83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.01.10 р. Справа № 22/199
Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.
при секретарі судового засідання Бондар В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „Відіс”, м.Докучаєвськ Донецької області, ЄДРПОУ 30076990,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіверський доломіт”, м.Сіверськ Артемівського району Донецької області, ЄДРПОУ 31727250,
про стягнення 986 330,35 грн.,
за участю уповноважених представників:
від позивача: Дирул І.М. - за довіреністю, Тарасенко Л.Т. - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився, -
Згідно із ст.77 Господарського процесуального кодексу
України у судовому засіданні оголошувалась перерва
з 12.01.2010р. по 27.01.2010р.
Позивач, Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю „Відіс”, м.Докучаєвськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіверський доломіт”, м.Сіверськ Артемівського району Донецької області, про стягнення заборгованості в сумі 986 330,35 грн., у тому числі 764 337,44 грн. основного боргу та 221 992,91 грн. пені.
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором №14 від 17.12.2007р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору №14 від 17.12.2007р. разом із додатковою угодою до нього №1 від 09.10.2008р. та протоколом узгодження ціни на продукцію №3 з 10.07.2008р.; акту звірки станом на 01.09.2008р.; акту звірки станом на 01.11.2008р.; акту звірки станом на 01.10.2009р.; листа №944 від 18.11.2008р.; претензії №2 від 17.11.2009р. (вих.№511); накладних; рахунків; квитанцій про приймання вантажу; вантажні контрольні талони; копії дорожніх відомостей та їх корінців.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.11, 16, 509, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 144, 147 Господарського кодексу України ст.ст.1, 6 Господарського процесуального кодексу України.
25.12.2009р. через канцелярію господарського суду Донецької області Позивач представив копії податкових накладних у кількості 72 штук, які були виписані на поставку продукції Відповідачу на виконання зобов'язань за договором №14 від 17.12.2007р., копію акту звірки станом на 21.05.2008р. та лист №589 від 24.12.2009р., за яким надано пояснення стосовно зарахування коштів Відповідача, що надійшли за період з 01.01.2008р. по 16.04.2008р. у сумі 768 983,80 грн. як зарахування на виконання зобов'язань за договором №1 від 12.12.2006р. Одночасно, Позивачем визначене постачання товару з 01.01.2008р. лише у межах договору №14 від 17.12.2007р.
При цьому, у ході провадження по справі Позивачем у порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України збільшено суму позову на 91 060,07 грн. у зв'язку з перерахуванням пені за період з 01.01.2008р. до 25.11.2009р. Тобто, з урахуванням наведеного клопотання, Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю „Відіс” сума позову фактично визначена у розмірі 1 077 390,42 грн.
Представник Позивача у судовому засіданні 27.01.2010р. надав пояснення щодо суті спору та змінив позовні вимоги, представив суду заяву, за змістом якої у порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України просить стягнути з Відповідача суму основного боргу у розмірі 764 337,44 грн. та пеню за період з 03.12.2009р. по 27.01.2010р. у сумі 23 610,69 грн. Одночасно, Позивачем представлено суду копію фіскального чека №8654 від 20.11.2009р. у підтвердження направлення Відповідачу претензії №2 від 17.11.2009р. (вих.№511).
На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, враховуючи що ці дії не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-кого, суд приймає до уваги зазначену заяву та розглядає справу з урахуванням її змісту.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних документів не надав.
Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві як місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіверський доломіт”, а також міститься у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.
Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
17.12.2007р. між Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю „Відіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сіверський доломіт” укладено договір №14 строком дії у відповідності до п.11.3 даної угоди по 21.12.2008р.
Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 2.1 договору Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю „Відіс” (Постачальник) зобов'язується поставити, а Відповідач (Покупець) прийняти та оплатити доломіт флюсовий, фракції,мм 5-15, кількість тон 240 000.
Пунктом 1.2 цього договору орієнтовано визначено загальну суму правочину, що становить 17 280 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість.
Розділом 3 договору №14 встановлені умови поставки товару, згідно з якими поставка продукції може здійснюватись залізнодорожним транспортом на умовах FCA - станція Оленівка Донецької залізничної дороги у відповідності до правил „Інкотермс” у редакції 2000р. або самовивіз продукції (автотранспортом Покупця) на умовах EXW склад Постачальника („Інкотермс”, 2000р.). При цьому, п.3.4 даної угоди передбачено, якщо у разі здійснення перевезення продукції за рахунок Постачальника, Покупець зобов'язаний здійснити 100% передплату транспортних витрат, згідно пред'явленим рахункам.
Як вбачається з рахунків та накладних, що містять матеріали справи Позивачем поставлено товар та понесено витрати на експедиторські послуги за перевезення вантажу у загальній сумі 5 992 353,64 грн. Відповідачем прийнято товар, а також узгоджено експедиторські послуги, понесені Позивачем, що підтверджується підписами та печатками сторін на накладних.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.
