01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
18.01.10 р. № 44/337-9/162-09
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Агрикової О.В. (доповідач по справі),
суддів:
Жук Г. А.
Мазур Л. М.
при секретарі судового засідання Матвієвській Г.В.,
за участю:
від позивача: Реймерс Т.С., дов. б/н від 27.11.2009 року,
від відповідача: Мятков Т.М., дов. б/н від 22.08.2099 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник»на рішення господарського суду Київської області від 18.09.2009 року (підписане 23.10.2009 року)
у справі №44/337-9/162-09 (суддя Сокуренко Л.В.),
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітстальбуд», м. Київ,
до науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник», с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області,
про стягнення 255 901,74 грн. -
встановив:
22.08.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Монолітстальбуд»(позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник»(відповідач) про стягнення 255 901,74 грн. (т. 1, а.с. 2-4).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2009 року справу №44/337 передано за підсудністю до господарського суду Київської області (т. 1, а.с. 189).
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.07.2009 року порушено провадження у справі №44/337 та присвоєно їй №44/337-9/162-09 (т. 2, а.с. 1).
17.09.2009 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з заявою про зміни до позовної заяви (т. 2, а.с. 105-106), згідно якої просив суд стягнути з відповідача на його користь 237 742,17 грн. суми основної заборгованості за фактично виконані роботи, 3 211,14 грн. інфляційних, 1 660,93 грн. 3% річних, 13 287,50 грн. пені та судові витрати.
Рішенням господарського суду Київської області від 18.09.2009 року у справі №44/337-9/162-09 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітстальбуд»до науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник»про стягнення 255 901,74 грн. задоволено частково. Стягнуто з науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітстальбуд»237 742,17 грн. суми основної заборгованості за фактично виконані роботи, 3 211,14 грн. інфляційних, 1 660,93 грн. 3% річних, 2 426,14 грн. державного мита та 296,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітстальбуд»в доход Державного бюджету України 194,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т. 2, а.с. 117-129).
При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд, встановивши факт виконання позивачем підрядних робіт для відповідача, а також наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконання таких робіт, визнавши правомірним нарахування позивачем на суму заборгованості відповідача інфляції і 3% річних та незаконним нарахування пені, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 527, 530, 548, 625, 853, 875, 882 Цивільного кодексу України, задовольнив позов частково, відмовивши у задоволенні позовних вимог про стягнення 13 287,50 грн. пені. Також, судом першої інстанції, з посиланням на зміни в розмірах витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які підлягають до сплати при зверненні до суду із позовом, додатково стягнуто з позивача 194,50 грн. в якості недоплаченої частини витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 18.09.2009 року у справі №44/337-9/162-09 та постановити нове рішення, яким в позові відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем незаконно збільшено вартість робіт, визначену в акті №1 від 05.02.2009 року, оскільки сторонами не досягнуто згоди про таке збільшення в належній формі, як то передбачено укладеним договором. Також, як стверджує відповідач, місцевим господарським судом порушено норми процесуального законодавства, а саме залишено поза увагою його зустрічний позов у даній справі та не винесено відповідної ухвали з цього приводу.
У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що роботи ним виконано належним чином та в обсягах, обумовлених договором. Також позивач стверджує, що відповідач знав про вартість виконаних робіт та погодився на неї, про що свідчить акт приймання-передачі виконаних робіт від 05.02.2009 року.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.11.2009 року у справі №44/337-9/162-09 апеляційну скаргу науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник»на рішення господарського суду Київської області від 18.09.2009 року у справі №44/337-9/162-09 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.
22.07.2008 року між відповідачем (замовник) та позивачем (підрядник) було укладено договір будівельного підряду №03/07-2008 (договір, т. 1, а.с. 46-55), предметом якого є розробка позивачем на основі ТЗ (технічного завдання на проектування) відповідача і вихідних даних відповідача (затверджених технологічних рішень щодо цільового використання об'єкту, результатів геологічних та топогеодезичних вишукувань по об'єкту) технічної документації на будівництво об'єкту (п.п. 1.1.1. договору), а також виконання позивачем із своїх матеріалів, своїми силами та засобами, або силами субпідрядних організацій, повного комплексу будівельно-монтажних робіт по зведенню об'єкту у відповідності до технічної документації, необхідного для введення об'єкту в експлуатацію (п.п. 1.1.2. договору).
