01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
13.01.10 р. № 8/99
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддяЧорногуз М.Г. (доповідач по справі),
СуддіРазіна Т.І.,
Фаловська І.М.
секретар судового засідання: Данчук В.В.,
В судове засідання з'явились:
від позивача: Степанова Н.В. -представник за дов. б/н від 02.04.2009 р.;
від відповідача: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Холдингової компанії «Авто КрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства,
на рішення господарського суду Полтавської області від 5 листопада 2009 року,
у справі № 8/99 (суддя Плеханова Л.Б.),
за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «ТриСтарінвест», м. Кіровоград,
до Холдингової компанії «Авто КрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства, м. Кременчук, Полтавська область,
про стягнення 96 940 грн. 04 коп.,
ПП «ТД «ТриСтарінвест»звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ХК «Авто КрАЗ»у формі ВАТ про стягнення заборгованості (а.с. 2-5).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 5 листопада 2009 року по справі № 8/99 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 81 337 грн. 12 коп. основного боргу, пеню в розмірі 5 602 грн. 92 коп., 11 897 грн. 13 коп. інфляційних нарахувань, 2 317 грн. 88 коп. -3% річних, 10 000 грн. 00 коп. -в якості оплати послуг адвоката, 969 грн. 40 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 68-70).
Рішення місцевого господарського суду мотивоване наявністю заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену продукцію по договору № 28/12/06-04.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 5 листопада 2009 року в повному обсязі та прийняти нове рішення про відмову в стягненні боргу з Холдингової компанії «Авто КрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства на користь Приватного підприємства «Торговий дім «ТриСтарінвест».
Скаржник вважає, рішення господарського суду Полтавської області по справі № 8/99 від 5 листопада 2009 року підлягає скасуванню в повному обсязі мотивуючи свою позицію невідповідністю висновків обставинам справи, неповним встановленням фактичних обставин справи та порушенням норм матеріального й процесуального права.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 4 грудня 2009 року апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14 грудня 2009 року, у зв'язку з відпусткою судді Разіної Т.І., розгляд справи визначено здійснити колегії суддів у складі: головуючий суддя -Чорногуз М.Г., судді -Зеленіна Н.І., Фаловська І.М.
22 грудня 2009 року до загального відділу апеляційного господарського суду від ПП «ТД «ТриСтарінвест»надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 5 листопада 2009 року -без змін.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 січня 2010 року, у зв'язку з відпусткою судді Зеленіної Н.І., розгляд справи визначено здійснити колегії суддів у складі: головуючий суддя -Чорногуз М.Г., судді -Разіна Т.І., Фаловська І.М.
В судовому засіданні 12 січня 2010 року представник скаржника підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 5 листопада 2009 року в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні 12 січня 2010 року, у відповідності до ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 13 січня 2010 року.
В судове засідання, яке відбулось 13 січня 2010 року, представник скаржника не з'явився, натомість надіслав клопотання, яким просив суд апеляційної інстанції розглянути справу № 8/99 без його участі.
Представник позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення господарського суду Полтавської області від 5 листопада 2009 року по справі № 8/99 без змін.
За згодою присутнього представника позивача та у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 13 січня 2010 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
28 грудня 2006 року між ПП «ТД «Тристарінвест»(постачальник) та ХК «Авто КрАЗ»у формі ВАТ (покупець) було укладено договір поставки № 28/12/06-04 (надалі -Договір) (а.с. 6-7).
Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити метизну продукцію і елементи крепежу (далі -продукція), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити таку продукцію.
Загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, її цільове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у специфікаціях, що додаються до цього Договору і є невід'ємною частиною (п. 1.2 Договору).
Пунктом 12.1 Договору встановлено, що даний Договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому, але не більш ніж до 31 грудня 2007 року.
31 грудня 2006 року сторонами укладена додаткова угода № 3 до договору № 28/12/06-04 від 28 грудня 2006 року, якою продовжили строк дії Договору до 31 грудня 2008 року.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві продукцію на суму 86 337 грн. 12 коп., що підтверджується видатковими накладними:
- № РН-0000081 від 4 вересня 2008 року на суму 43 803 грн. 12 коп. (а.с. 9);
- № РН-0000091 від 3 жовтня 2008 року на суму 29 640 грн. 00 коп. (а.с. 12);
- № РН-0000096 від 15 жовтня 2008 року на суму 2 544 грн. 00 коп. (а.с. 16);
- № РН-0000106 від 25 листопада 2008 року на суму 10 350 грн. 00 коп. (а.с. 20).
