233 № 242/3975/16-к
01 жовтня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42016050000000523 від 15.06.2016 р., за обвинуваченням
ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.364 ч.2, 258-3 ч.1 КК України, -
В підготовчому судовому засіданні суддями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заявлені самовідводи за підстав п.4 ст.75 КПК України.
Обґрунтовуючи заявлений самовідвід суддя ОСОБА_1 послалася на те, що є особою, яка вимушена переселилася з м. Горлівки Донецької області - окупованої на теперішній час території, в якому переважно проживають її батьки, знаходиться належне їй та її близьким родичам майно.
Враховуючи прихильність обвинуваченого до т.з. «ДНР», сприяння її діяльності, вважає, що викладені вище обставини можуть становити небезпеку для життя та здоров'я її близьких родичів, забезпечити гарантовану Конституцією України безпеку яких у теперішній час, а також збереження належного їй та її батькам майна на непідконтрольній території Держава не в змозі через окупацію міста.
Зазначене не може забезпечити неупереджений розгляд нею справи, право обвинуваченого на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Обґрунтовуючи заявлений самовідвід суддя ОСОБА_2 послалася на аналогічні підстави і відповідні ним обставини.
Прокурор, захисник заперечували проти задоволення заяв суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про самовідвід, вважаючи заявлені суддями підстави для самовідводу такими, що не ґрунтуються на законі.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, шляхом голосування, прийшов до таких висновків.
ОСОБА_7 обвинувачується за ч.2 ст.364 КК України - у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для інших фізичних осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,
а також за ч.1 ст.258-3 КК України - у сприянні створенню терористичної організації т.з. «ДНР» на території Донецької області.
Відповідно до п.4 ст.75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вказані принципи закріплює і частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: «Кожен має право на справедливий… розгляд його справи… незалежним і безстороннім судом…, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Положення цієї статті Кодексу суддівської етики випливають з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, що схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 р., відповідно до яких суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Право на розгляд справи безстороннім судом є гарантією права на справедливий судовий розгляд.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (10.03.2010 р.) зазначено: «згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності…».
З огляду на викладене з метою гарантування неупередженості та об'єктивності здійснення правосуддя, а також уникнення будь-яких сумнівів у неупередженості суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 при розгляді даного кримінального провадження задля його об'єктивного розгляду, суд вважає за необхідне задовольнити заяви про самовідвід, відвівши суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від розгляду даного кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 80, 81 КПК України, суд
Заяви про самовідвід задовольнити.
Відвести суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42016050000000523 від 15.06.2016 р., за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.364 ч.2, 258-3 ч.1 КК України,
направивши кримінальне провадження на повторний автоматизований розподіл.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Судді: