Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"18" вересня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/549/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.
при секретарі судового засідання Сідлецька Ю.Р.
розглянувши матеріали справи
за позовом: Комунального підприємства "Комунальник" Радивилівської міської ради
до відповідача: ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 13 724,07 грн.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Комунальне підприємство "Комунальник" Радивилівської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 13 724,07 грн., з яких: 11 943,76 грн. сума основного боргу, 1 386,38 грн. інфляційних втрат, 391,93 грн. три відсотки річних, позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Ухвалою господарського суду від 20 серпня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/549/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання в судовому засіданні на 18 вересня 2018 року.
13 вересня 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяві, відповідно до змісту якого відповідач просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, зокрема зазначає, що рахунки про надання послуг відповідач не отримував, та приміщення де розташовувався бар-магазин "Перлина" відповідачем передано в оренду. Разом з тим відповідач зазначає, що позивачем не доведено та не надано доказів надання послуг, зазначених у додатках до договору. На переконвння відповідача позивач свої зобов'язання за договором від 01 вересня 2011 року з надання послуг, перерахованих у додатках до договору, не виконав. Зокрема відповідач зазначає, що КП "Комунальник" не надавав передбачені умовами договору послуги, та у зв'язку з несвоєчасним та неякісним ремонтом водопровідних труб відповідачу довелося провести капітальний ремонт закладу. Крім того вказує, що прибирання прибудинкової території та поточний ремонт здійснював за власні кошти, а оплату за послуги з обслуговування внутрішньо будинкових мереж провів при сплаті послуг з водопостачання та водовідведення.
17 вересня 2018 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, відповідно до змісту якого позивач зазначає, що рахунки на оплату наданих послуг надавались відповідачу в порядку встановленому умовами укладеного між сторонами договору. Щодо тверджень відповідача про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків та завдання збитків, чи витрат пов'язаних з проведенням ремонту, відповідач, на думку позивача, мав би звернутись до останнього із відповідною заявою чи претензією, проте звернень відповідача з цього приводу не було. Відповідачем не надано також доказів проведення ремонтних робіт вказаних у відзиві на позовну заяву, як і не надано доказів, щодо обставин залиття водою належного відповідачу приміщення.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про місце дату та час розгляду справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про місце дату та час розгляду справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників сторін за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.
01 вересня 2011 року між Комунальним підприємством "Комунальник" Радивилівської міської ради (виконавець, позивач) та ОСОБА_1 особою-підприємцем ОСОБА_2 "Перлина" (відповідач, споживач) було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (надалі договір), предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (послуги) у житловому будинку №10 по вул. О.Невського 10 в м.Радивилів Рівненської області, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором (пункт 1 договору).
Згідно пункту 20 договору, вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 року.
У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим.
Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.06.2004 року серії САА №635991, ОСОБА_2 володіє на праві приватної власності бар-магазином "Перлина", що розташований за адресою: Рівненська область, Радивилівський район, смт. Радивилів, вул. Невського О, буд. 10.
Згідно пунктів 2-3 договору, виконавець надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до даного договору. розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладення цього договору становить 1 грн. 37 коп. за 1 м.кв..
Як зазначає позивач, з моменту укладення договору розмір щомісячної плати було змінено і станом на 25 вересня 2015 року він складав 1,39 грн. за м.кв., відповідно до рішення виконавчого комітету Радивилівської міської ради №45 від 27 червня 2012 року.
Також згідно рішення виконавчого комітету Радивилівської міської ради №14 від 21 лютого 2017 року тариф було встановлено в розмірі 3,52 грн.
Пунктами 5-6 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Застосовується щомісячна система оплати послуг, платежі вносяться не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Послуги оплачуються в готівковій або безготівковій формі.
Суд зазначає, що за умовами пунктів 5-6 договору споживач зобов'язаний внести відповідні платежі до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, при цьому вказані положення договору не ставлять в залежність обов'язку зі сплати послуг споживачем до виставлення виконавцем рахунків.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов укладеного між сторонами договір надавав відповідачу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на загальну суму 11 943,76 грн., що підтверджується відповідними рахунками, зокрема: №66 від 25 вересня 2015 року на суму 573,78 грн., №77 від 25 січня 2016 року на суму 573,78 грн., №88 від 25 березня 2016 року на суму 573,78 грн., №99 від 24 червня 2016 року на суму 573,78 грн., №110 від 29 вересня 2016 року на суму 573,78 грн., №121 від 23 грудня 2016 року на суму 573,78 грн., №132 від 23 березня 2017 року на суму 771,48 грн., №143 від 27 червня 2017 року на суму 1 449,30 грн., №154 від 22 вересня 2017 року на суму 1 449,30 грн., №165 від 18 грудня 2017 року на суму 1 449,30 грн., №176 від 21 березня 2018 року на суму 1 449,30 грн., №187 від 21 червня 2018 року на суму 1 449,30 грн., №198 від 23 липня 2018 року на суму 483,10 грн.
