Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
28.09.2018 м. ХарківСправа № 922/1605/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
розглянувши в межах підготовчого провадження заяву ТОВ "Технік-Центр" про відвід судді Калініченко Н.В. (вх. № 28137 від 27 вересня 2018 року) від справи № 922/1605/18 у справі за позовом ПАТ "Мегабанк", м. Харків до ТОВ "Технік Центр", м. Харків, ТОВ "Технік-Центр", м. Харків, ТОВ "Містраль Авто", м. Харків, ПП "Аякс-Авто", м. Харків, ТОВ "Техно-Арт", м. Харків, ТОВ "Артсіті", м. Харків, ТОВ "Автоарт", м. Харків, ТОВ "Профіль-М", м. Харків, ТОВ "Компанія "Арт-Інвест", м. Харків, ТОВ "Арт-Лекс ЛТД", м. Харків, ТОВ "Артсіті ЛТД", м. Харків, ТОВ "Автоарт ЛТД", м. Харків, ТОВ "Арт-Лекс", м. Харків, ТОВ "Адамант-Авто", м. Харків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, ПАТ "Перший Український міжнародний банк", м. Київ про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставне майно
В межах підготовчого провадження господарським судом Харківської області (суддя господарського суду Харківської області Калініченко Н.В. - ухвала від 18 червня 2018 року про прийняття позовної заяву до розгляду, відкриття провадження у справі № 922/1605/18 за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання) розглядається позов публічного акціонерного товариства "Мегабанк" до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік центр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік-центр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Містраль Авто", Приватного підприємства "Аякс-Авто", Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Арт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті", Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоарт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль-М", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Арт-Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Лекс ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоарт ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Лекс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант-Авто", про звернення стягнення та стягнення заборгованості в сумі 11 298 627,01 дол. США та 42 976 134,61 грн. та за участю третьої особи, залученою в порядку ст. 50 ГПК України, ухвалою суду від 02 липня 2018 року - ПАТ "Перший Український міжнародний банк", м. Київ.
27 вересня 2018 року через канцелярію суду ТОВ "Технік-Центр" (другий відповідач) подано заяву про відвід судді Калініченко Н.В. у справі № 922/1605/18 мотивовану не повідомленням заявника про дату та час підготовчих засідань, які відбулися 19 та 24 вересня 2018 року та про дату даного підготовчого засідання - 27 вересня 2018 року, що викликає сумнів у заявника (другого відповідача) у неупередженості судді Калініченко Н.В. у даній справі і є підставою задля застосування ст. ст. 35, 38 ГПК України.
Виходячи з норм ст. 39 ГПК України, якими внормовано можливість розгляду таких заяв як з повідомленням учасників справи шляхом проведення судового засідання так і поза межами участі учасників (без повідомлення учасників справи), у дводенний термін, судом розглядається дана заява у відповідності до частин 1, 7, 8 та 11 зазначеної статті.
Суд, розглянувши заяву другого відповідача, ТОВ "Технік-Центр", про відвід судді Калініченко Н.В. (вх. № 28137 від 27 вересня 2018 року) від справи № 922/1605/18 дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ще з 18 червня 2018 року судом порушено провадження у справі № 922/1606/18, про що постановлено ухвалу, яку (ухвалу) було скеровано в тому числі й на адресу ТОВ "Технік-Центр" (другого відповідача) та яку (ухвала) було отримано останнім 22 червня 2018 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з відстеження пересилання поштових відправлень (т.с. 10 арк. спр. 135). В розумінні ст. 120 ГПК України дійсно передбачено порядок виклику і повідомлення про розгляд справи учасників справи, які не присутні в судовому засіданні і які в порядку статей 120 та 121 ГПК України повідомляються про судове засідання. Оскільки ст. 177 ГПК України визначено строк на проведення підготовчого провадження, про що неодноразово зазначалося судом, зокрема, при розгляді заяви ТОВ "Арт-Лекс" про відвід, відповідно, з метою дотримання норм процесуального законодавства, зокрема, в частині дотримання строків на проведення підготовчого провадження, судом призначалися підготовчі засідання на певні дати, а ухвали про призначення яких (підготовчих засідань) було скеровано на адресу усіх учасників справи, які не були присутні в підготовчих засіданнях. При відстеженні поштового пересилання на сайті Укрпошта за № 6102225965136 (ухвала суду про відкладення підготовчого засідання на 19 вересня 2018 року, яка направлялась на адресу заявника, другого відповідача) вбачається одержання заявником даної ухвали суду 18 вересня 2018 року. Ухвала суду, якою повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 24 вересня 2018 року, в порядку ст. 242 ГПК України вважається врученою заявнику по даті вручення - 21 вересня 2018 року (відстеження поштового пересилання на сайті Укрпошта за № 6102226031196). Отже, твердження заявника про те, що його не було повідомлено про дату підготовчих засідань, які відбулися 19 та 24 вересня 2018 року, спростовуються матеріалами справи.
