28 вересня 2018 року Чернігів Справа № 2540/3083/18
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Баргаміна Н.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області про визнання дій відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання протиправними та зобов'язання відповідача нарахувати та провести індексацію нарахованих сум і провести їх виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання за період з часу набрання Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 і по час звільнення позивача 13.09.2017 з підвищенням його на 150% мінімальної пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії було залишено без руху та встановлено десятиденний термін з моменту отримання ухвали суду для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням інших підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.
Вищевказану ухвалу суду позивачем було отримано 15.09.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що наявне в матеріалах справи.
18.09.2018 позивачем надіслано суду заяву про усунення недоліків, в якій позивач обґрунтовуючи факт пропуску строку звернення до адміністративного суду зазначає, що не знав про порушення свого права до часу, коли після свого звільнення став знайомитися з пенсійними законами в грудні місяці 2017 року.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Згідно частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд звертає увагу, що твердження позивача, викладені в заяві від 18.09.2018, про те, що він не знав про порушення своїх прав до грудня 2017 року, суд не приймає до уваги, оскільки щомісячне довічне грошове утримання є періодичним платежем та про припинення його виплати позивач дізнався в 2010 році, а тому у разі незгоди мав право звернутися до суду з позовом в межах строків, встановлених чинним законодавством України.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
При цьому, коли йдеться про дію нормативно-правового акта, то строк, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, починається з дня опублікування акта, незважаючи на те, що особа, на яку поширює дію цей акт, фактично ознайомилася з ним значно пізніше. Це пояснюється тим, що особа мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про цей акт у день його опублікування, якщо таке опублікування було зроблено у встановленому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 826/6380/17.
Враховуючи те, що Закони України «Про судоустрій та статус суддів», «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідні зміни до них, на які посилається позивач в позовній заяві, були опубліковані у встановленому порядку, суд не приймає посилання позивача на незнання пенсійного законодавства.
Крім того, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність інших обґрунтованих причин, що перешкоджали йому звернутися за захистом порушеного права у строки, встановлені частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначене, вказані позивачем в заяві від 18.09.2018 інші підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду також визнаються судом неповажними.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням вищезазначеного, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного та керуючись статтями 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, позовну заяву і додані до неї документи надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.М. Баргаміна