25 вересня 2018 року
м. Київ
Справа № 452/1203/15-к
Провадження № 51-1645 км 18
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140290000105, щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Самбора Львівської області,
жителя
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини
За вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 лютого 2016 року, ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні умисного вбивства за обставин, викладених у вироку.
Як установив місцевий суд, 4 лютого 2015 року о 1:00 у будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 під час конфлікту зі своєю дружиною ОСОБА_8 з метою вбивства завдав їй декількох ударів сокирою по голові, спричинивши цим рубаних ран голови та шиї з пошкодженням кісток мозкового й лицевого черепа та руйнуванням речовини головного мозку, що є несумісними з життям у момент заподіяння, від яких остання померла.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_5 , посилаючись на неповноту слідства, упередженість суду та невідповідність висновків у вироку фактичним обставинам справи, просить на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати постановлені щодо нього вирок та ухвалу і закрити кримінальне провадження. Суть доводів засудженого зводиться до тверджень про те, що він не вчиняв умисного вбивства своєї дружини, а суди нижчих ланок дійшли необґрунтованого висновку про доведеність його винуватості в інкримінованому злочині. Крім того, ОСОБА_5 вказує на відсутність у матеріалах провадження поданих на стадії досудового розслідування скарг про застосування до нього недозволених методів слідства, що вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу; прокурор заперечив обґрунтованість заявлених касаційних вимог.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія судів дійшла висновку, що подана скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення.
У поданій касаційній скарзі засуджений, серед іншого, заперечує повноту слідства, не погоджується з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як їх перевірки в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
Разом із тим, у результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.
Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , судово-медичного експерта ОСОБА_12 ; фактичних даних, що містяться у протоколі огляду місця події від 4 лютого 2015 року, у висновках проведених судово-медичних експертиз (від 4 лютого 2015 року № 11/15; від 9 лютого 2015 року № 282/2015-ім; від 9 лютого 2015 року № 282/2015-ім; від 9 лютого 2015 року № 69/2015ц; від 9 лютого 2015 року № 68/2015ц; від 9 лютого 2015 року № 65/2015ц; від 9 лютого 2015 року № 73/2015ц; від 9 лютого 2015 року № 72/2015; від 4 лютого 2015 року № 20/15; від 10 лютого 2015 року № 242/2015-ім;), стаціонарної комісійної судово- психіатричної експертизи від 12 серпня 2015 року № 152, а також на підставі інших досліджених доказів, зміст яких детально відображено у вироку.
Водночас суд з'ясував позицію ОСОБА_5 , котрий упродовж розгляду провадження не заперечував фактів спільного вживання ним алкогольних напоїв зі свідком ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ; сварки з останньою, в ході якої вона неумисно поранила ножем йому пальця; настання смерті дружини від рублених ран голови та шиї внаслідок ударів сокирою; крім того, не оспорював виявлення на своєму одязі слідів крові людини й того, що згаданий свідок заснув раніше, ніж він та ОСОБА_8 . При цьому суд перевірив висунуту на свій захист засудженим версію про непричетність до вбивства ОСОБА_8 та про те, що він не пам'ятає подій через алкогольне сп'яніння, і вмотивовано її спростував у вироку.
Відхиляючи такі твердження засудженого, суд виходив, у тому числі, з того, що ОСОБА_5 , за показаннями потерпілої, і раніше застосував до ОСОБА_8 насильство; вдарив він її рукою в обличчя й у присутності свідка ОСОБА_10 , згідно з показаннями останнього; відповідно до експертних висновків ОСОБА_5 є осудним; на відміну від свідка, крім слідів крові на одязі засудженого, у піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластинок його рук також було виявлено кров, походження якої від убитої ОСОБА_8 не виключається.
Отже, ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_5 . Порушень порядку збирання (формування) й оцінки доказів в аспекті ст. 94 КПК судом допущено не було.
Усупереч доводам скаржника впродовж розгляду справи зазначений суд, з'ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмету доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину проти життя та здоров'я особи.
Відповідно до встановлених фактичних обставин кримінального провадження діяння ОСОБА_5 суд правильно кваліфікував за ч. 1 ст. 115 КК.
Призначене засудженому покарання є справедливим, відповідає його меті й загальним засадам, визначеним у статтях 50, 65 КК.
Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК.
Крім того, аналогічні за змістом доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Зазначені доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_5 , цей суд належним чином розглянув і визнавши їх неприйнятними, відмовив у задоволенні заявлених вимог, навівши обґрунтування прийнятого рішення. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції не суперечить положенням статей 370, 419 КПК.
Як убачається зі справи, засуджений на стадії апеляційної процедури не зазначав про неповноту формування матеріалів кримінального провадження. З огляду на це, та правила ст. 283, ч. 1 ст. 317 вказаного Кодексу, якими регламентовано загальні положення закінчення досудового розслідування, та матеріали, що містяться в кримінальній справі, посилання засудженого на відсутність у ній його скарг як на підставу для скасування оспорюваних рішень, є неприйнятними.
Істотних порушень норм права, які були би безумовними підставами для скасування оскаржуваних судових рішень і закриття кримінального провадження, про що йдеться в касаційній скарзі, при розгляді справи в суді касаційної інстанції, не встановлено. Тому подану касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), суд
Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 лютого 2016 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3