Отримання продукції по вищезгаданих накладних повноважним представником відповідача також підтверджується Довіреностями (а.с. 14, 18, 22).
Як зазначено в п. 7.1 Договору, оплата товарів покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі попередньої оплати -40% від суми постачання, протягом 3-х днів з моменту виставлення рахунку, залишок суми в розмірі 60% на протязі 20 календарних днів з моменту відвантаження продукції.
У відповідності до умов Договору позивач виставив відповідачеві рахунки фактури: № СФ-0000094 на суму 43 803 грн. 12 коп. (а.с. 8); № СФ-0000095 від 2 жовтня 2008 року на суму 29 640 грн. 00 коп. (а.с. 11); № СФ-0000110 від 15 жовтня 2008 року на суму 2 544 грн. 00 коп. (а.с. 15); № СФ-0000122 від 24 листопада 2008 року на суму 10 350 грн. 00 коп. (а.с. 19).
Таким чином, зобов'язання по оплаті продукції за згаданими вище видатковими накладними виникло: за видатковою накладною № РН-0000081 від 4 вересня 2008 року -24 вересня 2008 року, за видатковою накладною № РН-0000091 від 3 жовтня 2008 року -23 жовтня 2008 року, за видатковою накладною № РН-0000096 від 15 жовтня 2008 року -5 листопада 2008 року, за видатковою накладною № РН-0000106 від 25 листопада 2008 року -16 грудня 2009 року.
В порушення умов договору поставки № 28/12/06-04 відповідач розрахувався з позивачем не в повному обсязі, сплативши 5 000 грн. 00 коп.
Несплаченою залишилась сума боргу за Договором в розмірі 81 337 грн. 12 коп.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 6 ст. 265 ГК України передбачено, що реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач не надав доказів оплати боргу за Договором № 28/12/06-04, а відтак судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що заборгованість за поставлену позивачем продукцію не погашена.
Отже, місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 81 337 грн. 12 коп. боргу.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Пунктом 10.3 Договору встановлено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 10% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Також, частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, відповідач частково оплатив поставлену продукцію за накладною № РН-0000081 від 4 вересня 2008 року в розмірі 5 000 грн. 00 коп., штрафні санкції за цією накладною розраховуються виходячи з суми заборгованості в розмірі 38 803 грн. 12 коп.
Перевіривши правильність нарахування пені, індексу інфляції та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1», колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановила, що місцевим господарським судом розмір пені, інфляційного збільшення суми боргу та 3 % річних встановлено вірно.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 10 000 грн. 00 коп. за оплату послуг адвоката слід зазначити наступне.
1 лютого 2009 року ПП «ТД «ТриСтарінвест» уклало з приватним адвокатом Степановою Н.В. Угоду № 5 на надання юридичних послуг з приводу виконання умов Договору № 28/12/06-04 від 28 грудня 2006 року, укладеного між ПП «ТД «ТриСтарінвест» та ХК «Авто КрАЗ»у формі ВАТ (а.с. 36).
Відповідно до п. 4.1 вказаної Угоди, за послуги за п. 1.1 даного Договору замовник наперед сплачує виконавцю винагороду в розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Виконуючи умови Угоди, позивач сплатив приватному адвокату Степановій Н.В. 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанціями №№ 05/02 та 05/03 до прибуткового касового ордера (а.с. 37).
Згідно з приписами ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що господарським судом Полтавської області правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення 10 000 грн. 00 коп. за оплату послуг адвоката.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року за № 11 ( зі змінами, внесеними постановами від 24 квітня 1980 року за № 4, від 25 грудня 1992 року за № 13, від 25 травня 1998 року № 15) “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального та матеріального права. Тому рішення господарського суду Полтавської області від 5 листопада 2009 року по справі № 8/99 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Холдингової компанії «Авто КрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства на рішення господарського суду Полтавської області від 5 листопада 2009 року задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Холдингової компанії «Авто КрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства на рішення господарського суду Полтавської області від 5 листопада 2009 року у справі № 8/99 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 5 листопада 2009 року по справі № 8/99 залишити без змін.
3. Справу № 8/99 повернути до господарського суду Полтавської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддяМ.Г. Чорногуз
СуддіТ.І. Разіна
І.М. Фаловська
Дата відправки 14.01.10