ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
28 вересня 2018 року № 826/4012/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Онищенко Марії Олександрівни
третя особа ОСОБА_3
про визнання протиправним та скасування рішення
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Онищенко Марії Олександрівни (далі по тексту - відповідач, Приватний нотаріус КМНО Онищенко М.О.), третя особа - ОСОБА_3 (далі по тексту - третя особа, ОСОБА_3.), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень нотаріуса Київського міського нотаріального округу Онищенко Марії Олександрівни від 17 лютого 2016 року, індексний номер 28282931.
В обґрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що 07 грудня 2015 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_3 передала позивачу у користування 430 000,00 гривень. Також було додатково укладено Іпотечний договір від 07 грудня 2015 року НВС 056713, згідно якого з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з договору позики грошових коштів, позивач передала в іпотеку квартиру, що належить їй на праві власності та яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
01 червня 2016 року позивач отримала від ОСОБА_3 лист з вимогою укласти з нею, як з новим власником квартири, договір оренди. У вказаному листі також зазначалось, що у зв'язку з неповерненням суми боргу, ОСОБА_3 здійснила реєстрацію права власності на своє ім'я. Рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру прийнято 17 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М.О.
Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, вона не отримувала від ОСОБА_3 жодних письмових вимог про усунення порушень в частині виконання умов договору позики, оцінка квартири не проводилась, а тому, на думку ОСОБА_1, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Онищенко Марії Олександрівни від 17 лютого 2016 року, індексний номер 28282931, є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року провадження в адміністративній справі №826/4012/16 закрито, у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року скасована та адміністративна справа №826/4012/16 направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року для розгляду адміністративної справи №826/4012/16 визначено суддю Арсірія Р.О.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року адміністративна справа №826/4012/16 прийнята до провадження суддею Арсірієм Р.О. та призначено судове засідання.
На підставі розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року №7869 здійснено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи №826/4012/16 між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 жовтня 2017 року для розгляду адміністративної справи №826/4012/16 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Дегтярьову О.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року адміністративна справа №826/4012/16 прийнята до провадження суддею Дегтярьовою О.В. та призначено судове засідання.
На підставі розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року №193 здійснено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи №826/4012/16 між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 січня 2018 року для розгляду адміністративної справи №826/4012/16 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко А.І.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2018 року адміністративна справа №826/4012/16 прийнята до провадження суддею Кузьменко А.І. та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.
В судове засідання 02 травня 2018 року представники сторін не з'явились, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Від відповідача надійшла письмова заява з проханням розглянути справу за її відсутністю.
Зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 02 травня 2018 року судом, згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
07 грудня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 у власність 430 000,00 гривень, що на момент підписання договору становить 17 200,00 доларів США по курсу НБУ, а ОСОБА_1, в свою чергу, зобов'язалась повернути вказану суму за першою вимогою кредитора, але не раніше, ніж через 7 днів після укладання цього договору.
Забезпеченням повернення коштів є Іпотечний договір на квартиру, що знаходиться у власності ОСОБА_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 105,9 кв.м (пункт 3 Договору позики).
У відповідності до наявної в матеріалах справи копії Іпотечного договору від 07 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевковою О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №2614, цей Договір забезпечує виконання Іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з укладеного з Іпотекодержателем договору позики. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира за номером АДРЕСА_1, загальною площею 105,9 кв.м, житловою - 30,8 кв.м.
Розділом 6 вказаного Іпотечного договору визначений порядок та спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як вбачається з наданої суду копії заяви, 15 лютого 2016 року представник ОСОБА_3 звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Онищенко М.О. із заявою про припинення обтяження та іпотеки вказаної вище квартири та реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1. Рішенням відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28282931 від 17 лютого 2016 року, за ОСОБА_3 зареєстроване право приватної власності на вказану вище квартиру.
Позивач вважає вказане рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_3 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Так, у відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом 2 пункту 2 частини 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім того, частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено справи у публічно - правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Між тим, суд звертає увагу, що законодавцем також врегульоване питання, коли у спорах між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень не поширюється юрисдикція адміністративного суду.
Так, частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржуючи рішення Приватного нотаріуса КМНО Онищенко М.О. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 позивач посилається виключно на наступні обставини:
1) наявність договірних зобов'язань, які виникли між нею та ОСОБА_3 на підставі договору позики від 07 грудня 2015 року;
2) не отримання від ОСОБА_3 письмової вимоги про усунення порушень;
3) не проведення оцінки вартості об'єкта нерухомого майна - предмета іпотеки.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами, випливають виключно з договірних та зобов'язальних правовідносин при виконанні умов договору позики та іпотечного договору, тобто є приватно - правовими, між позивачем та третьою особою у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань по договору позики, укладеному між позивачем та ОСОБА_3, реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція у подібних справах висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 815/6956/15 від 17 квітня 2018 року, у постанові №826/14433/16 (К/9901/7474/18) від 28 березня 2018 року.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких підстав та з урахуванням того, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є приватно - правовими та виникли виключно з договірних та зобов'язальних відносин між позивачем та третьою особою, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що остання має право звернутися з вказаним позовом, відповідно до вимог частини 1 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України, до відповідного місцевого загального суду.
Також, частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Керуючись частиною 3 статті 19, пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 238, статтями 239, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Провадження в адміністративній справі №826/4012/16 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Онищенко Марії Олександрівни, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення закрити.
2. Роз'яснити позивачеві її право на звернення з вказаними позовними вимогами до відповідного місцевого загального суду.
3. Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
4. Повернути ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) через відповідний орган Державної казначейської служби України судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок, який сплачений на наступні платіжні реквізити: отримувач коштів - УДКСУ у місті Києва, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - 31218206784007, код банку отримувача (МФО) - 820019 відповідно до квитанції №0.0517371153.1 від 10 березня 2016 року.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко