Постанова
Іменем України
18 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 242/4769/16-к
провадження № 51-1555 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 31 серпня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050140000718, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Очеретеного Ясинуватського району Донецької області та жителя АДРЕСА_1 , судимого вироком Селидівського міського суду Донецької області від 21 лютого 2017 року за частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки,
у скоєнні злочинів, передбачених частиною 1 статті 263 КК та частиною 3 статті 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини.
За вироком Селидівського міського суду Донецької області від 20 червня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за частиною 1 статті 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за частиною 3 статті 185 КК - на 3 роки позбавлення волі.
На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_6 за сукупністю злочинів призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі частини 4 статті 70 КК ОСОБА_6 за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань за цим вироком та за вироком Селидівського міського суду Донецької області від 21 лютого 2017 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 3 роки. Покладено обов'язки, передбачені статтею 76 КК.
Стягнуто на користь держави процесуальні витрати та вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 25 червня 2016 року о 16:00 біля ТОВ «25 механізована колона» на вул. Маяковського, 90 в м. Авдіївці Донецької області знайшов пакет з військовою формою та пластиковим коробом з боєприпасами ВОГ-25 в кількості двох одиниць (гранатами до гранатомета), які намагався перенести до місця свого проживання на АДРЕСА_1 , але по дорозі був затриманий працівниками поліції.
Крім того, 3 вересня 2016 року близько 10:00 ОСОБА_6 проник на подвір'я домогосподарства АДРЕСА_2 , звідки викрав 7 секцій металевого забору та дві арматурні стійки загального користування вартістю 210 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 31 серпня 2017 року вирок Селидівського міського суду від 20 червня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, при цьому посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни вирок районного суду в частині призначеного покарання, не врахував, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин проти громадської безпеки із використанням бойових припасів, які могли б спричинити значну шкоду здоров'ю особи, крім того, тяжкий злочин проти власності, що вказує на підвищену суспільну небезпечність, а тому вимагає призначення покарання, яке забезпечувало би виправлення особи й сприяло би попередженню вчинення злочинів.
Також, прокурор вважає, що судом недостатньою мірою враховані дані щодо особи засудженого, який будучи особою працездатного віку не працює, суспільно - корисною працею не займається, постійного джерела прибутку не має, за місцем помешкання характеризується задовільно та раніше був судимий.
Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону прокурор мотивує тим, що ухвала суду не відповідає вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки не надано належного обґрунтування вимог його апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається з касаційної скарги прокурора, він не оспорює та не заперечує факту вчинення кримінальних правопорушень, доведеності винуватості ОСОБА_6 та правильності кваліфікації його дій за вказаним обвинуваченням.
Доводи прокурора про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого колегія суддів вважає неспроможними з огляду на таке.
Відповідно до вимог статті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Згідно зі статтею 75 КК в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції керувався встановленими у судовому засіданні обставинами, при цьому врахував характер і ступінь тяжкості скоєних ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, дані про особу винного, який раніше був судимий, з 1995 року перебуває на обліку у лікаря нарколога, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, а також пом'якшуючі покарання обставини до яких відніс щире каяття.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апеляційний суд додатково зважив на повне визнання своєї вини засудженим, а також на те, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день постановлення вироку був непрацездатним за віком, крім того, злочини, за якими останньому призначено покарання скоїв до постановлення Селидівським міським судом Донецької області вироку від 21 лютого 2017 року, а тому посилання на те, що особа є раніше судимою, є безпідставним.
Тобто суд апеляційної інстанції навів переконливі аргументи на спростування доводів прокурора про неправильне застосування кримінального закону, які є аналогічними змісту його касаційної скарги.
Так, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням статті 75 КК, відповідно до якої ОСОБА_6 звільнено від відбуванням покарання з випробуванням на строк 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених статтею 76 КК, у колегії суддів також сумнівів не викликає, оскільки при призначенні покарання враховувалися та оцінювалися обставини, на які покликається прокурор у касаційній скарзі. Крім того, врахуванню підлягають обставини у їх сукупності та не надається перевага одним обставинам над іншими, як цього вимагає прокурор.
Відповідно до частини 1 статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Ураховуючи викладене, підстав вважати покарання, призначене засудженому ОСОБА_6 , та звільнення його від такого покарання з випробуванням явно несправедливим через м'якість немає.
Доводи прокурора в касаційній скарзі щодо підвищеної суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень та неврахування даних про особу засудженого є неспроможними і не вказують на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, а визначена судами форма відбування покарання є достатньою для виправлення особи та попередження вчинення нею інших злочинів.
Суд погоджується з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх достатньо мотивованими.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК, а його висновки про можливість звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням належним чином мотивовані. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.
Отже, у касаційній скарзі не зазначено істотних порушень кримінального процесуального закону,а підстави вважати неправильним застосування статті 75 КК при призначенні покарання не вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, а відтак, Суд вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд
ухвалив:
Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 31 серпня 2017 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3