№ 33/796/1318/2018 Постанова винесена суддею Дибою О.В.
Категорія: ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП
04 вересня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю захисника ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року,
Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року ОСОБА_3визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп.
Згідно з постановою, суд розглянув протоколи про адміністративні правопорушення, відповідно до яких, 03 січня 2018 року о 19 год. 20 хв. по пр. Оболонському, 12 у м. Києві ОСОБА_3керував автомобілем «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2, у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою приладу для визначення стану алкогольного сп'яніння «Драгер» ARBL-0913 зі згоди правопорушника, результати огляду на стан сп'яніння - 2,19 ‰.
Крім того, 03 січня 2018 року о 19 год. 20 хв. по пр. Оболонському, 12 в м. Києві ОСОБА_3, керуючи автомобілем «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2, не дотримався безпечної швидкості руху, не обрав безпечної дистанції руху та скоїв зіткнення з автомобілем «Опель», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.9 (а), 12.1, 13.1 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_3 наявнийсклад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, вважаючи постанову суду незаконною через неповне встановлення судом обставин, необхідних для вирішення справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить її скасувати в частині визнання його винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у судовому засіданні свою вину він не визнавав та пояснював, що, після огляду на стан сп'яніння на приладі «Драгер», не погодився з результатами такого огляду та просив провести повторний огляд на стан сп'яніння у лікарні, але поліцейські йому відмовили, і таким доказом його незгоди з результатами огляду є відсутність його підпису у акті огляду на стан сп'яніння.
Також перед початком огляду поліція не переконалася у справності приладу «Драгер 6820», не виконала контрольний тестовий замір відсутності показників алкоголю в повітрі перед його оглядом на стан сп'яніння, між тим, на необ'єктивність та сумнівність результатів огляду на пристрій «Драгер 6820» вказує суттєва розбіжність між показниками температури повітря у місті Києві на час огляду (складала +4) та показниками повітря на чеку «Драгера 6820» (+ 14).
Крім того, пояснення свідків, які викладені завчасно на бланках, містять інформацію про залучення їх у якості понятих/свідків 03.01.2018 року о 20 год. 40 хв., а протокол про адміністративне правопорушення було складено о 20 год., що вказує на відсутність свідків його огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Щодо самого пристрою «Драгер 6820», то він не є сертифікованим пристроєм, оскільки сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженого типу на газоаналізатори видавався виробнику Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 01.09.2014 року та був чинний до 27.03.2017 року, тобто на строк, передбачений у самому сертифікаті, а тому не може використовуватися для виявлення стану алкогольного сп'яніння працівниками поліції.
Крім того, в переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, відсутній технічний засіб «Alkotest 6820», яким проводився його огляд на стан сп'яніння, тому результати огляду, який проведений не затвердженим приладом у встановленому законом порядку, не можна вважати дійсним та належним доказом.
Звертає увагу й на те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього складено не за керування у стані алкогольного сп'яніння, а за керування з ознаками алкогольного сп'яніння, що не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відповідальність має наставати саме за керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, а за керування автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння відповідальність чинним законодавством не передбачена.
Таким чином, на думку апелянта, суддя не врахував вищевказані порушення з боку поліції, поверхнево та формально підійшов до вивчення матеріалів справи та наявних доказів його винуватості у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, на що, окрім іншого, вказує і наявність у постанові суду посилання на визнання невідомою особою ОСОБА_5 вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 та ст. 124 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення захисника ОСОБА_2на підтримку доводів апеляційної скарги, а також інспектора Управління патрульної поліції м. Києва ОСОБА_10. та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис, наданий Управлінням патрульної поліції м. Києва захиснику, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_3 були дотримані.
Так, висновок суду першої інстанції про порушення ОСОБА_3 вимог п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2 та «Опель», державний номерний знак НОМЕР_3, ґрунтується на досліджених доказах у справі, яким суд дав належну оцінку, в тому числі з точки зору їх допустимості.
Правильність такого висновку підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №041070 від 03 січня 2018 року, з якого вбачається, що у цей день о 19 год. 20 хв. по пр. Оболонському, 12 в м. Києві ОСОБА_3, керуючи автомобілем «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Опель», державний номерний знак НОМЕР_3, який рухався попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, схемою дорожньо-транспортної пригоди та поясненнями другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4
Такий висновок суду не оспорюється ОСОБА_3 і в апеляційній скарзі.
