20.09.2018 року м.Дніпро Справа № 904/378/18
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.
секретар судового засідання Крицька Я.Б.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №7/10-88 від 17.01.2018 р., представник;
від ліквідатора відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1328 від 18.05.2018 р., представник;
від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність №64 від 20.11.2017 р., представник;
від прокуратури Дніпропетровської області: ОСОБА_4, посвідчення №036676 від 11.12.2015 р., прокурор відділу;
розглянувши апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2018 року (повний тест рішення складено 05.07.2018 року) у справі № 904/378/18 (суддя Панна С.П.)
за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважпапіргірмаш", м. Дніпро
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпро
про зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2018 року у справі № 904/378/18 в задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Судовий збір віднесено на позивача.
Рішення мотивовано тим, що відносно відповідача по даній справі постановою господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2018 року припинено процедуру санації і відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, до 08.06.2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передача у комунальну власність майна, яке є предметом спору - гуртожитку, має проводитися у порядку, встановленому законодавством, без додаткових умов і фінансування. У разі відмови - спір вирішується у судовому порядку.
Не погодившись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку доказів, не застосування до правовідносин сторін норм права, які підлягають застосуванню - ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
Просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2018 року у справі № 904/378/18 скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення позову, зобов'язати відповідача яким передати гуртожиток за адресою: м. Дніпро, вул. Любарського (вул. Білостоцького), 90 від Публічного акціонерного товариства "Дніпроважпапіргірмаш" до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради в порядку ст.14 ЗУ "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
26.07.2018 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся перший заступник прокурора області з клопотанням про вступ у справу №904/378/18.
Клопотання мотивовано положеннями ст.55 Господарського процесуального кодексу України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
Дане клопотання колегією суддів було задоволено.
ОСОБА_5 відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у відзиві на апеляційну скаргу виклало обставини справи. Просить суд за результатами розгляду апеляційної скарги прийняти рішення на розсуд суду.
Представник прокуратури Дніпропетровської області висловив свою правову позицію в судовому засіданні і підтримав доводи апелянта.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує свою правову позицію положеннями ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", ч.2 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до ч.2 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Судом встановлено, що відповідно до рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22.08.2002 року за №1737 Про оформлення права власності ВАТ "Дніпроважпапіргірмаш" ім. Артема на об'єкт нерухомого майна за адресою: вул. Білостоцького, 90 вирішено оформити право колективної власності, з видачею свідоцтв Відкритому акціонерному товариству "Дніпроважпапіргірмаш" ім. Артема на будівлю гуртожитку літ. А-5 за адресою: вул. Білостоцького, 90. Комунальному підприємству "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" (ОСОБА_6Р.) оформити і зареєструвати свідоцтво про право власності згідно з пунктом 1 цього рішення.
Згідно Свідоцтва від 02.09.2002 року про право власності на будівлю гуртожитку літ. А-5, будівля гуртожитку лі. А-5, яка розташована в м. Дніпропетровську по вул. Білостоцького за №90 належить Відкритому акціонерному товариству "Дніпроважпапіргірмаш" ім. Артема на праві колективної власності.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Відповідно до статті 4-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Ініціатива щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальна власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об'єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). Пропозиції щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами.
Статтею 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено наступне:
1. Гуртожитки (як об'єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.
2. Гуртожитки державної форми власності передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону на безкомпенсаційній основі.
3. Гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів:
1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються:
а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням;
б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду;
2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються:
а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради;
б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради;
3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються:
а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку;
б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.
4. Розмір компенсації вартості гуртожитків, що передаються відповідно до цього Закону у власність територіальних громад на частково-компенсаційній або компенсаційній основі, розраховується відповідно до вартості гуртожитків, за якою їх було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, з урахуванням зменшення вартості внаслідок нарахованого фізичного зносу або збільшення вартості в результаті фактично підтверджених витрат власників на проведення капітального ремонту за час перебування гуртожитків у їхній власності.
У разі наявності корпоративних прав держави у статутному капіталі таких товариств розмір компенсації визначається пропорційно до обсягу таких прав відповідно до закону.
Компенсація власнику гуртожитку здійснюється у грошовій формі в національній грошовій одиниці України (гривні).
5. Рішення про передачу гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у власність територіальних громад приймається відповідно до цього Закону органами місцевого самоврядування, на території яких розташовані гуртожитки.
6. Видатки, пов'язані з передачею гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на це затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад та законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Як встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять будь-яких перемовин між позивачем та органами місцевого самоврядування стосовно передачі будинку у способи, зазначені у Законі України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
За своєю правовою природою позов про зобов'язання передати майно на користь іншої особи є майновим позовом.
Отже, в розумінні господарського законодавства, вимоги Дніпровської міської ради про зобов'язання передати певне майно є фактично вимогами кредитора.
Судом першої інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджено, що постановою господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/8661/14 від 08.Об.2018 року ПАТ "Дніпроважпапіргірмаш" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7 (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санації, ліквідатора № 139 від 12.02.2016 року).
Приписами абз. 1-3 ч. 15 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство; пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом.
Дані норми спеціалізованого закону також корелюються із приписами абз. 9 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якими встановлено, що вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Таким чином, у разі банкрутства, відповідачем гуртожитки передаються в порядку встановленому законодавством у комунальну власність відповідних територіальних громад, а у разі відмови спір вирішується у судовому порядку.
Отже, якщо об'єкт, щодо передачі якого Дніпровською міською радою подана позовна заява, під час ліквідаційної процедури буде визнаний об'єктом житлового фонду або комунальної інфраструктури, обов'язок його передачі у комунальну власність вже встановлений профільним законодавством і станом на теперішній час у Дніпровської міської ради відсутнє процесуальне право на витребування такого об'єкту позва межами процедури банкрутства.
Саме до такого висновку прийшов суд в оскаржуваному рішенні. Цей висновок при розгляді апеляційної скарги апелянтом не спростовано. Апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України слід віднести на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2018 року у справі № 904/378/18 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на Дніпровську міську раду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Ю.Б. Парусніков
Повний текст постанови підписано 25.09.2018 року.