Об'єктом по договору визначено будівництво виробничо-складського ангару та влаштування покрівельного і стінового покриття на існуючому ангарі, розташованих за адресою: с. Мостище Горенської сільської ради в Києво-Святошинському районі Київській області. Цільове призначення об'єкту - складські будівлі для збереження неагресивних матеріалів та напівфабрикатів, про що зазначено в розділі договору «Визначення».
Згідно п.п. 7.1.1. відповідач зобов'язувався передати позивачу по акту прийому-передачі затверджене технічне завдання на проектування, затверджені технологічні рішення щодо цільового використання об'єкту, результати геологічних та топогеодезичних вишукувань по об'єкту.
Позивач згідно п.п. 7.2.1. зобов'язувався розробити протягом п'ятнадцяти робочих днів технічну документацію після надання затвердженого відповідачем технічного завдання на проектування, затверджені технологічні рішення щодо цільового використання об'єкту, результати геологічних та топогеодезичних вишукувань по об'єкту.
Термін розробки технічної документації складає 14 банківських днів з моменту оплати відповідачем авансу для здійснення розробки технічної документації у розмірі 75 000, 00 грн. (п.п 3.2., п.п. 4.1. договору).
Загальна вартість розробки технічної документації складає всього 104 760, 00 грн. (п. 2.2. договору).
Згідно банківської виписки БК-0000115 від 14.07.2009 року відповідач перерахував на особовий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 104 760,00 грн. на розробку технічної документації (т. 1, а.с. 91).
15.10.2008 року актом здачі-прийняття робіт №БК-0000031 позивачем передано відповідачеві розроблена технічна документація на суму 94 284,00 грн., а 29.01.2009 року актом здачі-прийняття робіт №БК-0000044 позивачем передано відповідачеві розроблена технічна документація на суму 10 476,00 грн. (т. 1, а.с. 123 та 124 відповідно). В актах зазначено, що сторони одна до одної претензій не мають.
За усною домовленістю між сторонами договору, позивачем проводились будівельно-монтажні роботи на об'єкті за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова 20-В. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями сторін, викладеними в позовній заяві та апеляційній скарзі, сторонами не заперечуються, а також вбачаються з листування між сторонами спору до судового розгляду справи (т. 1, а.с. 10-45).
Відповідно до п. 2.3. договору загальна вартість виконуваних по цьому договору комплексу будівельно-монтажних робіт є попередньою, визначається на основі попередньої договірної ціни та уточнюється після приймання та погодження відповідачем розробленої технічної документації.
Попередня договірна ціна виконуваних по цьому договору комплексу будівельно-монтажних робіт всього склала 2 027 821,30 грн. (п. 2.3. договору), загальна вартість договору з урахуванням вартості розробки позивачем технічної документації при цьому склала 2 132 581,30 грн. (п. 2.1. договору).
Згідно п. 2.6. договору перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками і оформлюється сторонами шляхом укладання додаткових угод.
23.10.2008 року сторонами спору було укладено додаткову угоду №1 до договору (т. 1, а.с. 60), пунктом 2 якої уточнена договірна ціна виконуваних по цьому договору комплексу будівельно-монтажних робіт збільшилась до 2 137 299,91 грн., загальна вартість договору з урахуванням вартості розробки позивачем технічної документації при цьому склала 2 242 059,91 грн. (п. 1 додаткової угоди №1 до договору).
Згідно пункту 4.5. договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються помісячними платежами на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт (за формою КБ-2в) та на підставі довідки про вартість виконаних робіт (за формою КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін, не пізніше 5 банківських днів з моменту їх підписання, у розмірі 95 % вартості виконаних робіт. Резервний фонд відповідача в розмірі 5 % вартості виконаних будівельно-монтажних робіт може бути використаний для усунення недоліків та виправлення неякісно виконаних робіт. В разі відсутності недоробок, після закінчення повного комплексу будівельно-монтажних робіт, відповідач в 5-денний термін повертає резервовані кошти позивачеві.
Позивачем виконувались роботи, передбачені договором, про що свідчать акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року (т. 1, а.с. 113-115), акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року (т. 1, а.с. 117-122) та акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року (т. 1, а.с. 106-110) на загальну суму 1 894 940,40 грн.
Згідно акта приймання-передачі виконаних робіт від 05.02.2009 року (т. 1, а.с. 101-104) позивачем виконано для відповідача робіт на суму 405 181,20 грн. (т. 1, а.с. 100).
