01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
22.12.09 р. № 6/194-09
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Рудченка С.Г. (доповідач по справі),
суддів:
Гаврилюк О.М
Корсакової Г.В.
при секретарі судового засідання: Данчук В. В.,
за участю представників учасників судового провадження:
від позивача: Шкарупа О. В. -представник за дов. № 1/02-04-232 від 10.03.2009 року,
Билим А. В. -представник за дов. № 1/02-04-928 від 22.12.2009 року,
від відповідача: ОСОБА_5 -представник за дов. № 827 від 22.09.2009 року,
від прокуратури: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на рішення господарського суду Київської області від 24.09.2009 року,
у справі № 6/194-09 (судді -Маляренко А. В.),
за позовомКиївського транспортного прокурора в інтересах Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», м. Київ,
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_6, смт. Чабани,
простягнення 45164,68 грн.,
Київський транспортний прокурор в інтересах Міністерства транспорту та зв'язку України в особи Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»(далі по тексту -ДП «Укрінтеравтосервіс»звернувся до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі по тексту -ФОП ОСОБА_6, відповідач) про стягнення 45164,68 грн., з яких 28582,67 грн. основного боргу, 1620,67 грн. пені, 624,09 інфляційних втрат, 132,84 грн. трьох відсотків річних, 1429,13 грн. штрафу, 12775,28 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Київської області від 24.09.2009 року у справі № 6/194-09 (далі по тексту -Рішення) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 28682,67 грн. боргу, 1620,67 грн. пені, 624,09 грн. інфляційних втрат та 132,84 грн. -трьох відсотків річних, в задоволенні решти позовних вимог на суму 14204,41 грн. відмовлено.
Не погоджуючись із Рішенням, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційний господарський суд скасувати Рішення та припинити провадження у справі.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 06.11.2009 року апеляційну скаргу прийнято до провадження.
Розгляд справи здійснюється після оголошення в судовому засіданні 24.11.2009 року ухвали про відкладення розгляду справи.
Розпорядженнями заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду склад колегії суддів змінювався, розгляд справи здійснюється у складі суддів: Рудченка С. Г., Корсакової Г. В., Мельника С. М.
Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне:
-між УДП «Укрінтеравтосервіс»(Виконавець) га ФОП ОСОБА_6 (Замовник) 03.12.2007 року був укладений договір №124 ДПУ 2007 про надання послуг, згідно якого підприємство надало відповідачу послуги з повернення експозиції товару та його зберіганню за адресою: м. Київ, проспект Науки, 57;
-відповідно до п. 1.1. Договору, позивач наявними у нього приміщеннями, територіями та працівниками надає відповідачу послуги з проведення експозиції товару, вказаного у п. 1.2. даного договору, його зберігання в період експозиції, вивчення попиту на Товар та залучення клієнтів для його реалізації, а відповідач оплачує надані позивачем послуги. Згідно п. 1.2. договору об'єктом експозиції в цьому договорі є: 20 (двадцять) легкових автомобілів (далі - Товар);
-згідно п. 1.3. Договору, вказані послуги надаються за адресою: 03083, м. Київ, проспект Науки, 57 з використанням приміщень 1, 2, 3 зазначених у план - схемі (додаток 1), що є невід'ємною частиною даного договору;
-відповідно до п. 3.1. Договору за надані послуги з проведення експозиції автомобілів відповідач сплачує позивачу суму 8 840,00 грн. за один місяць;
-оскільки відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання не оплачував надані йому послуги, позивач в порядку досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з листами №1/02-04-190 від 27.02.2009 року, №1/02-04-292 д 25.03.2009 року та №1/02-04-319 від 01.04.2009 року щодо порушених прав підприємства та необхідності їх відновлення шляхом погашення виниклої заборгованості, які відповідач залишив без задоволення;
-відповідач своїм листом вих. №53 від 31.03.2009 року визнав частину основного боргу у розмірі 26 520,00 гривен, що відповідає періоду нарахування з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року, але не оплатив.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом № 51 від 19.03.2009 року звернувся до позивача з пропозицією розірвати договір № 124 ДПУ-2007 від 03.12.2007 року, у зв'язку з погіршенням фінансового становища та припиненням суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6
Проте згоди на розірвання Договору № 124 ДПУ-2007 від 03.12.2007 року УДП «Укрінтеравтосервіс»не надало.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 7.4. Договору № 124 ДПУ -2007 від 03.12.2007 року, розірвання цього договору можливе лише за взаємною згодою сторін з відшкодуванням реальних збитків сторонам завданих розірванням договору, розірвання цього договору в односторонньому порядку забороняється.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що даний договір не є розірваним.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, колегія апеляційного господарського суду враховує, що належне виконання зобов'язання -це виконання зобов'язання належними суб'єктами, в належному місці, в належний строк, належним предметом та у належний спосіб. Зобов'язання є належно виконано при дотриманні усіх зазначених складових цього принципу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, відповідач надані послуги прийняв, вартість не заперечував. Доказами того, що послуги були надані і прийняті відповідачем є звіт за результатами роботи відділу охорони УДП «Укрінтеравтосервіс», згідно якого в січні 2009 року на експозиції ФОП ОСОБА_6 перебувало 780 автомобілів, в лютому 2009 року -230 автомобілів, березні 2009 року -108 автомобілів та в квітні 2009 року -1 автомобіль.
