Справа № 308/1499/18
26 вересня 2018 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 22017020000000095 відносно:
ОСОБА_6 ловича, 21 січня 1962 року народження, уродженця м. Дніпропетровськ, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 307 КК України та
ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Ужгород Закарпатської області, українця, особи без громадянства, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України, суд, -
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22017020000000095 відносно ОСОБА_6 ловича, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 307 КК України та ОСОБА_8 , у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду було призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 квітня 2018 року кримінальне провадження № 22017020000000095 від 16.03.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_6 ловича, 21 січня 1962 року народження, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 307 КК України та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України, призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження дії запобіжного заходу обраного ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у виді тримання під вартою на 60 днів, з підстав того, що наявні ризики для кримінального провадження, які існували під час обрання останнім запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останні вчинили злочини, пов'язані із контрабандою вогнепальної зброї та наркотичних засобів через державний кордон країни, що свідчить про можливість їх переховування від суду, враховуючи кількість та тяжкість злочинів та свідчить про можливість вчинення обвинуваченими інших злочинів. Крім того, зазначив, що за результатами виконання постанови про контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки обвинуваченим було передано близько 20 тисяч євро за реалізовані ними вогнепальну зброю та наркотичні і психотропні речовини. Разом з тим, вказані кошти виявлені не були. Крім того, обвинуваченим раніше додатково повідомлено про підозру у вчиненні нових тяжких злочинів, та вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 263 КК України у складі організованої групи, що суттєво збільшує ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Захисник обвинувачених ОСОБА_9 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні такого клопотання. Вважає, що ризики в даному кримінальному провадженні взагалі не існують або настільки мінімальні, що виключають можливість їх тривання, клопотав про зміну запобіжного заходу обвинуваченим на інший не пов'язаний із позбавленням волі. Крім того, клопотав зменшити розмір застави ОСОБА_6 .. Вказуючи, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2017 року, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якою застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 505200 гривень для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, визначених КПК України, із покладенням на них певних обов'язків в разі внесення застави.
Клопотав про зменшення застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 141160,00 грн., враховуючи майновий стан ОСОБА_6 ..
Обвинувачені підтримали думку свого захисника. Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника ОСОБА_9 про зменшення застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 141160,00 грн.
Прокурор в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні поданого захисником ОСОБА_9 клопотання про зменшення розміру застави, як необґрунтованого, враховуючи що нормами КПК України не передбачено можливості зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд, незалежно від наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч. 3 ст. 199 цього Кодексу обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Ухвалами слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2017 року, в кримінальному провадженні № 22017020000000095 від 16.03.2017 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів з моменту затримання, одночасно визначено розмір застави в сумі 505 200 гривень, із покладенням на них певних обов'язків в разі внесення застави.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області 07 листопада 2017 року запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у виді тримання під вартою продовжено на 60 днів з 07 листопада 2017 року до 05 січня 2018 року. Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у виді тримання під вартою продовжено на 60 днів з 07 листопада 2017 року до 05 січня 2018 року. Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у виді тримання під вартою продовжено на 60 днів з 07 листопада 2017 року до 05 січня 2018 року. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 29.12.2017 року запобіжний захід, обраний обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні було продовжено до 21 лютого 2018 року. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 19.02.2018 року запобіжний захід, обраний обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні було продовжено до 18 квітня 2018 року. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12.04.2018 року запобіжний захід, обраний обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні було продовжено до 08 червня 2018 року. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 06 червня 2018 року запобіжний захід, обраний обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні було продовжено до 03 серпня 2018 року. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 1 серпня 2018 року запобіжний захід, обраний обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні було продовжено до 28 вересня 2018 року.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Суду не надано достатньо доказів обставин, які свідчать про наявність необґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими кримінальних правопорушень та наявність підстав вважати, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишаючись на волі, не будуть ухилятись від суду, не надано докази погіршення їх стану здоров'я та доказів на підтвердження міцності їх соціальних зв'язків в місті постійного проживання, наявність постійного місця роботи, належних доказів про репутацію, майновий стан.
З огляду на наведене, суд бере до уваги, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушеннь, які у відповідності до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає позбавленням волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, враховує особу обвинувачених, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , не мають міцних соціальних зв'язків, а також той факт, що злочин вчинено в сфері контрабанди вогнепальної зброї через державний кордон України, раніше не притягались до кримінальної відповідальності, постійного джерела прибутку не мають.
Крім того, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 під вартою, що обумовлено необхідністю завершення судового розслідування у кримінальному провадженні та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з триманням під вартою на більш м"який запобіжний захід, оскільки такі обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, та можуть впливати на свідків, які ще не допитані судом.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З врахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування обвинувачених під вартою, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в силу характеру інкримінованих обвинуваченим діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, (допиту свідків, дослідження доказів), суд вважає за доцільність продовження терміну тримання обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 під вартою.
Приходячи до такого висновку судом враховано позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п.79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, згідно якої питання обґрунтованості тривалості тримання під вартою не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних його обставин. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, а також, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу.
Крім того, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Лабіта проти Італії», за яким питання розумності строків тримання особи під вартою вирішуються судом, зважаючи на наявність дійсного публічного інтересу у триманні особи під вартою, що переважає над приватним правом особи на особисту недоторканність.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Нечипорук та Йонкало проти України» зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).
Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 кримінальних правопорушеннь свідчать про підвищену суспільну небезпеку.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування цих обвинувачених, а також ризик їх впливу на інших учасників процесу, або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що й такий запобіжний захід як інший не пов'язаний із позбавленням волі здатний їм запобігти, а тому підстав для зміни застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший не пов'язаний із позбавленням волі суд не вбачає.
Суд враховує, що ухвалами слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2017 року, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, визначених КПК України, із покладенням на них певних обов'язків в разі внесення застави, а у даному судовому засіданні суд розглядає лише питання про продовження строків дії запобіжного заходу, відсутні підстави для визначення застави одночасно з продовженням строків дії раніше обраного запобіжного заходу або покладення на них певних обов'язків в разі внесення застави.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 08 червня 2017 року ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2017 року щодо задоволення клопотання слідчого про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, визначених КПК України, із покладенням на них певних обов'язків в разі внесення застави залишено без змін.
Згідно з ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки судом обиралася відносно ОСОБА_6 міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно не обиралася міра запобіжного заходу у вигляді застави, а така визначалася в обов'язковому порядку як альтернатива суворого запобіжного заходу, та визначена в межах, визначених п.3 ч.5 ст.182 КПК України, підстав для зміни визначеного судом розміру не має.
Крім того, кримінально-процесуальним законом не передбачено право суду змінити розмір застави, який обраний як альтернатива до запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності обґрунтованих підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою.
Виходячи з наведених вище обставин у справі в їх сукупності, колегія суддів вважає, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 про зменшення розміру застави є необґрунтованим.
Заслухавши учасників судового засідання, враховуючи вищенаведені ризики і обставини, які у своїй сукупності беруться до уваги судом при вирішенні питання про продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу, суд вважає, що обставини, зазначені при обранні запобіжного заходу продовжують існувати і по даний час, судове провадження не закінчено, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 перебуваючи на волі можуть ухилятися від явки до суду і виконання процесуальних рішень, а також перешкоджати встановленню істини у справі, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинувачених, запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, а застосування більш м'яких запобіжних заходів, будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід крім тримання під вартою, обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 буде недостатнім для забезпечення кримінального провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 314, 315, 331, 372 КПК України, суд,-
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - по 24 листопада 2018 року.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - по 24 листопада 2018 року.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - по 24 листопада 2018 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3