Постанова
Іменем України
19 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 643/16195/15
провадження № 61-13970св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова у складі судді Майстренка О. М. від 03 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Швецової Л. А., Карімової Л. В., від 01 листопада 2016 року,
У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності та виділення в натурі зі спільної часткової власності.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 березня 1985 року йому та його брату - ОСОБА_5 належить по 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1
Вказував на те, що свідоцтво про право на спадщину видано в одному екземплярі, який знаходиться у відповідача. Він позбавлений можливості зробити дублікат вказаного свідоцтва, оскільки відповідач відмовляється надати оригінал свідоцтва, що перешкоджає йому у повній мірі розпоряджатися своєю власністю.
Крім того, між співвласниками протягом декількох років виникають спори щодо порядку володіння та користування вказаним житловим будинком.
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_4 просив визнати за ним право власності на 42/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а за ОСОБА_5 - на 58/100 частини; виділити в натурі частини житлового будинку та стягнути з ОСОБА_5 на його користь компенсацію за відступ від ідеальної частки розподілу будинковолодіння в сумі 103 682 грн.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03 червня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 42/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на 58/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Виділено ОСОБА_4 в натурі 42/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: по житлових будівлях: «А-1» - приміщення тамбуру літ. «1-4» площею 9,6 кв. м та коридору літ. «1-5» площею 14,4 кв. м, «а» - приміщення коридору літ. «1-6» площею 4,4 кв. м та частину кухні літ. «1-1» площею 4,0 кв. м, що загалом складає 32,4 кв. м; по надвірним спорудам 1/2 замощення літ. ІІ, зливна яма літ. І, ворота літ. № 6, хвіртка літ. № 4, 1/2 огорожі літ. № 2, 1/2 огорожі літ. № 1.
Виділено ОСОБА_5 в натурі 58/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: по житлових будівлях «А-1» - кухня літ. «1-2» площею 9,7 кв. м та житлова літ. «1-3» площею 14,1 кв. м, «а» - частину кухні літ. «1-1» площею 8,1 кв. м, що загалом складає 31,9 кв. м; по надвірним спорудам 1/2 огорожі № 2, 1/2 огорожі № 1, 1/2 замощення літ. «ІІ», сарай літ. «Б», льох літ. «Г», вбиральня літ. «В», огорожа літ. № 3, тамбур літ. «а2», водопровід літ. № 5.
Виділено ОСОБА_4 земельну ділянку площею 358,5 кв. м, згідно лінії розподілу земельної ділянки від т. 8,55 м по прямій лінії до будинку літ. «А-1» по лінії розподілу будинку та на відстань 1 м ліворуч на 2 м, праворуч до тильної частини огорожі розділивши її на відрізки 7,45 м та 7,55 м відступивши 2 м від сараю літ. «Б» для обслуговування стіни.
Виділено ОСОБА_5 земельну ділянку площею 358,5 кв. м, згідно лінії розподілу земельної ділянки від т. 8,55 м по прямій лінії до будинку літ. «А-1» по лінії розподілу будинку та на відстань 1 м ліворуч на 2 м, праворуч до тильної частини огорожі розділивши її на відрізки 7,45 м та 7,55 м відступивши 2 м від сараю літ. «Б» для обслуговування стіни.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 компенсацію за відступ від ідеальної частки розподілу домоволодіння у сумі 103 682 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що сторони не можуть домовитися про володіння та користування спільним майном і угоди про спосіб виділення в натурі його частки із спільної часткової власності не досягнуто. Запропонований висновком судової будівельно-технічної, земельно-технічної та будівельно-оціночної експертизи від 23 березня 2016 року варіант поділу в натурі житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки наближений до ідеальних часток сторін і відповідає порядку користування, що склався між сторонами.
Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2016 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 1 394 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 01 листопада 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_5 відхилено, рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що розподіл домоволодіння та виділ в натурі частки із спільного майна не суперечить закону, є технічно можливим, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної, земельно-технічної та будівельно-оціночної експертизи від 23 березня 2016 року.
У листопаді 2016 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, порушивши право останнього на судовий захист.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суди не врахували, що згідно з висновком експертизи для розподілу будинку необхідно провести його переобладнання та перепланування, а позивач не надав відповідних дозволів на проведення цих робіт.
Також вказував на те, що суд, стягуючи з нього на користь позивача компенсацію за відступ від ідеальної частки розподілу домоволодіння у сумі 103 682 грн, не врахував, що він є пенсіонером, на його утриманні перебуває малолітня дитина та він не має можливості сплатити вказану суму компенсації.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2016 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
У справі, що переглядається, судами установлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 березня 1985 року, виданого Одинадцятою харківською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належить на праві приватної власності житловий будинок по АДРЕСА_1 по 1/2 частини кожному.
Угоди про спосіб виділення частки із загального майна між співвласниками не досягнуто.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної, земельно-технічної та будівельно-оціночної експертизи від 23 березня 2016 року запропоновано один варіант поділу спірного домоволодіння між його співвласниками. Перша частина складає в натурі 42/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами, а саме по житлових будівлях: «А-1» - приміщення тамбуру літ. «1-4» площею 9,6 кв. м; коридору літ. «1-5» площею 14,4 кв. м; «а» - приміщення коридору літ. «1-6» площею 4,4 кв. м та частину кухні літ. «1-1» площею 4,0 кв. м, що загалом складає 32,4 кв. м; по надвірним спорудам 1/2 замощення літ. «II», зливна яма літ. «І», ворота літ. № 6, хвіртка літ. № 4, 1/2 огорожі літ. № 2, 1/2 огорожі літ № 1. Друга частина складає в натурі 58/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами, а саме: по житлових будівлях: «А-1» - кухня літ. «1-2» площею 9,7 кв. м; житлова літ. «1-3» площею 14,1 кв. м, «а» - частину кухні літ. «1-1» площею 8,1 кв. м, що загалом складає 31,9 кв. м; по надвірним спорудам 1/2 огорожі № 2, 1/2 огорожі № 1, 1/2 замощення літ. «II», сарай літ. «Б», льох літ. «Г», вбиральня літ. «В», огорожа літ. № 3, тамбур літ. «а2», водопровід літ. № 5.