Також, всупереч тверджень апелянта, судом першої інстанції були дотримані вимоги закону і при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні цього адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП,підписано відповідною посадовою особою, свідками та й самим ОСОБА_3 без будь-яких зауважень, а також поясненнях свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, якими засвідчено факт проходження ОСОБА_3 огляду на стан сп'яніння із застосуванням приладу «Драгер» та показники результатів тесту - 2,19 ‰, даними щодо результатів використання приладу «Драгер», відповідно до яких у ОСОБА_3 було виявлено 2,19 ‰ алкоголю, та відповідного Акту огляду на стан сп'яніння.
Оскільки вказані докази об'єктивно узгоджуються між собою, їх правильно покладено в обґрунтування висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Що стосується доводів ОСОБА_3 про порушення інспекторами поліції порядку проведення його огляду на стан сп'яніння, а саме, що під час проведення працівниками поліції його огляду на стан сп'яніння за допомогою технічного засобу «Драгер», останні при його незгоді з результатами огляду на стан сп'яніння не направили його для проведення відповідного огляду до медичного закладу, його огляд на приладі «Драгер» проводився без свідків, то вони не відповідають дійсності та спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_8, який, будучи допитаним в апеляційному суді, пояснив, що він повертався з ТЦ «Дрімтаун», його зупинили працівники поліції та запросили бути свідком при огляді водія на стан сп'яніння, на що він погодився. В подальшому, у його присутності та ще одного свідка, на зупинці громадського транспорту, водій дихав в трубку приладу «Драгер», і був позитивний результат, однак, які саме цифри були на приладі, він не пам'ятає, але візуально було видно, що даний водій був п'яний, від нього було чутно запах алкоголю. Потім він чекав ще десь 40 хв. поки були складені документи, які він підписав та пішов. Також свідок зазначив, що працівники поліції показали їм всі документи на прилад «Драгер», що він є повірений. Він не пам'ятає, щоб ОСОБА_3 говорив про свою незгоду з результатами огляду.
Ці ж обставини підтвердив і допитаний в апеляційному суді інспектор патрульної поліції ОСОБА_10., але при цьому також вказав, що після проходження тесту на приладі «Драгер», результат якого показав 2,19 ‰, ОСОБА_3 не заперечував, що він п'яний та погодився з результатами тесту, а те, що ОСОБА_3 не підписав Акт огляду на стан сп'яніння не свідчить, що він не був згоден з його результатами, оскільки б в цьому випадку він би вказав про свою незгоду, і тоді вони відвезли б його на огляд до лікаря, що є стандартною процедурою.
З вищевказаних підстав судом не приймаються до уваги пояснення свідка ОСОБА_7, надані ним в суді апеляційної інстанції, про те, що проходячи біля «Дрімтауну» став свідком проходження ОСОБА_3 огляду на приладі «Драгер», який, не погоджуючись з результатами тесту, попросив відвезти його до медичної установи, але поліцейські йому відмовили, та що на місці події було багато людей, але свідків огляду він не бачив, оскільки вони спростовуються не лише приведеними вище поясненнями свідка ОСОБА_8, але й відеозаписом з нагрудних камер (відеореєстратора) працівників поліції, відповідно до якого, ОСОБА_3 погодився пройти огляд на приладі «Драгер» та погодившись з результатами огляду, почав висловлювати до працівників поліції прохання, щоб його відпустили.
Крім того, долучена до протоколу про адміністративне правопорушення роздруківка результатів тестування на алкоголь з використанням спеціального технічного засобу «Драгер», яка підтверджує факт перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння, з показником вмісту алкоголю 2,19 ‰, містить підпис ОСОБА_3 про ознайомлення з результатами тестування.
При цьому, ні в протоколі про вчинення правопорушення, ні в роздруківці результатів тестування ОСОБА_3 не вказав про свою незгоду з результатами його перевірки на стан сп'яніння із застосуванням приладу &quсв;Драгер&q? з;, як не свідчить про протилежне і відсутність його підпису у Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, і тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 не погодився з результатами його огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного з використанням приладу &q?ат;Драгер&q?гл;, та відповідно і підстав для його направлення для огляду до закладів охорони здоров'я на підставі ч. 3 ст. 266 КУпАП у інспектора поліції не було.
