Господарський суд
Житомирської області
----------------------------------------* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
від "12" січня 2010 р. Справа № 18/1238
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Бусленко А.А., довіреність №23 від 17.03.2009р.;
від відповідача: Цуман Ж.В. - юрисконсульт, довіреність від 07.09.2009р.;
розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" (м.Рівне)
до Відкритого акціонерного товариства "Житомирагрохім" (м.Житомир)
про стягнення 136617,63грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог),
з перервою в судовому засіданні з 17.12.2009р. до 12.01.2010р. згідно ст.77 ГПК України,
Спір розглядається у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України, за погодженням сторін відповідно до ч.4 ст.69 ГПК України.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з ВАТ "Житомирагрохім" заборгованості за договором консигнації на продаж продукції в сумі 140965,62грн., з яких: 110130,00грн. - основна сума боргу, 14258,05грн. - пені, 2337,10грн. - 3% річних, а також 14240,47грн. інфляційних.
Представник позивача в судове засідання 12.01.2010р. надав письмове пояснення на відзив ВАТ "Житомирагрохім", в якому зазначає, що заборгованість відповідача становить 136617,63грн.
Господарський суд розцінює вказані пояснення позивача як заяву про уточнення позовних вимог, оскільки в резолютивній частині пояснень позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 108394,90грн. та штрафні санкції в сумі 28222,73грн., всього на загальну суму 136617,63грн.
Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та вважається заявленим спір про стягнення 136617,63грн.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив проти наявності заборгованості; у відзиві на позовну заяву (а.с.61) відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 108394,90грн. та частково визнав суму штрафних санкцій, просить суд прийняти до уваги тяжкий фінансовий стан відповідача, який не дає змоги своєчасно розрахуватись з позивачем, та зменшити розмір штрафних санкцій до 1000грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
06 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" (Консигнант, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Житомирагрохім" (Консигнатор, відповідач) укладено договір консигнації на продаж продукції №06/06-08 (а.с.11-12), за умовами якого Консигнант передає Консигнатору на ст.Яблунець Південно - Західної залізниці, або на склад Консигнатора мінеральні добрива та тукосуміші для її продажу Консигнатором зі своїх складів, від свого імені за рахунок Консигнатора третім особам (п.1.1. договору).
Кількість, номенклатура, ціна, періодичність поставок та інші характеристики товарів, що передаються на консигнацію, визначаються в додатку №1, що є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.2. договору).
Пунктами 5.2, 5.3 договору сторони передбачили, що строк консигнації становить 30 календарних днів з моменту передачі товару на консигнацію. Товар вважається переданим на консигнацію з моменту його отримання Консигнатором від перевізника (дата такого отримання на перевізному документі - накладній). По закінченні 30-денного терміну не реалізований товар підлягає викупу Консигнатором, або за погодженням сторін продовжується термін консигнації.
Сторонами не подано документів, які б підтверджували, що термін консигнації було продовжено, таким чином відповідач згідно з п.5.3 договору зобов'язаний був викупити нереалізований товар.
Як вбачається із наявних у матеріалах справи заявки ВАТ "Житомирагрохім" на поставку мінеральних добрив від 19.06.2008р., Акту прийому-передачі до договору консигнації №06/06-08 від 06.06.2008р., квитанцій про приймання вантажу №36228707, №36228708, Додатку №2 до договору консигнації від 01.10.2008р., позивач відвантажив відповідачу тукосуміші NPK 17:17:17 в кількості 32 тони, вартістю 4550,00грн. за 1 тону, NPK 10:10:30 в кількості 64 тони, вартістю 4550,00грн. за 1 тону, NPK 4:17:40 в кількості 32 тони, вартістю 5250,00грн. за 1 тону, разом на загальну суму 604800,00грн. (а.с.13-15).
Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що Консигнатор зобов'язаний щотижнево до 16-00 години останнього робочого тижня звітного місяця (оперативний звіт факсимільним зв'язком) та щомісяця до 05 числа наступного за звітним місяця подавати письмовий звіт Консигнанту про здійснені з товаром правочини та про понесені витрати.
В матеріалах справи міститься звіт від 31.10.2008р. про рух міндобрив згідно договору №06/06-08 від 06.06.2008р., з якого вбачається, що станом на 31.10.2008р. відповідачем реалізовано тукосуміші 17:17:1719 тон на суму 86450,00грн., тукосуміші 10:10:30 32 тони на суму 145600,00грн., разом на загальну суму 232050,00грн.