09.02.2009 року сторонами складено та підписано акт виконання зауважень відповідача (т. 1, а.с. 86), згідно якого позивачем було виправлено недоліки у виконаній ним роботі. В акті зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.
Відповідно до картки рахунку позивача №361 за договором БК-0000012 (22.07.2008 року) за період з 01.06.2008 року по 28.02.2009 року відповідачем перераховано позивачеві 2 167 139,43 грн. (т. 1, а.с. 89-90).
Загальна вартість фактично виконаних робіт на об'єкті з урахуванням останнього акту приймання-передачі виконаних робіт від 05.02.2009 року на суму 405 181,20 грн. складає 2 404 881,60 грн.
Статтею 14 договору передбачено, що відповідач зобов'язувався сплатити остаточну суму позивачеві за фактично виконані роботи відповідно до затверджених актів приймання-передачі виконаних робіт по КБ-2 та Кб-3 протягом 5 днів після закінчення повного комплексу будівельно-монтажних робіт.
Пунктом 16.3. договору сторони встановили, що якщо по вині відповідача виникає затримка розгляду наданих актів приймання-передачі виконаних робіт або оплати виконаних робіт відповідно до затверджених актів приймання-передачі виконаних робіт, він сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки, але в будь-якому разі не більше 10% вартості робіт (договірної ціни).
Підставами для звернення до суду стало те, що на переконання позивача, відповідачем не здійснено в повному обсязі розрахунку за фактично виконані ним підрядні роботи, що є порушенням договірних зобов'язань.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши укладений між сторонами договір та положення наведеної статті дійшла до висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами при укладенні договору №03/07-2008 від 02.07.2008 року, за своєю правовою природою є правовідносинами, які виникають при укладенні договору будівельного підряду.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивачем проводились будівельно-монтажні роботи на об'єкті за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова 20-В. Про зазначене свідчать пояснення сторін, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі, сторони вказаних обставин не заперечують, а також наведене вбачається з листування між сторонами спору до судового розгляду справи.
Частиною 4. ст. 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Актом здачі-прийняття робіт №БК-0000031 від 15.10.2008 року позивачем передано відповідачеві розроблена технічна документація на суму 94 284,00 грн., а актом здачі-прийняття робіт №БК-0000044 від 29.01.2009 року позивачем передано відповідачеві розроблена технічна документація на суму 10 476,00 грн., що передбачено сторонами в п. 2.2. договору.
Відповідачем в повному обсязі сплачено вартість розробки позивачем технічної документації, про що свідчить банківська виписка БК-0000115 від 14.07.2009 року про перерахування відповідачем на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 104 760,00 грн. Щодо розробки позивачем технічної документації та оплати вартості такої розробки сторони одна до одної претензій та зауважень не мають.
Згідно п. 4.5. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються помісячними платежами на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт (за формою КБ-2в) та на підставі довідки про вартість виконаних робіт (за формою КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін, не пізніше 5 банківських днів з моменту їх підписання, у розмірі 95 % вартості виконаних робіт.
Матеріалами справи, а саме актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року, актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року та актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року, підтверджується, що позивачем виконано робіт для відповідача на загальну суму 1 894 940,40 грн.
Крім цього, згідно акта приймання-передачі виконаних робіт від 05.02.2009 року позивачем виконано для відповідача робіт на суму 405 181,20 грн. Зазначений акт сторонами підписано без зауважень або застережень, він містить підписи уповноважених представників сторін та відтиски печаток сторін.
Факт виконання позивачем робіт згідно вказаних актів на загальну суму 2 404 881,60 грн. також підтверджується актом від 09.02.2009 року виконання зауважень відповідача, згідно якого позивачем було виправлено недоліки у виконаній ним роботі. В акті зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.
Відповідачем здійснено частковий розрахунок з позивачем за виконані останнім підрядні роботи на загальну суму 2 167 139,43 грн., що вбачається картки рахунку позивача №361 за договором БК-0000012 (22.07.2008 року) за період з 01.06.2008 року по 28.02.2009 року.
Отже, відповідачем не сплачено позивачеві за фактично виконані ним роботи 237 742,17 грн.
