83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
21.01.10 р. Справа № 26/188
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-Пласт +”, м.Донецьк
до відповідача: Комунального підприємства «Макіївський міськводоканал»,
м.Макіївка, Донецька область
Про стягнення 28 919 грн. 84 коп.
Суддя Нестеренко Ю.С.
В засіданні суду брали участь
Представники:
Від позивача: Чернобаєва М.О. на підставі довіреності
Від відповідача: Шалаєв О.О. на підставі довіреності
Товариство з обмеженою відповідальністю „СВ-Пласт+”, м. Донецьк (далі - позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Макіївський міськводоканал”, м.Макіївка, Донецька область (далі - відповідач) про стягнення боргу за поставлений товар в сумі 28919,84 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні №606 від 06.12.2006р., №616 від 11.12.2006р., №620 від 12.12.2006р., №625 від 13.12.2006р. за якими відповідачу було поставлено товар, довіреність серії ЯЛЦ №889594 від 06.12.2006р., рахунок-фактуру №670 від 24.11.2006р., претензію №041 від 16.11.2009р.
Відповідач в письмових поясненнях від 20.01.2010р. визнав позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
Позивач за усною домовленістю з відповідачем поставив останньому товар за видатковими накладними №606 від 06.12.2006р., №616 від 11.12.2006р., №620 від 12.12.2006р., №625 від 13.12.2006р. на загальну суму 66654,00 грн.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи в зазначених накладних та довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯЛЦ №889594 від 06.12.2006р. від позивача.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачу товару на спірну суму.
За приписами ч.1,2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов'язки.
Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін.
Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених видаткових накладних.
Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати отриманого товару.
Відповідно до ч.1 ст 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписом статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Враховуючи, що сторонами не визначено термін виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості поставленого товару, такий термін слід обчислювати виходячи з положень ст. 530 ЦК України.
Згідно положень наведеної статті, в разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем на адресу відповідача був виставлений рахунок-фактура №670 від 24.11.2006р. на суму 66654грн. для сплати.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного та вчасного розрахунку за поставлений товар не виконав та сплатив отриманий товар частково у розмірі 37734,16 грн., що підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи.
Решта поставленого товару відповідачем сплачена не була, у зв'язку з чим за останнім виникла спірна заборгованість у сумі 28919,84 грн.
Позивачем 18.11.2009р. на адресу відповідача було направлено претензію №041 від 16.11.2009р. з вимогою погасити наявну заборгованість. Зазначена претензія отримана відповідачем 21.11.2009р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення. Крім того, в матеріалах справи наявний фіскальний чек про направлення вищевказаної претензії.
Однак дана вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Також в матеріалах справи наявний графік №5826/12 від 07.12.2009р., яким відповідачем визнано спірну заборгованість та встановлено строки погашення заборгованості.
Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків станом на 16.12.2009 р. в якому відповідачем визнано спірну суму боргу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 28919,84 грн. не надав, проти позовних вимог не заперечував.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 28919,84 грн. підтверджена матеріалами справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-Пласт+”, суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-Пласт+”, м. Донецьк до Комунального підприємства „Макіївський міськводоканал”, м.Макіївка, Донецька область про стягнення боргу за поставлений товар в сумі 28919,84 грн. - задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства „Макіївський міськводоканал”, м.Макіївка, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-Пласт+”, м. Донецьк основну суму заборгованості у розмірі 28919,84 грн. витрати по сплаті державного мита в сумі 289,20 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 21.01.2010р.
Суддя