Відповідно до запропонованого варіанту розподілу необхідно провести наступні перепланування та переобладнання: в приміщенні 1-1 встановити перегородку полегшеної конструкції та розподілити приміщення на 4,0 кв. м та 8,1 кв. м; до приміщення 1-1 добудувати тамбур глибиною не менше 1,5 м; в приміщенні площею 8,1 кв. м. встановити перегородку полегшеної конструкції та утворити ванну кімнату площею не менше 3,8 кв. м; влаштувати кожному з співвласників окремі системи водопостачання, каналізації, газопостачання, опалення; приміщення 1-4 та 1-2 використовувати як приміщення кухні; в частині приміщення 1-1 площею 4,0 кв. м влаштувати дверний проріз, встановити дверний блок.
Усі перепланування та переобладнання проводити відповідно до вимог чинного законодавства за проектом, розробленим організацією, яка має ліцензію на виконання такого виду робіт; проект підлягає погодженню з установами згідно з чинним законодавством.
Також згідно з висновком судової будівельно-технічної, земельно-технічної та будівельно-оціночної експертизи від 23 березня 2016 року запропоновано виділити у користування першому співвласнику земельну ділянку площею 358,5 кв. м, другому співвласнику - 358,5 кв. м, для обслуговування частини стіни тамбуру першому співвласнику запропоновано виділити земельний сервітут 2,0 кв. м.
Перевіряючи доводи касаційної скарги про розгляд справи судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_5, належним чином не повідомленого про судовий розгляд, колегія суддів зазначає про таке.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Частиною третьою статті 74 ЦПК України 2004 року передбачено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
Статтею 76 ЦПК України 2004 року визначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.
У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
У матеріалах справи містяться письмові повідомлення, адресовані ОСОБА_5, про розгляд справи у приміщенні суду першої інстанції на 18 квітня, 10 травня, 27 травня, 03 червня 2016 року, які повернулись до суду без вручення адресату (а. с. 80, 81, 94, 95, 103-106, 111-114).
Разом із тим, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, ОСОБА_5 навів свої доводи, які були перевірені судом, що підтверджується ухвалою суду першої інстанції від 18 липня 2016 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення.
Крім того, апеляційне провадження у справі відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_5, він брав участь у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, надавав пояснення та мав можливість надавати свої докази до суду апеляційної інстанції, тобто реалізував своє право на судовий захист.
Крім того, в силу вимог 307 ЦПК України 2004 року, суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що відповідач належним чином не був повідомлений про розгляд справи.
Отже, колегія суддів вважає, що право ОСОБА_5 на доступ до правосуддя та судовий захист не порушено.
З огляду на це, безпідставними є доводи ОСОБА_5 про порушення його права на доступ до правосуддя.
Також безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суд поділив будинок в натурі за відсутності дозволів на проведення робіт з переобладнання та перепланування.
Так, поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Відповідно до положень статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Звертаючись до суду з позовом про виділ у натурі частки із майна позивач повинен довести (обґрунтувати) технічну можливість виділити частку, що зазвичай підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи, який за своєю змістовною сутністю може замінювати висновок компетентних органів, на які покладено функції у сфері контролю за порядком і безпекою здійснення будівництва.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок», виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.
Відповідно до положень статті 152 ЖК України виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.
Отже, отримання відповідних документів на переобладнання та перепланування жилого будинку необхідне лише у випадку втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування у іншому випадку дозвільна документація не є необхідною.
Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року № 76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Переобладнанням визначається улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
У справі, що переглядається, установлено, що запропонований у висновку експертизи варіант поділу будинку з надвірними спорудами не містить даних про необхідність втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, тобто виконання робіт з переобладнання та перепланування спірного будинку, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання.
За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно ухвалив рішення про поділ будинку в натурі без дозволів на проведення робіт з переобладнання та перепланування.
Перевіряючи доводи касаційної скарги про стягнення компенсації за відступ від ідеальної частки розподілу домоволодіння, колегія суддів виходить із наступного.
Так, виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то, з урахуванням конкретних обставин, такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Висновком судової будівельно-технічної, земельно-технічної та будівельно-оціночної експертизи від 23 березня 2016 року запропоновано варіант виділу в натурі часток співвласників у житловому будинку з відступом від їх ідеального розміру, зокрема першому співвласнику - 42/100 часток, другому співвласнику - 58/100 часток.
За запропонованим варіантом розподілу другому співвласнику на користь першого співвласника необхідно сплатити грошову компенсацію у розмірі 103 682 грн.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, в результаті поділу (виділу) будинку з надвірними спорудами, передав відповідачу частину нерухомого майна, яка перевищує його частку, а тому правомірно стягнув з останнього на користь позивача компенсацію за відступ від ідеальної частки розподілу спірного нерухомого майна у розмірі 103 682 грн, що відповідає висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та будівельно-оціночної експертизи від 23 березня 2016 року.
При цьому слід зазначити, що стягненням з відповідача на користь позивача компенсації за відступ від ідеальної частки розподілу спірного нерухомого майна, права відповідача не порушені, оскільки він отримав частину нерухомого майна, яка перевищує його частку, а саме 58/100 часток.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 01 листопада 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта