Рішення
28.01.2010р. Справа № 2/68
За позовом відкритого акціонерного товариства „Кордон”, м. Тячів
ДО малого приватного підприємства „Скіс”, с. Тарасівка Тячівського району
ПРО стягнення суми 8100, 00 грн. заборгованості по орендній платі, 41 944, 50 грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 1588, 95 грн. інфляційних втрат та 233, 00 грн. три відсотки річних
Суддя О.Ф. Ремецькі
Представники сторін:
від позивача -не з'явився
від відповідача - Штець В.І. -представник за довіреністю від 11.01.10р.
Позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. На виконання вимог суду подав розгорнутий розрахунок суми позовних вимог, однак, просить позивні вимоги задовольнити в розмірі, визначеному позовною заявою. Також на день розгляду справи надіслав суду телеграму, якою просить суд розглянути справу без участі уповноваженого представника у зв'язку з неможливістю забачити його явку у судове засідання.
Представник відповідача у судовому засідання та у поданому суду письмовому поясненні заперечує стосовно стягнення штрафних санкцій у зв'язку з тим, що дана вимога суперечить вимогам чинного законодавства та просить у задоволенні позовних вимог про стягнення суми 41 944, 50 грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 1588, 95 грн. інфляційних втрат та 233, 00 грн. три відсотки річних відмовити. Одночасно, позовні вимоги про стягнення суми 8100грн. заборгованості по орендній платі визнає в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:
Між відкритим акціонерним товариством „Кордон”, м. Тячів та Малим приватним підприємством „Скіс”, с. Тарасівка Тячівського району 01.11.2007р. було укладено договір оренди №3, за яким орендодавець надав орендарю в оренду приміщення та асфальтовану площадку. Термін дії договору згідно п 4.1. договору становить 1(один) рік.
Сума орендної плати згідно п 4.1. договору становить 1350,00грн. щомісячно, Об'єкт оренди переданий нами відповідачу згідно Акту прийому передачі 01.11.2007 року.
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 28.01.2010 року по справі № 2/68
Позивач вказує на те, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором оренди, оскільки ним на протязі терміну дії договору перераховано орендної плати тільки в сумі 8100,00 грн. та ще з порушенням терміну оплати а саме:
12.02.2008 року - 1350.00 грн.
11.04.2008 року -1350.00 грн.
08.05.2008 року -1350.00 грн.
22.09.2008 року - 4050.00 грн., тоді як загальна сума орендної плати становить 16200.00 грн./12 міс.*1350 грн./. Вказує на те, що більше жодних грошових коштів від відповідача не надходило.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 15.09.2009.року сума заборгованості по орендній платі становить за травень-жовтень 2008 року: (1350,00 грн.х6 міс.) = 8100,00 грн., позовні вимоги про стягнення якої підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України оренда плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. А згідно до п.3 ч.1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених закон, а також з угод , не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Ст. 179 ГК України регулює загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання. Частина 1 цієї статті передбачає, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими законами та договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 41 944, 50 грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 1588, 95 грн. інфляційних втрат та 233, 00 грн. три відсотки річних, яку просить задовольнити в повному обсязі.
Однак, дані вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.
Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
- потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 28.01.2010 року по справі № 2/68
- сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі.
Ч.2 ст. 217 ГК України передбачає, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до ч.1 ст. 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном. згідно до ч.1 ст. 220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання , відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконан6ня, що випадково виникла після прострочення.
У разі порушення грошових зобов'язань, відповідно до ч.1 ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.
Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач вказує на те, що на підставі частини другої п.9.1 договору за несвоєчасне внесення орендної плати відповідач зобов'язаний сплатити Орендодавцю пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Відповідно до п. 4.1 договору відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця. Відтак, просить стягнути з відповідача суму 41944,50грн. пені у відповідності до вимог договору оренди.
Однак, суд вважає, що дана вимога підлягає задоволенню частково в сумі 927,06грн. за період з 15.03.2009р. по 15.09.2009р. з огляду на таке.
У відповідності до преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи (преамбула із змінами, внесеними згідно із Законом №2921-IIІ від 10.01.2002). Статтею 1 цього ж Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Разом з цим, статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені,
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 28.01.2010 року по справі № 2/68
передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом №2921-III від 10.01.2002).
Тобто даною нормою передбачено обмеження розміру нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань обліковою ставкою НБУ незважаючи на розмір пені, що визначений сторонам угодою.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 1588,95грн. інфляційних втрат та 233грн. три відсотки річних, які підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, станом на 15.09.2009 року відповідач зобов'язаний сплатити позивачу збитки від інфляції в сумі 1588,95гривень та три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 233грн.
З огляду на вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 8100грн. заборгованості по орендній платі, 927,06грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 1588,95грн. інфляційних втрат та 233грн. три відсотки річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з малого приватного підприємства „Скіс”, с. Тарасівна, вул.. Жовтнева, 215 Тячівського району (рах. №26000201135101 в ПІБ м. Тячів, МФО 312215, код ЄДРПОУ 20433238) на користь відкритого акціонерного товариства „Кордон”, м. Тячів, вул.. Заводська, 1 (рах. №26002301135314 в ПІБ м. Тячів, МФО 312215, код ЄДРПОУ 00381628) суму 10849,01грн., в тому числі 8100грн. заборгованості по орендній платі, 927,06грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 1588,95грн. інфляційних втрат та 233грн. три відсотки річних, а також 108,50грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 49,37грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.Ф. Ремецькі