01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
14.01.10 р. № 11/139-09
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Ткаченка Б.О. (доповідач по справі),
суддів:
Лобань О.І.
Федорчук Р. В
секретар судового засідання Цуркан Л.В.
за участю представників:
від позивача: Зінченко П.Л. -дов. від 04.01.2010р., представник
від відповідача: Безпалюк Н.В. -дов. №50 від 13.01.2010р., представник
розглянувши апеляційну скаргу Києво-Святошинського районного комунального підприємства «Шкільні їдальні»на рішення господарського суду Київської області від 30.10.2009р.
у справі №11/139-09 (суддя Мальована Л.Я.)
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України
«Білоцерківський військовий торг»
до Києво-Святошинського районного комунального підприємства «Шкільні
їдальні»
про стягнення 244921,07 грн.
Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Києво-Святошинського районного комунального підприємства «Шкільні їдальні»про стягнення 244921,07 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 30.10.2009р. по справі №11/139-09 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 206522,66 грн. основного боргу, 2065,23 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 30.10.2009р. та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
На думку відповідача, рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме: ст. ст. 33, 43 ГПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наказу Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. та ст. ст. 526, 854 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.12.2009р. апеляційна скарга відповідача прийнята до розгляду та порушене апеляційне провадження по справі.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без змін з підстав, викладених у відзиві.
Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги.
Представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх учасників провадження, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.
15.09.2008р. між Києво-Святошинським районним комунальним підприємством «Шкільні їдальні»(замовник) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(виконавець) укладено договір субпідряду, згідно умов якого виконавець зобов'язується надавати послуги по харчуванню дітей 1-4 класів та дітей сиріт, напівсиріт, дітей з малозабезпечених сімей та дітей інвалідів в загальноосвітніх школах Києво-Святошинського району, які віднесені до 4-ї зони жорсткого радіологічного контролю за рахунок коштів місцевого бюджету (т. 1 а.с. 25-26).
27.02.2009р. Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»надіслало Києво-Святошинському районному комунальному підприємству «Шкільні їдальні» претензію №01, в якій просило провести розрахунки по договору субпідряду та погасити заборгованість в розмірі 200449,30 грн. (т. 1 а.с. 27).
КП «Шкільні їдальні»надало відзив на відповідну претензію, в якій просило розрахуватися за одержаний в вересні 2008р. малоцінний інвентар та товар, а також зазначило, що розрахується після проведення відповідних розрахунків (т. 1 а.с. 173).
24.03.2009р. Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»повторно надіслало Києво-Святошинському районному комунальному підприємству «Шкільні їдальні»претензію №02, в якій просило провести розрахунки по договору субпідряду та погасити заборгованість в розмірі 200449,30 грн. (т. 1 а.с. 28).
Як зазначає позивач, заборгованість відповідача становить 206522,66 грн., а саме: за вересень 2008р. -30418,72 грн., за жовтень 2008р. -45730,96 грн., за листопад 2008р. -49831,29 грн., за грудень 2008р. -55018,61 грн., за січень 2009р. -25523,08 грн.
Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 30.10.2009р. має бути скасоване з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що 15.09.2008р. між Києво-Святошинським районним комунальним підприємством «Шкільні їдальні»(замовник) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(виконавець) укладено договір субпідряду, згідно умов якого виконавець зобов'язується надавати послуги по харчуванню дітей 1-4 класів та дітей сиріт, напівсиріт, дітей з малозабезпечених сімей та дітей інвалідів в загальноосвітніх школах Києво-Святошинського району, які віднесені до 4-ї зони жорсткого радіологічного контролю за рахунок коштів місцевого бюджету (т. 1 а.с. 25-26).
Пунктом 3.1 договору на замовника покладено обов'язок щодо оплати послуг виконавця.
В п. 4.1 договору зазначено, що оплата здійснюється за фактично надані послуги, згідно рахунку та акту виконаних робіт.
В матеріалах справи наявні акти про безкоштовне харчування учнів, які підтверджують факт виконання позивачем своїх зобов'язань (т. 1 а.с. 31-162).
Посилання відповідача на те, що відповідні акти не підписані директорами шкіл є безпідставним, оскільки кожний акт затверджений директором відповідної школи та скріплений підписами членів комісії.
Крім того, факт надання відповідних послуг не заперечується відповідачем, що підтверджується його поясненнями від 16.09.2009р. та листом-відповіддю №7 від 17.03.2009р. на претензію позивача №1 від 27.02.2009р. (т. 1 а.с. 170-173).
Посилання відповідача на те, що позивачем не надавались йому акти виконаних робіт спростовується матеріалами справи та пояснення відповідача від 16.09.2009р., в яких він зазначав про неналежне оформлення документів на харчування, а не про їх відсутність.
13.02.2009р. позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №224 про сплату 209009,66 грн. (т. 1 а.с. 211).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження відповідачем доказів оплати наданих позивачем послуг не надано.
27.02.2009р. Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»надіслало Києво-Святошинському районному комунальному підприємству «Шкільні їдальні» претензію №01, в якій просило провести розрахунки по договору субпідряду та погасити заборгованість в розмірі 200449,30 грн. (т. 1 а.с. 27).