В порушення пункту 5.3 договору ВАТ "Житомирагрохім" не здійснив викуп нереалізованого товару, у зв'язку із чим нереалізована частина товару була повернута, що підтверджується накладними від 13.02.2009р. на повернення товару (а.с.71-72).
Пунктом 9.2 договору сторони передбачили, що Консигнатор зобов'язаний перерахувати грошові кошти Консигнанту на його банківський рахунок протягом двох банківських днів з дати отримання грошових коштів від покупця.
Відповідач здійснив оплату за реалізований товар на загальну суму 120000,00грн., що підтверджується банківськими виписками від 13.10.2008р. на суму 50000,00грн., від 22.10.2008р. на суму 20000,00грн., від 24.10.2008р. на суму 10000,00грн., від 27.10.2008р. на суму 20000,00грн., від 30.10.2008р. на суму 5000,00грн., від 03.11.2008р. на суму 5000,00грн., від 09.06.2009р. на суму 5000,00грн. та від 01.07.2009р. на суму 5000,00грн.
02.02.2009р. позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу за №193 про перерахування коштів за реалізований товар, однак вимоги позивача відповідач залишив без відповіді та задоволення (а.с.25-26).
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 108394,90грн., яка станом на час розгляду справи не змінилась, що вбачається з письмових пояснень позивача від 11.01.2010р. та не заперечується відповідачем.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У даному випадку відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за товар протягом двох банківських днів з дати отримання грошових коштів від покупця.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 108394,90грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі розділу 12 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно уточненого розрахунку позивача становить 12900,47грн. (а.с.67).
Як свідчить пункт 12.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушенням консигнатором строків перерахування коштів, визначених п.9.2 договору, він зобов'язаний сплатити на користь Консигнанта пеню за прострочку платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, за кожний день прострочки.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір пені за вказаний період згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, складає 12948,85грн. ((108394,90грн. (сума боргу) х 0,066 (подвійна облікова ставка НБУ) х 181 (кількість прострочених днів) /100 = 12948,85грн.), проте позивач просить суд стягнути 12900,47грн.
Здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.
Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У частині 2 ст.233 ГК України зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів за отриманий товар, враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України вважає за необхідне зменшити розмір пені до 5000,00грн.
Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 2423,29грн. 3% річних та 12898,97грн. інфляційних.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд, здійснивши перерахунок 3% річних, вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 2423,29грн. 3% річних.
Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.
Згідно Рекомендацій Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Перевіривши розрахунок інфляційних, господарський суд вважає, що за період з листопада 2008р. по червень 2009р. інфляційні складатимуть 6590,00грн. при наступному розрахунку: 108394,9грн. (сума боргу) х 101,5% (індекс інфляції за листопад) х 102,1% (індекс інфляції за грудень) х 102,9% (індекс інфляції за січень) х 101,5% (індекс інфляції за лютий) х 101,4% (індекс інфляції за березень) х 100,9% (індекс інфляції за квітень) х 100,5% (індекс інфляції за травень) х 101,1% (індекс інфляції за червень) - 108394,9грн. = 13568,18грн.
Отже, розмір інфляційних за вищевказаний період згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, складає 13568,18грн., однак позивач просить суд стягнути з відповідача меншу суму інфляційних, а саме 12898,97грн., що є його правом. Враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 12898,97грн. інфляційних.
Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, суму боргу визнав, доказів сплати боргу суду не надав.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 128717,16грн., з яких: 108394,90грн. основного боргу, 5000,00грн. пені, 2423,29грн. 3% річних та 12898,97грн. інфляційних.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
На підставі ст.ст.193, 229 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 612, 610, 625, ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд
1. Зменшити розмір пені до 5000,00грн.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Житомирагрохім" (10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 1/63, ідентифікаційний код 05488443)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнофос" (33024, м. Рівне, вул. Соборна, 370В, ідентифікаційний код 30946915):
- 108394,90грн. основного боргу;
- 5000,00грн. пені;
- 2423,29грн. 3% річних;
- 12898,97грн. інфляційних;
- 1366,18грн. витрат по сплаті державного мита;
- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати 3прим:
1 - в справу
2 ,3- стронам