримувач коштів УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999628 , банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 34318206084012, код класифікації доходів бюджету 22030101 ) судовий збір у розмірі 40078,84 грн. ( сорок тисяч сімдесят вісім гривень 84 копійки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 01 жовтня 2018 року.
Суддя Заічко О.В.