ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
21 вересня 2018 року м. Київ№ 826/4132/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Качура І.А., розглянувши письмовому провадженні матеріали адміністративної справи та клопотання представника відповідача про закриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України про визнання протиправними дій та скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Національної академії аграрних наук України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії (рішення, якщо таке прийнято) відповідача щодо недопуску позивача до участі у конкурсі на заміщення вакантної посади директора Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В.Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є.Таїрова";
- визнати протиправним та скасувати рішення про результати конкурсу на заміщення вакантної посади директора Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В.Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є.Таїрова" та визначення переможцем конкурсу ОСОБА_4, оформлене протоколом конкурсної комісії №2 від 14 березня 2017 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2017 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
Так, у судовому засіданні судом встановлено, що позивачем пред'явлено позовні вимоги, які згідно ч. 6 ст. 12 КАС України належить до справ незначної складності та у відповідності до ч. 1 ст. 257 КАС України підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Враховуючи зазначені обставини, судом у судовому засіданні було ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Разом з тим представником відповідача через канцелярію суду 19.10.2017 року заявлено клопотання про закриття провадження у адміністративній справі, у зв'язку з тим, що дану адміністративну справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з положеннями частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до положень частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір (спір у сфері публічно-правових відносин) - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до положень частин першої та третьої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До адміністративного суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Так, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної академії аграрних наук України.
Однак, слід зазначити, що Національна академія аграрних наук України не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Оскарження рішення комісії для конкурсного відбору керівника не є спором з приводу прийняття громадян на публічну службу. її проходження, звільнення з публічної служби.
Правовий статус Національної академії аграрних наук України визначений в ст. 18 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» відповідно до якої національні галузеві академії наук - Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України. Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України. Національна академія мистецтв України - це самоврядні наукові організації, засновані на державній власності, що с державними організаціями, створеними як неприбуткові державні бюджетні установи.
Згідно ст. 2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної Академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи, що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.
Об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об'єкти майнового Комплексу національних галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання Національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням Особливостей, встановлених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст.4 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового Комплексу» національні галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об'єктами майнового Комплексу у межах, визначених законодавством.
Правові основи управління об'єктами державної власності визначені Законом України «Про управління об'єктами державної власності» відповідно до якого управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Національна академія наук України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, щодо цього майна здійснює організацію і проведення Конкурсів з визначення керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки.
Таким чином держава передала Національній академії аграрних наук України лише право щодо реалізації прав держави як власника, пов'язаних з користуванням об'єктами державної власності.
Право щодо організації і проведення конкурсів випливає з права користування майном.
Зазначені повноваження власника жодним чином не відноситься до владних управлінських функцій.
При цьому, роз'яснив Верховний Суд України, суди мають виходити з того, що критерієм відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне. Суди мають з'ясовувати, чи є спір приватно-правовим або публічно-правовим; чи виник спір з відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на засадах рівності.
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
Відповідно до вимог статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, одним із яких може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, метою пред'явлення позову позивача є захист її інтересів та прав щодо призначення та проведення конкурсу на заміщення вакантної посади директора Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В.Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є.Таїрова".
Аналіз зазначених вище обставин справи дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, тож порушені права підлягають захисту в порядку цивільного судочинства відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України у способи, визначені статтею 16 Цивільного кодексу України.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.
Оскільки відносини у даній справі виникли з приводу проведення конкурсу на заміщення вакантної посади директора Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В.Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є.Таїрова", однак Національна академія аграрних наук у даному випадку не здійснює владні управлінські функії, такий спір не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що "фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Відповідно до частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
За результатом розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у адміністративній справі, оскільки спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Водночас, рішення суду про закриття справи не обмежує сторони у реалізації свого права на захист в порядку цивільного судочинства, за правилами якого слід розглядати дану справу, виходячи з характеру та суб'єктного складу спірних правовідносин.
Підстави для розподілу чи присудження судових витрати за правилами статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 238-239, 241-245, 248, 256, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Заяву представника відповідача про закриття провадження у адміністративній справі - задовольнити.
2. Закрити провадження в адміністративній №826/4132/17 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України про визнання дій протиправними, скасування рішення.
3. Роз'яснити позивачу що повторне звернення до адміністративного суду із аналогічним позовом не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур