01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
02.11.09 р. № 5/346-08
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Шевченко В. Ю. (доповідач по справі),
суддів:
Ільєнок Т.В.
Шкурдової Л. М.
секретар судового засідання Лебедєва С.В.,
представники сторін:
від позивача: Логвінов В.В. - представник за дов. №18 від 30.07.2009 р.;
від відповідача: Перенков А.О. -представник за дов. №99/юр від 15.02.2009 р.;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Дніпро” на рішення господарського суду Київської області від 14.04.2009р.
по справі №5/346-08 (суддя Подоляк Ю.В.)
за позовом Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд
України”,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро»,
про стягнення 11412,10 грн.,
Державне підприємство „Державний резервний насіннєвий фонд України” звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро»вартості майна в сумі 11412,10 грн. (а.с.4-6). Позов обґрунтовується тим, що відповідач, в порушення умов договору №С-216 від 18.11.2003р., відмовляється повернути насіння проса, вартість якого на час звернення з позовом становить 11412,10 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 14.04.2009р. по справі №5/346-08 позов задоволено повністю і стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 11412,10 грн. (а.с.79-81). Рішення мотивовано тим, що з відповідача підлягає стягненню вартість приналежного позивачу насіння.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтовується тим, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення збитків, а висновки місцевого суду є помилковими та іншими обставинами.
Позивач, згідно ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення господарського суду Київської області від 14.04.2009р. у справі №5/346-08, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с.106-108).
Під час апеляційного провадження представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Проголошення вступної та резолютивної частини постанови відбулося 02.11.2009р. після перерви, оголошеній в судовому засіданні 12.10.2009р.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія апеляційного суду виходить із наступних обставин.
Державне підприємство „Державний резервний насіннєвий фонд України” -позивач по справі, є юридичною особою та зареєстроване 26.08.1999р. Печерською районною у місті Києві Державною адміністрацією (а.с.24). Дане підприємство утворене шляхом реорганізації Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Державний резервний насіннєвий фонд України” та є правонаступником його майнових прав та обов'язків, що підтверджується п. 1.2. Статуту підприємства (а.с.25 зворот) та розподільчим балансом.
18.11.2003р. Дочірнє підприємство ДАК „Хліб України” „Державний резервний насіннєвий фонд України” та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро»уклали договір про надання послуг по зберіганню насіння №С-216. За умовами даного договору відповідач надає позивачу послуги по зберіганню насіння ярої пшениці третьої репродукції сорту „Рання-93” у кількості 33,333т та насіння проса другої репродукції сорту „Київське 87” у кількості 53,3т відповідно акту приймання-передачі насіння, а позивач приймає послуги на умовах, вказаних в договорі (а.с.7-8).
На виконання договору, відповідач прийняв на зберігання зазначене зерно пшениці та проса, що підтверджується актом прийому-передачі від 18.11.2003р. (а.с.9) та не спростовується учасниками провадження.
Пунктом 3.1 договору №С-216 встановлено, що послуги по зберіганню насіння становлять 0,2 грн./т. місяць.
Згідно п.7.1 договору №С-216, строк його дії встановлено до 01.07.2004р. Відповідно до п.7.5 договору, у разі не надходження за місяць до закінчення договору листа від однієї із сторін про його припинення, строк дії договору вважається таким, що продовжується на невизначений строк.
За твердженням позивача, на виконання договору №С-216, зі складу відповідача було відпущено іншим підприємствам: насіння ярої пшениці третьої репродукції сорту „Рання-93” у кількості 33,333т та насіння проса другої репродукції сорту „Київське 87” у кількості 43,710т. Отже, за його підрахунками, на складі відповідача повинно залишитися 9,590т приналежного позивачу насіння проса.
Втім твердження про відпуск саме такої кількості насіння позивач документальними доказами не підтвердив та повідомив що надати їх не в змозі. Будь-які інші докази на підтвердження визначеної в позові кількості насіння проса що залишилася на зберіганні у відповідача, у справі відсутні. Відповідач заперечує проти того, що у нього на зберіганні залишилася саме 9,590т насіння.
В справі наявний лист позивача вих.№138-1-08/39 від 25.01.2006р., в якому він просив відповідача поновити та надати йому документи про посівну придатність на насіння проса в кількості 9,59т, які належать Держрезервнасінфонду (а.с.54).
Відповідно до листа вих.№138-1-08/847 від 23.05.2006р. позивач стверджує, що на зберіганні у відповідача знаходиться насіння проса другої репродукції сорту „Київське 87” в кількості 7,59т та пропонує відповідачу придбати їх у нього по обліковій ціні (а.с.55).
30.05.2008р. позивач надіслав Начальнику Васильківської районної державної насіннєвої інспекції лист з проханням здійснити інвентаризацію залишків приналежного ДП “Держрезервнасінфонд” насіння проса другої репродукції сорту „Київське 87” в кількості 9,590т, а також провести контрольне визначення схожості даного насіння, оскільки, як зазначено в листі, існує невизначена ситуація щодо його якості (а.с.13).
