Постанова
Іменем України
18 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 171/2560/15-к
провадження № 51- 3130 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040410000176, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мар'янського Апостолівського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини.
За вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року ОСОБА_6 засуджено за частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання з випробуванням на строк 3 року та покладено на нього обов'язки, передбачені статтею 76 КК.
Відповідно до положень статті 54 КК ОСОБА_6 позбавлено спеціального звання «капітан міліції».
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати та на користь Апостолівського міжрайонного управління водного господарства 761 684 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за таких обставин.
18 лютого 2015 року близько 19:40 на земельну ділянку, розташовану на сільськогосподарському масиві між ст. Тік та с. Ленінське Апостолівського району Дніпропетровської області прибули ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та особи, які керували найнятою ОСОБА_6 технікою, а саме ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Того ж дня в період часу з 19:40 по 23:30 на земельній ділянці, розташованій на зазначеному сільськогосподарському масиві, в місці, зазначеному до цього ОСОБА_6 , за допомогою екскаватора під управлінням ОСОБА_16 здійснювалось розкопування траншеї, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 здійснювали порізку труби, за допомогою крану під управлінням ОСОБА_15 здійснювалось завантаження відрізків труб на причіп вантажного автомобіля «INTERNATIONAL 9200». Зазначені особи не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_6 , не перебували з ним в злочинній змові та не вважали, що своїми діями вони сприяють йому в реалізації злочинного умислу, спрямованого на викрадення чужого майна.
ОСОБА_6 свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, не зміг довести до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки 18 лютого 2015 року о 23 годині 30 хвилин на місце події прибув співробітник УВБ в Дніпропетровській області ДВБ МВС України ОСОБА_18 , який зупинив проведення робіт та викликав слідчо-оперативну групу Апостолівського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області для фіксації кримінального правопорушення.
ОСОБА_6 , діючи таємно умисно з корисливих мотивів, намагався здійснити викрадення чужого майна, а саме - частини металевої труби напірного трубопроводу 2МКр від насосної станції № 21 Апостолівського міжрайонного управління водного господарства Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів, загальною вартістю 113 621 грн 82 коп, чим міг спричинити значну шкоду Апостолівському міжрайонному управлінню водного господарства Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів на вищезазначену суму.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року щодо ОСОБА_6 скасовано в частині вирішення цивільного позову Апостолівського міжрайонного управління водного господарства Дніпропетровської області до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди та призначено в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції.
У решті вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо нього у зв'язку з відсутністю в його діяннях складу злочину.
Так, обґрунтовуючи свої доводи ОСОБА_6 вказує, що в його діях не було прямого умислу на заволодіння чужим майном, при цьому він не заперечував, щоб на земельному паї його батька у законний спосіб було демонтовано трубу з пошкодженням родючого ґрунту, однак про те, щоб «копачі» намагалися вилучити трубу не просив та не наполягав.
Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження з обвинувальним ухилом, а показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 вказують лише на домовленість між ними про демонтаж труби. При цьому показання ОСОБА_8 про те, що йому засуджений давав гроші, вважає неправдивими.
ОСОБА_6 обґрунтовуючи істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зауважує, що апеляційний суд не мотивував доводів апеляційної скарги його захисника, формально підійшов до її розгляду та лише перерахував докази, на які послався суд першої інстанції.
У запереченнях на касаційну скаргу засудженого представник управління водного господарства ОСОБА_19 , вказуючи на законність вироку районного суду, просить залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Мотиви Суду.
Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)
суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями, зазначає, що в його діях відсутній склад злочину, однак з такою позицією не погоджується колегія суддів з огляду на нижченаведене.
Із матеріалів кримінального провадження убачається, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання представника потерпілого, яка пояснила, що в ніч на 18 лютого 2015 року невідомими особами порізано та завантажено на автомобіль трубу, яка перебуває на балансі управління водного господарства, довжиною 481 м, чим завдано підприємству шкоди на загальну суму 761 684 грн.
Свідок ОСОБА_7 вказав на ОСОБА_6 як на особу, яка запропонувала йому знайти робочих для демонтажу труби, а він у свою чергу запропонував ОСОБА_8 за плату виконати демонтажні роботи.
Свідок ОСОБА_8 підтвердив такі показання ОСОБА_7 та дав у суді свідчення, що вказівки про демонтаж труби на згаданому участку йому надавав безпосередньо ОСОБА_6 , а свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 підтвердили показання вищевказаних осіб, при цьому вказали, що приймали участь у демонтажу труби, однак були впевненими, що їхні дії є законними.
Свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , які перебували в складі оперативо-слідчої групи, та працівники управління водного господарства ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , підтвердили встановлення факту незаконного розкопування земельної ділянки, де було покладено металеву трубу, та факту демонтажу цієї труби за допомогою екскаватора, іншої техніки, яка знаходилась на земельній ділянці.
Окрім зазначених показань свідків та представника потерпілого, суд послався на письмові докази, які також безпосередньо вказують на винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, а саме на: протокол огляду місця події від 19 лютого 2015 року (а.п. 24-31, 30-37 т.1, а.п. 27-30 т.2); протокол огляду транспортних засобів від 03 березня 2015 року (а.п. 147-150,156-159,166-168,176-179 т.1); протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 жовтня 2015 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_6 як особу, з якою його познайомив ОСОБА_7 ; довідку щодо обробки та аналізу технічної інформації, відповідно до якої встановлено факти телефонних розмов між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 та ОСОБА_29 (а.п. 210-214 т. 2, 28-32, 47-119, 123-130 т.3); висновок судово-товарознавчої експертизи № 3098-15 від 03 серпня 2015 року, з якого вбачається, що ринкова вартість металевої труби довжиною 481 м та діаметром 500 мм, виготовленої зі сталі марки СТ-3, товщиною стінки 8 мм, яку мав намір викрасти ОСОБА_6 , станом на 18 лютого 2015 року, становить 113621,82 грн (а.п. 7-11 т.3).
Досліджені судом докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають у суду сумнівів у їх правдивості та у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за який його засуджено.
Посилання засудженого на відсутність суб'єктивної сторони складу злочину, а саме умислу на викрадення чужого майна, спростовується встановленими у справі доказами, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, а суд апеляційної інстанції обґрунтовано та вмотивовано надав відповіді на доводи апеляційної скарги захисника щодо них.
Таким чином, інкримінований умисел ОСОБА_6 , навіть попри те, що, за його твердженням, він лише не заперечував проти законного демонтажу труби на земельній ділянці його батька, не виключають склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 185 КК.
Аналогічні доводи апеляційної скарги його захисника також були спростовані судом апеляційної інстанції.
За таких обставин колегія суддів погоджується із судами першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні закінченого замаху на викрадення чужого майна, що могло завдати значної шкоди потерпілому.
Вирок суду є законним, обґрунтованим і відповідає вимогам статті 374 КПК.
Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, у тому числі і тим, на які посилається засуджений в касаційній скарзі, та обґрунтовано відмовив у задоволенні апеляційної скарги.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 , не встановлено.
За таких обставин касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд
ухвалив:
Вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3