А відтак, протилежні доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_3про проведення такого огляду з порушенням вимог Закону, не заслуговують на увагу.
Доводи ОСОБА_3 та його захисника про те, що технічний засіб «Драгер 6820» не дозволений до використання МОЗ та Держспоживстандартом, то вони є безгрунтовними, оскільки всі види газоаналізаторів Drager Alcotest, який зареєстрований на території України відповідно до свідоцтва №14455/2014, строк дії якого є необмеженим, зареєстровані та внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, згідно з Переліком, затвердженим наказом Державної служби України з лікарських засобів від 29 грудня 2014 року №1529, та09.11.2017 року пройшов останнє калібрування, в той час, як огляд ОСОБА_3 проводився 03 січня 2018 року, тому не порушено 6 місячний термін його використання.
Що стосується посилань ОСОБА_3 на недійсність результатів його огляду на приладі «Драгер» через різницю у температурі повітря, зафіксованій у роздруківці результатів використання приладу «Драгер» +14 градусів, з показниками температури повітря у місті Києві на час огляду +4 градуси по Цельсію, то вони судом до уваги не беруться, оскількине підтверджуються жодним доказом у справі.
За таких обставин, відсутні підстави вважати недостовірними результати огляду ОСОБА_3, проведеного за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» №ARHK-0514, а тому доводи останнього щодо неналежної роботи такого приладу і незаконності його використання патрульними поліцейськими не знайшли свого підтвердження.
Щодо посилань ОСОБА_3 на те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено 20 год., а пояснення свідків містять інформацію про залучення їх у якості понятих/свідків 03.01.2018 року о 20 год. 40 хв., що, на його думку, вказує на відсутність свідків його огляду на стан алкогольного сп'яніння, то вони не лише спростовують пояснення свідкаОСОБА_8 про його присутність при огляді ОСОБА_3, але й вказані доводи жодним чином не впливають доведеність вини ОСОБА_3, оскільки в протоколі зазначено час вчинення правопорушення - керування транспортним засобом в стані сп'яніння, а в поясненнях свідків час коли це підтверджено шляхом проведення огляду, як то передбачено ст. 266 КУпАП, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав.
Також і різниця у часі складання протоколу щодо ОСОБА_3 (о 20 год.) та проведення його огляду на стан сп'яніння за даними роздруківки результатів тестування (о 20 год. 49 хв.), не вказує на його складання до проведення відповідного огляду та відповідно і на наявність підстав для визнання його недопустимим доказом, оскільки це може бути обумовлено технічними характеристиками застосованого приладу і залежить від точності та правильності налаштування часу у ньому, а його точна відповідність дійсному часу нічим не підтверджена.
З дотриманням вимог ст. 283 КУпАП, у встановлених у постанові фактичних обставинах правопорушення судом конкретизовано суть адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_3, що відображає зміст об'єктивної сторони та відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Що ж стосується тієї обставини, що в постанові судді міститься посилання на визнання невідомою особою ОСОБА_5 вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 та ст. 124 КУпАП, то вона не може служити підставою для скасування судового рішення та закриття провадження у справі, оскільки це може бути розцінено лише як граматична або технічна помилка, а не як порушення вимог законодавства, що тягне за собою скасування постанови судді у справі про адміністративне правопорушення
З огляду на викладене, фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, а вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена повністю, і тому твердження апелянта про відсутність в його діях складу цього адміністративного правопорушення не ґрунтуються на доказах у справі.
Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані по справі докази, а також з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП, і дійшов правильного висновку про порушення ОСОБА_3 вимог п.п. 2.9 (а), 12.1, 13.1 ПДР України, тобто про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, суд, при накладенні стягнення на ОСОБА_3, врахував характер вчиненого правопорушення, його особу і обґрунтовано визначив вид та розмір стягнення, з урахуванням положень ст. 36 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, і наклав стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинені правопорушення, а також відповідає і меті виховання особи, що їх вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва ГорбІ.М.