Листом від 20.06.2008р. вих.№129, Васильківська районна державна насіннєва інспекція повідомила, що під час перевірки відповідача залишків насіння проса та гречки, які належать Держрезервнасінфонду не виявлено, тому провести контрольне визначення схожості неможливе (а.с.14).
Листом-вимогою від 04.07.2008р. позивач звернувся до відповідача з проханням повернути 9,590т проса другої репродукції сорту „Київське 87” (а.с.10-11).
Матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджується, що спірне насіння позивачу повернуте не було.
Позивач наполягає що його вимога не була виконана внаслідок відсутності у позивача насіння проса переданого йому на зберігання на підставі договору №С-216. Під час розгляду справи відповідач пояснив, що у нього на складах наявне у достатній кількості насіння проса тотожного за якістю спірному насінню, а передача насіння не відбулася внаслідок того що позивач наполягав на передачі йому насіння у кількості більшій, ніж зобов'язаний відповідач.
Ухвалами від 04.11.2008р. та 17.02.2009р. місцевий суд зобов'язав сторони провести спільну інвентаризацію наявної на складах відповідача спірної продукції (а.с.48, 65), але інвентаризація проведена не була.
В справі наявні акти від 19.11.2008р. та 08.04.2009р., складені за участю представників Васильківської районної державної насіннєвої інспекції та ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України”, в яких вказано що ними встановлено відсутність у відповідача 9,590т проса другої репродукції сорту „Київське 87” (а.с.56, 75). Зазначені акти складені без участі представника відповідача і їх зміст відповідачем спростовується.
Відповідно актів від 20.11.2008р. та 08.04.2009р., складених за участю представників ТОВ «Агро-Дніпро»без участі представника позивача, встановлена наявність у відповідача 7,59т проса, що належать ДП ДАК „Хліб України” „Державний резервний насіннєвий фонд України” (а.с.51, 76). Як зазначено в цих актах, представники позивача відмовилися їх підписувати. Із змістом цих актів не погоджується позивач.
Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду має бути скасовано, виходячи із наступного.
На час укладання договору №С-216 від 18.11.2003р. та передачі майна відповідачу на зберігання, діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963р. (далі -ЦК УРСР).
Правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору №С-216 від 18.11.2003р. в зв'язку з передачею позивачем насіння відповідачу є відносинами зберігання, в термінології ЦК УРСР - відносинами схову.
Відповідно до ст. 413 ЦК УРСР за договором схову одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно в цілості.
Стаття 423 ЦК УРСР передбачає, що коли на схов здано речі, визначені в договорі лише родовими ознаками, то при відсутності іншої угоди ці речі переходять у власність охоронця, і він зобов'язаний повернути стороні, яка здала їх на схов, рівну або обумовлену сторонами кількість речей того ж роду і якості.
Із змісту договору №С-216 та акту прийому-передачі від 18.11.2003р. вбачається, що позивачем було передане насіння, що є майном з родовими ознаками, яке позивачем жодним чином (тарою з певними цифровими або іншими характерними позначками, окремими виділеними місцями або складами для зберігання, тощо) індивідуалізоване не було (а.с.7-9).
Таким чином, відповідно до вимог законодавства діючого на час укладання договору та передачі відповідачу спірного майна, у останнього виникло зобов'язання по його збереженню та поверненню на вимогу позивача передане ним насіння проса або відповідної кількості насіння тотожної сортності та якості.
Статтями 936, 938 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. (далі -ЦК України), який діє на час виникнення спору між сторонами, також передбачено що за договором зберігання зберігач зобов'язується зберігати річ, яка передана йому поклажодавцем протягом строку встановленого у договорі, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. З цією статтею кореспондується положення ст. 941 ЦК України, яка передбачає право зберігача при зберіганні майна, визначеного родовими ознаками, знеособити його.
Згідно зі ст. 953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Отже, відповідно до наведених положень законодавства, позивач має право вимагати від відповідача повергнення зберігаємого насіння або насіння такого самого роду та такої самої якості як було передане йому на підставі договору №С-216, а відповідач зобов'язаний вказане майно повернути.
В разі не повернення відповідачем спірного майна, позивач має право витребувати визначену кількість майна такого самого роду та такої самої якості на підставі рішення суду.
В межах розглядаємої справи позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 11412,10 грн. як вартості насіння проса другої репродукції сорту „Київське 87” в кількості 9,590т, тобто фактично наполягав на стягненні збитків завданих неповерненням зданого на зберігання майна.
Статтею 950 ЦК України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Відповідно ч.1 ст.951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Таким чином, підставою для стягнення із зберігача збитків, що виникли внаслідок втрати ним зберігаємого майна з родовими ознаками, є доведення факту втрати або пошкодження цього майна та неможливості зберігача повернути поклажедавцю відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, в даному випадку - насіння проса другої репродукції сорту „Київське 87”.
Відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами свої доводи та заперечення. Стаття 34 ГПК України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, саме позивач повинен довести належними доказами втрату приналежного йому майна та неможливість повернення зберігачем відповідної кількості насіння проса.