Внаслідок цього обов'язок передачі Продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Позивач стверджує, що постачання за вказаними видатковими накладними здійснювались в межах договору №14 від 17.12.2007р.
Виходячи з системного аналізу наведених норм, врахував факт відповідності найменування продукції, вказаної у договорі №14 від 17.12.2007р. найменуванню продукції, поставка якої здійснена за наявними у матеріалах справи накладними, а також п.3.4 укладеного правочину, суд дійшов висновку, щодо здійснення передачі Відповідачу товару та його прийняття останнім в межах спірного договору, як і понесення Позивачем витрат на експедиційні послуги. При цьому слід зазначити, що рахунки, представлені Позивачем, містять посилання на договір №14 від 17.12.2007р. як правову підставу їх оформлення. Крім того, судом прийнято до уваги, що номер рахунків та дата їх складання ідентичні номеру та даті накладних, які, як вже було зазначено, узгоджені з боку Відповідача.
Одночасно, вище перелічені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, Відповідачем здійснена часткова оплата вартості отриманого ним товару та сплачені понесені Позивачем витрати на експедиційні послуги з перевезення вантажу, тому станом на 20.08.2008р. у Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіверський доломіт” виникла кредиторська заборгованість на користь Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „Відіс” у сумі 764 337,44 грн.
Крім того, матеріали справи містять акти звіряння з Покупцем станом на 01.09.2008р., на 01.11.2008р. та на 01.10.2009р., що підписані та скріплені печатками останнього. У відповідності до даних документів Відповідачем визнано заборгованість у сумі 764 337,44 грн.
Розділом 4 договору встановлено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються у національній валюті України за безготівковим розрахунком, на умовах 100% передплати. Враховуючи положення п.3.4 договору розрахунок за транспортні витрати Покупцем також здійснюється на умовах 100% передплати.
Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником у встановлені договором строки не виконано.
Одночасно, приймаючи до уваги факт поставки товару Позивачем та понесення ним витрат за експедиційні послуги без здійснення передплати, як то передбачено умовами договору, а також прийняття зазначеного Відповідачем, сторони відносно здійснення розрахунків за укладеним договором замінили первісне зобов'язання новим, що у розумінні ст.604 Цивільного кодексу України є новацією. Проте, при цьому Позивачем та Відповідачем не визначений строк виконання грошового зобов'язання.
Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як свідчить претензія №2 від 17.11.2009р. (вих.№511), Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату основної заборгованості у сумі 764 337,44 грн. Факт відправлення Відповідачу зазначеного документу підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком №8654 від 20.11.2009р.
Таким чином, враховуючи надіслання Позивачем вимоги щодо сплати боргу 20.11.2009р. та термін поштового перебігу (5 календарних днів), строк виконання зобов'язання по оплаті переданого товару за накладними у Відповідача, відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України, є таким, що настав 02.12.2009р.
З огляду на наведене, вимоги Позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 764 337,44 грн. є правомірними, такими, що не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
За викладених обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог відносно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіверський доломіт” на користь Виробничого-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „Відіс” суми заборгованості у розмірі 764 337,44 грн.
Згідно п.8.1 договору №14 від 17.12.2007р. за несвоєчасну сплату рахунків за поставлену продукцію, Покупець сплачує пеню, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на момент оплати за кожний день прострочення, що відповідає приписам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”
За викладених обставин, Позивачем заявлено стягнення штрафних санкцій у вигляді пені за період прострочення з 03.12.2009р. по 27.01.2010р. у розмірі 23 610,69 грн.
Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування даних позовних вимог, дійшов висновку щодо задоволення штрафних санкцій у розмірі, визначеному Позивачем.
Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-
1.Позовні вимоги Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „Відіс”, м.Докучаєвськ Донецької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіверський доломіт”, м.Сіверськ Артемівського району Донецької області, про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 764 337,44 грн. та 23 610,69 грн. пені задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіверський доломіт” (84523, Донецька область, Артемівський район, м.Сіверськ, вул.Пушкіна, 6, ЄДРПОУ 31727250, банківські реквізити не відомі) на користь Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „Відіс” (85740, Донецька область, м.Докучаєвськ, вул.Центральна, 42, ЄДРПОУ 30076990, банківські реквізити не відомі) 787 948,13 грн., у тому числі 764 337,44 грн. сума основного боргу та 23 610,69 грн. пені.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіверський доломіт” (84523, Донецька область, Артемівський район, м.Сіверськ, вул.Пушкіна, 6, ЄДРПОУ 31727250, банківські реквізити не відомі) на користь Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „Відіс” (85740, Донецька область, м.Докучаєвськ, вул.Центральна, 42, ЄДРПОУ 30076990, банківські реквізити не відомі) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 7 879,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 172,60 грн.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5.У судовому засіданні 27.01.2010р. оголошено повний текст рішення.
6.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя