27 вересня 2018 рокусправа № 804/3173/18
(суддя 1-ї інстанції - Захарчук-Борисенко Н.В., м. Дніпро)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді-доповідача Чередниченко В.Є.
судді: Іванов С.М., Панченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у справі №804/3173/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 03 травня 2018 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно з яким, просить визнати неправомірним рішення про відмову у поновленні пенсії позивачу та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 07.10.2009 року шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
В позові ОСОБА_2 зазначає, що її представником була направлена до відповідача заява про поновлення пенсії. Згідно з відповіді на яку, виплата пенсії в Україні їй не може бути поновлена, оскільки позивач переїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю в 2001 році та документи які б засвідчили факт проживання її на території України відсутні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправним рішення №16412/04/24 від 23.10.2017 Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_2. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії за віком позивачу з 03.11.2017 на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. В іншій частині позовних вимог - відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач проживаючи в державі Ізраїль, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, адже Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України, однак таке право підлягає поновленню в межах строків встановлених законодавством на звернення до суду з цим позовом.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині строку з якого має бути поновлена пенсія позивач оскаржила його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить змінити рішення суду першої інстанції в частині строку з якого має бути поновлена пенсія позивача.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково ототожнив строки встановлені для поновлення пенсії зі строками для звернення до суду, оскільки поновлення виплати пенсії позивачу необхідно здійснити із врахуванням строку встановленого ст. ст. 46 та 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, відповідач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується позивачем залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України (а.с.30).
По досягненні пенсійного віку, позивачу була призначена пенсія за віком (а.с.51).
У 2001 році позивач виїхала з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
Починаючи з 23.08.2001 року і станом на сьогоднішній день, позивач призначеної по закону пенсії не отримує.
28 вересня 2017 року представник позивача, діючи на підставі довіреності, подав безпосередньо до Криворізького об'єднаного УПФУ м. Запоріжжя нотаріально посвідчену та апостильовану особисту заяву позивача про поновлення пенсії (а.с.81,82).
Відповідач листом №16412/04/24 від 23.10.2017 року відмовив у поновленні виплати пенсії згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, та п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки вона фактично постійно проживає за межами України в Ізраїлі, реєстрація місця проживання на території України відсутня та в зв'язку з відсутністю механізму виплати пенсій пенсіонерам, які проживають в країнах з якими не укладено договору про пенсійне забезпечення (а.с.86-88). Правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу поновити виплату пенсії починаючи з 07 жовтня 2009 року є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем виключно в частині строку з якого має бути поновлена пенсія позивача, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції лише в цій частині.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено що, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року за № 25-рп/2009 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені положення визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» та рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 закони, правові акти або окремі положення визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню, як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що з дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009, яким визнано неконституційними положення Закону, на підставі яких позивачу було припинено виплату пенсії, у неї виникло право на відновлення виплати пенсії за віком.
В свою чергу відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з листа відповідача №16412/04/24 від 23.10.2017 року пенсія позивачу була призначена, однак її виплата припинена з серпня 2001 року, оскільки вона фактично постійно проживає за межами України в Ізраїлі, реєстрація місця проживання на території України відсутня та в зв'язку з відсутністю механізму виплати пенсій пенсіонерам, які проживають в країнах з якими не укладено договору про пенсійне забезпечення (а.с.86-88). Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.
Статтею 34 Конституції України передбачено, зокрема, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
Отже, після прийняття та опублікування Рішення № 25-рп/2009 та не відновлення позивачу виплати пенсії, позивач повинна була дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії позивачу не позбавляє особу необхідності вживати заходів щодо захисту свого права якщо воно порушується. В свою чергу доводи скаржника про те, що суд першої інстанції помилково ототожнив строки встановлені для поновлення пенсії зі строками для звернення до суду є помилковими, оскільки порушене право позивача підлягає поновленню в судовому порядку, а отже до спірних відносин і повинні застосовуватися строки встановлені для звернення до суду за захистом порушеного права.
Слід зазначити й те, що не підлягають застосуванню до спірних відносин положення частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначені приписи встановлюють строки виплати нарахованих пенсій за минулий час і не визначають строки перерахування пенсій. Положення статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також не підлягають застосуванню до спірних відносин, оскільки зазначені приписи встановлюють порядок та строки поновлення виплати пенсії здійсненої за відповідним рішенням територіального органу Пенсійного фонду в той час як поновлення пенсії позивача у спірних відносинах буде здійснено на підставі судового рішення.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зробив висновок щодо необхідності застосування до спірних відносин наслідків пропуску строку звернення до суду встановлених КАС України враховуючи правову позицію викладену в постановах Верховного Суду України від 08 грудня 2015 року (справи №№ 21-5440а15, 21-5653а15) та від 08.06.2016 року (справа № 505/2135/14-а).
Однак, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині зобов'язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком у період з 07.10.2009 року по 02.11.2017 року, включно, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ст.122 КАС України.
При цьому, суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права, що не вплинуло на правильність вирішення справи по суті, а саме відмовив у задоволенні вищезазначених позовних вимог, замість того, щоб залишити їх без розгляду, як то передбачено положеннями статті 122 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо зобов'язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу у період з 07.10.2009 року по 02.11.2017 року, включно, та позов в цій частині залишити без розгляду. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін, оскільки не оскаржується учасниками справи, а отже враховуючи положення статті 308 КАС України не переглядається судом апеляційної інстанції.
Керуючись: пунктом 1, 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у справі №804/3173/18 - скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 у період з 07.10.2009 року по 02.11.2017 року, включно, та позов в цій частині залишити без розгляду.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у справі №804/3173/18 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 27 вересня 2018 року.
Повне судове рішення складено 27 вересня 2018 року.
Головуючий В.Є. Чередниченко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: О.М. Панченко