Як в суді першої інстанції так і під час апеляційного провадження, Державне підприємство „Державний резервний насіннєвий фонд України” обґрунтовує позов тим, що на його вимогу повернути приналежні позивачу 9,590т насіння проса другої репродукції сорту „Київське 87”, передані на зберігання на підставі договору №С-216, відповідач повідомив про те, що дане зерно у нього відсутнє.
Відповідач вказану обставину спростовує.
Судова колегія апеляційного господарського суду вважає що посилання позивача на відсутність у відповідача спірного насіння наданими доказами не підтверджуються.
В якості доказу відсутності у відповідача спірного насіння, позивач надав лист вих.№129 від 20.06.2008р. Васильківської районної державної насіннєвої інспекції, в якому повідомлено що під час перевірки відповідача залишків насіння проса , які належать Держрезервнасінфонду не виявлено, тому провести контрольне визначення схожості неможливе.
Апеляційний суд не розцінює зазначений лист як належний доказ відсутності спірного майна у відповідача. Закон України „Про насіння і садивний матеріал” №411-ІV від 26.12.2002р., яким визначені повноваження державної насіннєвої інспекції, регулює встановлений обіг насіння, зокрема виробництво, реалізацію та використання насіння і садивного матеріалу, тощо.
Даний Закон визначає що, органи державної насіннєвої інспекції є органами, які здійснюють насіннєвий контроль, а саме -контроль за сортовими та посівними якостями насіння.
Згідно з ч.6 ст.21, ст.ст. 30-32 Закону №411-ІV, до повноважень державних органів контролю в галузі насінництва та розсадництва та їх посадових осіб, належить здійснення контролю за додержанням суб'єктами насінництва і розсадництва незалежно від форм власності методичних і технологічних вимог; надання обов'язкових для виконання суб'єктами насінництва та розсадництва вказівок щодо усунення порушень у порядку ведення насінництва і розсадництва та визначення терміну усунення виявлених порушень; знайомитися з документацією з насінництва та розсадництва, відбирання контрольних проб; тощо.
Тобто, до повноважень Васильківської районної державної насіннєвої інспекції безпосередньо не відноситься вирішення питання про наявність у одніх господарюючих суб'єктів майна, що повинно бути витребуване іншими господарюючими суб'єктами.
Судових рішень, які б підтвердили порушення відповідачем умов договору №С-216, факт втрати або пошкодження прийнятого на зберігання насіння позивача, та неможливість повернути ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України” визначену кількість насіння такого самого роду та такої самої якості, позивачем не надано.
Як пояснили представники сторін таких позовів позивачем і не заявлялося. Відповідно, відсутнє і виконавче провадження в межах якого мав бути підтверджений факт відсутності у відповідача насіння, яке передане йому на зберігання по договору №С-216, або насіння у тій же кількості та тотожної якості.
Лист-вимога позивача від 04.07.2008р. про повернення насіння проса, відповідно до ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не є належним доказом вказаного факту, оскільки звернення з листом не підтверджує що відповідне насіння у відповідача відсутнє.
Апеляційний суд також не приймає до уваги посилання позивача на акти від 19.11.2008р. та 08.04.2009р., оскільки вказані акти складені без участі представників відповідача. Зазначені односторонні документи не можна вважати належними доказами відсутності насіння проса, переданого на зберігання відповідачу, або насіння проса тотожної якості.
Двосторонній акт про нестачу спірного зерна поклажодавцем та зберігачем не складався.
Таким чином, факт втрати/нестачі у відповідача насіння проса другої репродукції сорту „Київське 87”, переданого позивачем на зберігання, а відтак і спричинення позивачу збитків, є недоведеними. Відповідно і обрахування суми збитків виходячи як із обсягів 9,59т так із обсягів 7,59т насіння, є безпідставним.
З огляду на викладене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Київської області при ухваленні рішення від 14.04.2009р. про задоволення позову дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості насіння проса другої репродукції сорту „Київське 87” в кількості 9,590т та невірно застосував норми матеріального права.
Відповідно до п.2, п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, зазначене рішення має бути скасоване, а по справі прийняте нове рішення, яким позивачу відмовлено в задоволені позову повністю.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Державне мито за звернення до апеляційного суду, відповідно ст.ст.44, 49 ГПК України, підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Дніпро” на рішення господарського суду Київської області від 14.04.2009р. задовольнити.
2. Рішення господарського суду Київської області від 14.04.2009р. у справі №5/346-08 скасувати повністю.
3. Прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
4. Стягнути з Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України” (03038, м. Київ, вул. Ямська, 32; код 30518866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Дніпро” (08645, Київська область, Васильківський район, с. Кодаки, пл. Леніна, 1; код 30662397) 57,06 грн. витрат на сплату державного мита.
5. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду Київської області.
6. Справу №5/346-08 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Шевченко В. Ю.
Судді:
Ільєнок Т.В.
Шкурдова Л. М.
Дата відправки 10.11.09