27 вересня 2018 року
м. Київ
Справа № 908/2467/17
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й.
учасники справи:
позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Геолан-Агро"
розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 27.06.2018
у складі колегії суддів: Стойка О.В. (головуючий), Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.
у справі № 908/2467/17
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Геолан-Агро"
про cтягнення 10 857 грн. збитків
24.07.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Донецького апеляційного господарського суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою №10-22-03661 від 24.07.2018 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018 у справі №908/2467/17 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/2467/17 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2018.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України, до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги, позивачем предметом касаційного оскарження визначено постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018, прийняту за результатом апеляційного перегляду рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2018 у справі №908/2467/17 про розгляд спору про стягнення з відповідача на користь позивача 10 857 грн. збитків, спричинених позивачу внаслідок неналежного зберігання майна.
Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом у 2017 році), ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складала 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" №1801-VIII від 21.12.2016, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017 становив 1 600 грн.
Відтак, оскаржуючи до Верховного Суду у липні 2018 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018, прийняту за результатом апеляційного перегляду рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2018 у справі №908/2467/17, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 3 200 грн. (1 600 * 200%).
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за певних умов. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення, звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Отже, відстрочення або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.
Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
Оскаржуючи в касаційному порядку постанову апеляційного суду від 27.06.2018 у справі №908/2467/17, скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, при цьому, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до винесення рішення у справі судом касаційної інстанції, яке обґрунтовано відсутністю на даний час коштів для сплати судового збору у скаржника, який фінансується з Державного бюджету України.
Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування наявності підстав для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області про відстрочення сплати судового збору, оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище покращиться протягом строку розгляду касаційної скарги та скаржник буде спроможний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі за результатами розгляду касаційної скарги по суті.
Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України, не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору.
З огляду на викладене, Верховний Суд відмовляє скаржнику у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018 у справі №908/2467/17.
Відтак, подана Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області касаційна скарга №10-22-03661 від 24.07.2018 не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми.
Виходячи з положень частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
З огляду на таке, касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018 у справі №908/2467/17 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги.
Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 8 Закону України "Про судовий збір", статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
1. Відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018 у справі №908/2467/17.
2. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018 у справі №908/2467/17 залишити без руху.
3. Надати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області строк на усунення недоліків касаційної скарги до 16 жовтня 2018 року.
4. Роз'яснити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Верховного Суду Л.Й. Катеринчук