Частиною 4 ст. 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Порядок та строки оплати виконаних позивачем робіт сторони визначили в п. 4.5. договору, а саме розрахунки за виконані роботи здійснюються помісячними платежами на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт (за формою КБ-2в) та на підставі довідки про вартість виконаних робіт (за формою КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін, не пізніше 5 банківських днів з моменту їх підписання, у розмірі 95 % вартості виконаних робіт.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Матеріали справи не містять доказів в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку відповідачем з позивачем за виконані останнім роботи на об'єкті відповідача в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 237 742,17 грн. боргу колегія суддів апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим.
Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом першої інстанції вірно встановлено факт порушення відповідачем строку оплати виконаних підрядних робіт, визначеного сторонами в п. 4.5. договору.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.
Так, п. 16.3. договору сторонами передбачено: якщо по вині відповідача виникає затримка розгляду наданих актів приймання-передачі виконаних робіт або оплати виконаних робіт відповідно до затверджених актів приймання-передачі виконаних робіт, він сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки, але в будь-якому разі не більше 10% вартості робіт (договірної ціни).
Однак, як вірно встановлено місцевим господарським судом, умовами укладено між сторонами спору договору та додатковою угодою до нього не встановлено збільшення вартості виконуваних позивачем підрядних робіт для відповідача до суми в 2 404 881,60 грн. Отже, роботи на суму, яка перебільшує встановлені умовами договору розміри виконувались за усною домовленістю сторін та поза межами укладеного договору. Акт приймання-передачі виконаних робіт від 05.02.2009 року на суму 405 181,20 грн. відомостей про встановлення сторонами відповідальності у вигляді нарахування пені не містить.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що висновок місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 13 287,50 грн. пені є правомірним та відповідає фактичним обставинам справи.
У відповідності з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а відтак, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних на суму заборгованості відповідача відповідає чинному законодавству України.
Отже, нарахування позивачем на суму основної заборгованості відповідача 3% річних та інфляційних відповідає вимогам чинного законодавства України, і, відповідно, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1 660,93 грн. 3% річних та 3 211,14 грн. інфляційних є законним та обґрунтованим.
Також, рішення господарського суду Київської області від 18.09.2009 року у справі №44/337-9/162-09 в частині стягнення з позивача на користь Державного бюджету України 194,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягає скасуванню як неправомірне. На момент звернення позивача до суду із даним позовом розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу було встановлено на рівні 118,00 грн. (постанова Кабінету Міністрів України №627 13.04.2007 року). Відповідачем в повному обсязі виконано вимоги вказано постанови, про що свідчить платіжне доручення №99 від 08.05.2009 року (т. 1, а.с. 9). Збільшення розмірів витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу після звернення позивача до суду з позовом та сплати в повному обсязі таких витрат не є підставою для стягнення з нього різниці між таким розміром на момент звернення до суду із позовом та на момент прийняття рішення у справі, оскільки постанова Кабінету Міністрів України №361 від 14.04.2009 року, якою було здійснено таке збільшення, за загальним правилом, не має зворотної дії у часі і не змінює обов'язку позивача сплатити саме 118,00 грн. в якості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Також, з наведених підстав, оскаржуване рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 296,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягає скасуванню, а з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Київської області від 18.09.2009 року у справі №44/337-9/162-09. При цьому, рішення господарського суду Київської області від 18.09.2009 року у справі №44/337-9/162-09 підлягає скасуванню в частині стягнення з позивача на користь Державного бюджету України 194,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ст. 49 ГПК України колегія суддів апеляційного господарського суду розподіляє судові витрати за подання позову пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103, 104 та 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд -
постановив:
1. Апеляційну скаргу науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник»на рішення господарського суду Київської області від 18.09.2009 року у справі №44/337-9/162-09 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 18.09.2009 року у справі №44/337-9/162-09 в частині стягнення з позивача на користь Державного бюджету України 194,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати.
3. Стягнути з науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, 20-В, код ЄДРПОУ 19422666) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітстальбуд»(04080, м. Київ, вул. В. Хвойки, 18/14, корп. 7, оф. 701, код ЄДРПОУ 32487781) 2 559,02 грн. державного мита за подання позову та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В решті рішення господарського суду Київської області від 18.09.2009 року у справі №44/337-9/162-09 залишити без змін.
5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні виконавчі документи.
6. Справу №44/337-9/162-09 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя: Агрикова О.В.
Судді:
Жук Г. А.
Мазур Л. М.
Дата відправки 21.01.10