91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
25.01.10 Справа № 11/305
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Центру електрозв'язку № 5 Луганської філії ВАТ “Укртелеком”, м. Лисичанськ Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ідеал нових технологій”, м. Луганськ сел. Ювілейне
про стягнення 489 грн. 78 коп.
суддя Москаленко М.О.
секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.
в присутності представників сторін:
від позивача - Васюк О.М. довіреність № 174 від 22.07.2008;
від відповідача - Сурнін О.В., довіреність № 32 від 02.12.2009;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання умов договору про надання послуг електрозв'язку № 496/5 від 03.08.2006 з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 431 грн. 38 коп., 3 % річних у розмірі 5 грн. 87 коп. та пені у розмірі 52 грн. 53 коп.
У судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі.
Письмовим відзивом від 03.12.2009 на позовну заяву (а.с. 44) відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на факт розірвання укладеного з позивачем договору листом від 14.10.2008 та факт ненадання позивачем обумовлених договором послуг за вказаний у позові період.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судових засіданнях у справі представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.
03.08.2006 сторонами у справі було укладено договір № 496/5 про надання послуг електрозв'язку (далі за текстом -договір), у відповідності з умовами якого позивач був зобов'язаний надавати підприємству відповідача послуги електрозв'язку, перераховані в додатку № 1 до договору, та безоплатні послуги, перераховані в додатку № 2 до договору. Відповідач згідно з умовами укладеного договору був зобов'язаний, зокрема, своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.
У відповідності з п. 4.1 договору послуги, які надаються Підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.
Умовами пункту 4.2 договору визначено, що відповідач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою системою оплати (слід вказати -кредитна та/або авансова, безквитанційна, з поданням рахунків, за абонентською книжкою). У вказаному пункті систему оплати наданих позивачем послуг не погодили, вид (систему) оплати не зазначили (а.с. 8).
Відповідно до умов пункту 4.5 договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
У разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше від суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено, що під час дії договору позивачем на адресу відповідача надсилалися рахунки на оплату наданих послуг, авансова система оплати сторонами договору не застосовувалася. За таких обставин суд доходить висновку про фактичне застосування сторонами договору кредитної системи оплати з поданням рахунків, що сторонами у справі не спростовано. Крім того, у підтвердження розміру заборгованості відповідача за фактично надані за договором послуги позивачем до матеріалів справи надані рахунки за період з листопада 2008 року по серпень 2009 року. За доводами позивача вказані рахунки були надіслані ним на адресу відповідача у справі. Доказів надсилання рахунків за період з січня 2009 року по серпень 2009 року включно позивач не надав, пославшись на те, що усі без виключення рахунки на адресу відповідача надсилалися позивачем простою кореспонденцією.
До матеріалів справи позивачем надано поштовий конверт, адресований відповідачеві, із відміткою поштового відділення про те, що за вказаною на конверті адресою адресат поштового відправлення відсутній. У конверті, відкритому судом у судовому засіданні 17.12.2009, містилися рахунки на оплату наданих позивачем послуг за листопад -грудень 2009 року відповідно на суму 73 грн. 75 коп. (а.с. 102) та 110 грн. 64 коп. (а.с. 99).
За доводами відповідача ним на адресу позивача у справі 14.10.2008 надісланий лист № 36 (а.с. 45) про відмову від послуг електрозв'язку та розірвання договору № 496/5 від 03.08.2006.
Доказів надсилання на адресу позивача вказаного листа відповідач під час судового розгляду справи не надав та письмово повідомив про те, що лист надсилався ним на адресу позивача простою кореспонденцією.
До стягнення з відповідача позивачем заявлено заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з листопада 2008 року по серпень 2009 року в сумі 431 грн. 38 коп., 3 % річних у розмірі 5 грн. 87 коп. та пеню у розмірі 52 грн. 53 коп.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідачем під час судового розгляду справи не спростовано факту надання йому позивачем обумовлених договором послуг у вказаний у позові період. За умови відсутності доказів надсилання відповідачем на адресу позивача у справі листа про розірвання договору, з огляду на приписи ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України наданий відповідачем до матеріалів справи лист від 14.10.2008 № 36 не може бути належним доказом розірвання договору та не може слугувати підставою для висновку про те, що обумовлені договором послуги позивачем у вказаний у позові період не надавалися.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що сторонами у справі фактично було досягнуто згоди щодо системи оплати наданих позивачем за договором послуг -кредитної, з поданням рахунків. Так, протягом тривалого періоду часу позивачем на адресу відповідача у справі надсилалися рахунки на оплату наданих послуг зв'язку, надані позивачем послуги відповідачем оплачувалися після отримання рахунків.
Виходячи з того, що поштове відправлення на адресу відповідача, що містилося у наданому позивачем до матеріалів справи поштовому конверті, було повернуто останньому з відміткою про відсутність адресата за зазначеною адресою, суд доходить висновку, що позивачем були вжиті усі заходи щодо отримання відповідачем рахунків за листопад та грудень 2008 року, надісланих у вказаному конверті.
За таких обставин, виходячи з приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, у відповідача на момент звернення позивача до суду з даним позовом виник обов'язок з оплати наданих позивачем послуг за період з листопада по грудень 2008 року.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до приписів ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані за договором послуги за період з листопада по грудень 2008 року включно відповідно у сумі 73 грн. 75 коп. та 36 грн. 89 коп., а всього 110 грн. 64 коп. (згідно наявних в матеріалах справи рахунків за листопад та грудень 2008 року).
Є обґрунтованою також вимога позивача про стягнення з відповідача пені за несплачені у грудні 2008 року послуги у розмірі 27 коп., оскільки вимога про стягнення з відповідача пені ґрунтується на умовах пункту 5.8 договору, ст. 642 Цивільного кодексу України, пункту 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікаційні послуги», а також Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та підтверджена відповідним наданим суду розрахунком (а.с. 10), який судом взято до уваги.
У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
До стягнення з відповідача позивачем заявлено також інфляційні нарахування на суму заборгованості за кожним з перелічених у позовній заяві та доданих до неї рахунків у загальному розмірі 12 грн. 91 коп. та 3% річних у розмірі 5 грн. 87 коп.
Вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних підлягають задоволенню у частині стягнення вказаних нарахувань за несплату відповідачем послуги, надані позивачем у листопаді та грудні 2008 року, а саме інфляційних нарахувань у сумі 2 грн. 14 коп. та 3% річних у сумі 07 коп. (відповідно до розрахунку суми позовних вимог -а.с. 10)
В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю, виходячи з факту невиконання позивачем умов пункту 4.5 договору або приписів ст. 530 Цивільного кодексу України щодо строку виконання господарського зобов'язання.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 22, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ідеал нових технологій», м. Луганськ, с. Ювілейне, вул. Леніна, буд. 10, кв. 42, код 33472713, на користь відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру електрозв'язку № 5 Луганської філії ВАТ «Укртелеком», Луганська область, м. Лисичанськ, пр-т Леніна, буд. 58, код 01182820, заборгованість у розмірі 110 грн. 64 коп., інфляційні нарахування у сумі 2 грн. 14 коп. та 3% річних у сумі 07 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 24 грн. 95 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 57 грн. 72 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання рішення - 29.01.2010.
Суддя М.О. Москаленко