17.03.2009р. КП «Шкільні їдальні»надало відповідь на відповідну претензію, в якій просило розрахуватися за одержаний в вересні 2008р. малоцінний інвентар та товар, а також зазначило, що розрахується після проведення відповідних розрахунків (т. 1 а.с. 173).
24.03.2009р. Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»повторно надіслало Києво-Святошинському районному комунальному підприємству «Шкільні їдальні»претензію №02, в якій просило провести розрахунки по договору субпідряду та погасити заборгованість в розмірі 200449,30 грн. (т. 1 а.с. 28).
В ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем відповідні кошти не сплачено.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищенаведене та оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань субпідряду, апеляційний господарський суд, здійснивши повторний перерахунок позовних вимог, приходить до висновку про правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача 206522,66 грн. заборгованості за надані позивачем послуги.
Колегією апеляційного господарського суду не береться до уваги посилання відповідача на те, що позивач не розрахувався за одержаний в вересні 2008р. малоцінний інвентар та товар, оскільки в даному випадку має місце спір у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором субпідряду від 15.09.2008р. Разом з цим, відповідач не позбавлений права звернутися з окремим позовом про стягнення з позивача коштів за переданий інвентар та інший товар.
Посилання відповідача на те, що термін дії договору субпідряду від 15.09.2008р. закінчився 31.12.2008р. не береться до уваги, оскільки відповідач не заперечував проти надання позивачем відповідних послуг.
Стосовно позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
В п. 2.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»№02-5/293 від 29.04.1994р. визначено, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, то пеня стягненню не підлягає.
Оскільки в договорі субпідряду від 15.09.2008р. не встановлено конкретного розміру відповідальності, апеляційний господарський суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення 17976,72 грн. пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний господарський суд не погоджується зі звільненням місцевим господарським судом відповідача від сплати штрафних санкцій з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В п. п. 3.9.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»№02-5/289 від 18.09.1997р. зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій місцевий господарський суд повинен був об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, ступінь виконання зобов'язань, причини невиконання зобов'язання тощо.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак, в матеріалах відповідної справи відсутні докази, які б спростовували позовні вимоги чи звільняли відповідача від відповідальності. Крім того, відповідачем не надано доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання.
Проте, суд першої інстанції, звільняючи відповідача від сплати відповідних штрафних санкцій, на вказані обставини уваги не звернув та безпідставно звільнив від сплати (Апеляційним господарським судом враховано висновки Вищого господарського суду України в постанові від 28.01.2009р. по справі №12/108).
Враховуючи вищенаведене та здійснивши повторний перерахунок позовних вимог, апеляційний господарський суд приходить до висновку про правомірність позовних вимог про стягнення 18030,32 грн. інфляційних втрат та 2391,37 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 30.10.2009р. у справі №11/139-09 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути скасоване.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 ГПК України апеляційний господарський суд
постановив:
1. Апеляційну скаргу Києво-Святошинського районного комунального підприємства «Шкільні їдальні»на рішення господарського суду Київської області від 30.10.2009р. по справі №11/139-09 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Київської області від 30.10.2009р. по справі №11/139-09 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
4. Стягнути з Києво-Святошинського районного комунального підприємства «Шкільні їдальні»(08150, Київська область, м. Боярка, вул. Леніна, 30-А, р/р 26008661119363 в КРД «Райфайзен банк «Аваль», МФО 322904, код ЄДРПОУ 32170620) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(09113, Київська область, м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, р/р 26006001051773 в БЦ філії ВАТ АКБ «Автокразбанк», МФО 321916, код ЄДРПОУ 08358735) 206522,66 грн. основного боргу, 18030,32 грн. інфляційних втрат та 2391,37 грн. 3% річних.
5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(09113, Київська область, м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, р/р 26006001051773 в БЦ філії ВАТ АКБ «Автокразбанк», МФО 321916, код ЄДРПОУ 08358735) на користь Києво-Святошинського районного комунального підприємства «Шкільні їдальні»(08150, Київська область, м. Боярка, вул. Леніна, 30-А, р/р 26008661119363 в КРД «Райфайзен банк «Аваль», МФО 322904, код ЄДРПОУ 32170620) 516,31 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
7. Стягнути з Києво-Святошинського районного комунального підприємства «Шкільні їдальні»(08150, Київська область, м. Боярка, вул. Леніна, 30-А, р/р 26008661119363 в КРД «Райфайзен банк «Аваль», МФО 322904, код ЄДРПОУ 32170620) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(09113, Київська область, м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, р/р 26006001051773 в БЦ філії ВАТ АКБ «Автокразбанк», МФО 321916, код ЄДРПОУ 08358735) 2269,44 грн. державного мита та 109,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видачу відповідних виконавчих документів доручити господарському суду Київської області.
8. Справу №11/139-09 повернути до господарського суду Київської області.
9. Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Ткаченко Б.О.
Судді:
Лобань О.І.
Федорчук Р. В
Дата відправки 27.01.10