Так, 24 липня 2018 року позивач направив відповідачу претензію вих.№726 про сплату боргу, а також копії відповідних рахунків, проте відповідач надані послуги не оплатив.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Всупереч положенням статті 903 Цивільного кодексу України, доказів оплати наданих згідно умов договору послуг відповідач суду не надав, відтак враховуючи викладені обставини, доводи та докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані згідно договору послуги в сумі 11 943,76 грн. є законними обґрунтованими відповідачем не спростованими, а відтак такими що підлягають до задоволення.
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина 1 статті 216 ГК України).
У силу вимог частин 1, 2 статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Покликаючись на ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за період з 26.09.2015 року про 01.08.2018 року 1 386,38 грн. інфляційних втрат та за період з 26.09.2015 року по 01.08.2018 року 3% річних в сумі 391,93 коп.
Здійснивши власний перерахунок нарахування інфляційних втрат, суд зазначає, що за період з 26.09.2015 року по 01.08.2018 року до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 1 330,60 грн., відтак в задоволенні інфляційних в сумі 55,78 грн. слід відмовити.
Наданий позивачем розрахунок нарахованої суми трьох відсотків річних судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим.
Щодо обставин, викладених відповідачем у поданому 13 вересня 2018 року відзиві на позов суд зазначає, що станом на час розгляду спору, сторонами не надано доказів припинення чи розірвання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01 вересня 2011 року, посилання позивача на передачу вказаного приміщення в оренду не є підставою припинення чи розірвання договору про надання послуг в розумінні норм Цивільного та Господарського кодексів України, власником згідно наявного свідоцтва про право власності на нерухоме майно є відповідач.
Щодо пояснень відповідача, що стосуються неотримання виставлених виконавцем рахунків, суд зазначає, що умовами пунктів 5-6 договору споживач зобов'язаний внести відповідні платежі до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, при цьому, як встановлено судом, вказані положення договору не містять прив'язки обов'язку зі сплати послуг споживачем до виставлення виконавцем рахунків, разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач разом з претензією направляв копії відповідних рахунків.
Відносно доводів відповідача щодо неналежного виконанням КП "Комунальник" послуг, у зв'язку з чим відповідачу довелося провести капітальний ремонт закладу та здійснювати прибирання прибудинкової території за власні кошти суд зазначає, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу щодо неналежного виконання позивачем послуг, передбачених умовами договору. Зокрема, відповідачем не надано звернень чи актів, які фіксували б вказані у відзиві обставини, слід зазначити, що підпунктом 8 пункту 13 договору а також підпунктом 1 пункту 15 договору встановлено, що за не належне виконання або невиконання виконавцем послуг останній несе відповідальність шляхом відшкодування збитків, відтак, відповідач не позбавлений можливості звернутися з позовом до суду щодо встановлення та відшкодування завданих збитків.
Слід зазначити, що підпунктом 2 пункту 11 договору передбачений обов'язок споживача своєчасно інформувати виконавця про виявлені несправності в інженерних мережах.
Інші доводи, висвітлені у відзиві не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються предмету доказування.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства "Комунальник " Радивилівської міської ради до ОСОБА_1 особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення 11 943,76 грн. основної заборгованості 1 330,60 грн. інфляційних втрат та 391,93 грн. трьох відсотків річних є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підлягають задоволенню.
В задоволенні позову в частині вимог про стягнення 55,78 грн. інфляційних втрат слід відмовити.
Судовий збір, згідно положень статті 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема 1 754,58 грн. підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, 7,42 грн. покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 (35564, Рівненська область, Радивилівський район, с. Опариси, вул. Бородівська 10, і.к. НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Комунальник" Радивилівської міської ради (35500, Рівненська область, м.Радивилів, вул. Кременецька 52, код ЄДРПОУ 37344625) - 11 943 (одинадцять тисяч дев'ятсот сорок три) грн. 76 коп. заборгованості, 1 330 (одна тисяча триста тридцять) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 391 (триста дев'яносто один) грн. 93 коп. три відсотки річних та 1 754 (одна тисяча сімсот п'ятдесят чотири) грн. 58 коп. судового збору.
3. В задоволені позову в частині вимог про стягнення 55,78 грн. інфляційних втрат - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "26" вересня 2018 року.
Суддя Бережнюк В.В.