Суд також зазначає, що виходячи з того що, ухвала про відкриття провадження у справі № 922/1605/18 від 18 червня 2018 року була отримана заявником (другим відповідачем) 22 червня 2018 року, саме з даного моменту сторона була обізнана про те, що в провадженні господарського суду перебуває дана справа. Крім того, для належного повідомлення усіх учасників справи про перебування в провадженні господарського суду Харківської області справи № 922/1605/18, судом 10 вересня 2018 року було розмішено відповідне повідомлення на офіційному веб-парталі судової влади України. При цьому, застосовуючи практику Європейського суду, як джерело права, суд вважає за необхідне послатись на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" в якому зокрема підкреслено "особа яка знає про наявність судового спору за її участі має виявляти належну зацікавленість у розгляді справи та цікавитися станом розгляду справи".
В сукупності наведене вище свідчить про невмотивованість поданого відводу.
Суд ще раз вважає за необхідне наголосити, що призначення судових засідань на дати, які мали місце 19, 24 та 27 вересня 2018 року, відбувалось з метою дотримання строку на підготовче провадження і саме з метою дотримання цього строку (строку на підготовче провадження) судом було призначено підготовчі засідання саме на ці дати, з направленням відповідних ухвал на адресу усіх учасників справи, які не були присутні в підготовчому засіданні.
Виходячи з вищенаведеного суд вбачає, що підстави, на які посилається заявник (другий відповідач), спростовуються матеріалами справи, є невмотивованими та не свідчать про наявність підстав, визначених ст. 35 ГПК України для відводу судді Калініченко Н.В. у справі № 922/1605/18, а сама заява ТОВ "Технік-Центр" (другий відповідач) є невмотивованою.
Суд вкотре наголошує на тому, що право на подання заяви про відвід судді безумовно є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Законом України "Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції", поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", з огляду на приписи ст. 9 Конституції України та ст. 3 ГПК України, господарські суди у процесу здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватись нормами зазначених документів, ратифікованих законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Водночас, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях. В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Бочан проти України" від 03 травня 2007 року та "ОСОБА_1 проти України" від 09 січня 2013 року Європейським судом з прав людини нагадано, що “безсторонність”, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (див., серед багатьох інших джерел, “Булут проти Австрії” (Bulut v. Avstria), рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-И, с. 356, п. 31, та “Томан проти Швейцарії” (Thomann v. Switzerland), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-111, с. 825, п. 30). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “ОСОБА_1 проти України” (заява N 21722/11) від 09 січня 2013 року висловлено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (їi) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У рішенні по справі “Білуха проти України” від 09 листопада 2006 року (заява N 33949/02) Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Підсумовуючи вище викладене, суд вважає що другим відповідачем (заявником) у заяві про відвід судді Калініченко Н.В. не наведено жодної з підстав для відводу судді, які містяться у статтях 35, 36 ГПК України.
Водночас, згідно ч. ч. 2, 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу; якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. З огляду на викладене та з метою уникнення сумнівів у неупередженості судді Калініченко Н.В., суд вважає за необхідне передати вирішення питання про відвід судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК України та з застосуванням п. 5 ч. 1 ст. 228 ГПК України, якими унормовано право суду на зупинення провадження у справі у разі надходження заяви про відвід судді.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 42, 228, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Передати на розгляд іншому судді заяву про відвід судді Калініченко Н.В. у справі № 922/1605/18.
Провадження у справі № 922/1605/18 зупинити.
Суддя ОСОБА_2