[1]
07 вересня 2018 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду міста Києва - Сілкова І.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Згідно постанови, 13.07.2018 року о 02 год. 20 хв., в м. Києві по вул. Харківське Шосе, 46, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, сповільненість мови, який від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 08.08.2018 року, а провадження в справі відносно нього закрити.
В обґрунтування доводів поданої апеляційної скарги зазначає, що накладене на нього адміністративне стягнення не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи, а висновки суду, викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають матеріалам справи.
При цьому вказує, що суддя у постанові не навів жодного доводу, на підставі якого обрав адміністративне стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, без дослідження та врахування даних про особу порушника, як того вимагають приписи ст. 33 КУпАП при обранні виду адміністративного стягнення. При цьому, в матеріалах справи не міститься документів, які б підтверджували його місце роботи, професію, характеристику, сімейний стан та інше, а тому апелянт вважає, що в цій частині постанова є такою, що не відповідає матеріалам справи.
Також наголошує, що судом першої інстанції були порушені його процесуальні права, оскільки такий розгляд справи позбавив його можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема, надати пояснення, заявити клопотання про допит свідків.
Таким чином апелянт вважає, що розглядаючи справу, суд значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду та порушив вимоги п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 за №14, де зазначено про неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Крім цього, звертає увагу, шо використовує автомобіль у робочих цілях і позбавлення права керувати транспортними засобами ставить його у дуже скрутне становище, оскільки він не має можливості іншого способу заробітку для існування.
Доповівши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 вислухавши його пояснення, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи на обґрунтування апеляційних вимог, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності з вимогами ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинення правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у порушенні ним п.2.5 Правил дорожнього руху України є обґрунтованим та підтверджується наявними в матеріалах справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення від 13.07.2018 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками наркотичного сп'яніння та відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння у присутності двох свідків (а.с. 1); поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13.07.2018 року (а.с. 2), даними відеозапису з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у присутності двох свідків (а.с. 3), а тому вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю доведена і її дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, як убачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 не оспорює фактичні обставини вчинення ним адміністративного правопорушення, а тому висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно ч. 7 ст. 294 КпАП України, не перевіряється.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах поданої апеляційної скарги вважаю, що суд першої інстанції, у відповідності з вимогами ст.ст. 33, 34 КУпАП, при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, і наклав стягнення, яке за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, яка його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
При цьому, дані про особу правопорушника та інші обставини, передбачені ст.ст. 33, 34 КУпАП, на які посилається апелянт у своїй апеляційній скарзі, в даному випадку не впливають на накладене адміністративне стягнення, оскільки санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не містить альтернативних видів та меж адміністративного стягнення.
Законодавець чітко визначив обов'язковість призначення водієві за ч.1 ст. 130 КУпАПстягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а відтак, доводи апелянта щодо неправильності накладення суддею вказаного адміністративного стягнення є безпідставними оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції розглянув справу із порушенням вимог ст. 268 КУпАП, та позбавив його права надавати пояснення, заявляти клопотання, є безпідставним та спростовується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_1 був присутнім у судовому засіданні під час розгляду даної справи та надавав свої пояснення, яким суд дав належну правову оцінку. При цьому клопотань про допит свідків або долучення доказів до матеріалів справи правопорушник не заявляв.
За наведеного, постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування та закриття провадження стосовно ОСОБА_1 відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2018 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: І.М. Сілкова
Справа№ 33/796/2623/2018 Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
Головуючий у апеляційній інстанції - Сілкова І.М.