Відповідно до п. 3.1. та 3.3. Договору за надані послуги з проведення експозиції автомобілів відповідач сплачує позивачу суму 8 840,00 грн. за один місяць, оплата здійснюється щомісячно, не пізніше 10-го числа, місяця наступного за розрахунковим.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, відповідач зобов'язаний у строк не пізніше 10-го числа, місяця наступного за розрахунковим оплатити отримані послуги з експозиції автомобілів за січень 2009 року на суму в розмірі 8840 грн., лютий 2009 року -8840 грн., березень 2009 року -8840 грн. та квітень 2009 року -8840 грн., а всього на загальну суму в розмірі 35360 грн.
З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання по оплаті отриманих послуг за спірний період відповідачем не виконано. Доказів здійснення такої оплати не надав ні в суді першої, ні апеляційної інстанції. Крім того, колегія суддів враховує лист відповідача №53 від 31.03.2009 року, в якому останній визнав частину основного боргу, у розмірі 26 520,00 гривен, що відповідає періоду нарахування з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що відповідач прострочив зобов'язання по оплаті отриманих послуг з експозиції автомобілів за Договорами № 124ДПУ-2007 від 03.12.2007 року на суму в розмірі 35360 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно п. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 5.4 за прострочення термінів оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен прострочений день.
Водночас колегія суддів апеляційного господарського суду враховує положення п. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розрахунок позивача відповідає вимогам законодавства та обставинам справи та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі - 1 620,67 грн.
Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних за спірний період підлягають задоволенню у розмірі 624,09 грн. та 132,84 грн. відповідно.
Крім того, позивач на підставі п. 13 постанови Ради Міністрів СРСР «Про впорядкування системи економічних (майнових) санкцій, що застосовуються до підприємств, установ і організацій»№929 від 30.07.1988 року, за ухилення від оплати виконаних робіт платник виплачує відповідному підприємству штраф у розмірі 5% суми, від оплати якої він відмовився (ухилився), розмір штрафу за розрахунком позивача складає 1 429,13 грн. Однак колегія суддів апеляційного господарського суду вважає дану вимог безпідставною, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Оскільки в договорі сторони такий вид відповідальності як штраф не передбачили, а з матеріалів справи не вбачається, що між позивачем та відповідачем вчинений письмовий правочин щодо відповідальності останнього за невиконання грошового зобов'язання у вигляді штрафу, та будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивач не навів, колегія суддів апеляційного господарського суд вважає, що вимога про стягнення 1429,13 грн. штрафу задоволенню не підлягає.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки, що виражаються у вигляді не отриманих доходів.
Відповідно до ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Частиною 5 ст. 225 ГК України встановлено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Статтею 220 Господарського кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Відповідно до ст. 22 ЦК збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене І (упущена вигода). Водночас сума збитків - 12 775,28 грн., яку просить стягнути позивач не доведена останнім. Позивач не надав жодних доказів того факту яким чином він поніс збитки. І як наслідок, визначена позивачем сума не отриманого доходу у розмірі 12 775,28 грн. не може розглядатися судом як збитки завдані позивачеві внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, оскільки позивачем не доведено того факту, що саме неправомірні дії (бездіяльність) відповідача унеможливлювали отримати позивачем доходів саме у розмірі 12 775,28 грн.
За наведених обставин, доводи позивача викладені в позовній заяві апеляційний господарський суд вважає непереконливими, оскільки наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини справи не підтверджують сукупність необхідних складових для задоволення позовної вимоги про стягнення спричинених збитків у розмірі 12 775,28 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про погашення заборгованості за Договором № 124 ДПУ - 2007 від 03.12.2007 року взаємозаліком зустрічних позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Колегія апеляційного господарського суду зазначає, що умовами, за наявності яких можливе припинення зобов'язання за договором № 124 ДПУ-2007 зарахуванням заборгованості позивача перед відповідачем за договором № 136 ДПУ-2007 є, крім однорідності вимог: по-перше, факт настання строку виконання зобов'язання позивача перед відповідачем щодо сплати зайво сплачених коштів за договором № 136 ДПУ-2007; по-друге, відсутність спору відносно зобов'язання, його змісту, умов виконання.
В судових засіданнях наявність зазначених умов відповідачем не доведено, а тому колегія апеляційного господарського суду вважає безпідставними доводи й вимоги відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог і припинення у зв'язку з цим провадження у справі.
Колегія суддів також не визнає підставою для скасування Рішення розгляд справи за відсутністю представника відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки згідно вимог ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Київської області при прийнятті Рішення дотримано вимоги норм чинного законодавства, а тому підстави для скасування вказаного рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на рішення господарського суду Київської області від 24.09.2009 року у справі № 6/194-09 залишити без задоволення, а зазначене рішення -без змін.
2. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
3. Матеріали справи № 6/194-09 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя: Рудченко С.Г.
Судді:
Гаврилюк О.М
Корсакова Г.В.
Дата відправки 11.01.10