Справа № 357/6509/18
2/357/2688/18
Категорія 30
27 вересня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бондаренко О. В. ,
при секретарі -Бондаренко Н. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради, Білоцерківської міської лікарні №2 до ОСОБА_1, третя особа: Міське фінансове управління Білоцерківської міської ради, про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину, -
Перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради, Білоцерківської міської лікарні №2 із даним позовом 13.06.2018 року, мотивуючи тим, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.11.2017 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, внаслідок її умисних дій ОСОБА_2 спричинено тілесні ушкодження у вигляді проникаючої рани поперекової області зліва та вказані ушкодження згідно висновку експерта №220/д від 15.05.2017 року та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію як небезпечні для життя та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки, якщо вона протягом цього строку не вчинить нового злочину та виконає усі обов'язки покладені на неї. На підставі ст. 76 КК України її зобов'язано періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації, повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації. Вирок набрав законної сили 16.12.2017 року. У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, потерпілий ОСОБА_2 з 14.04.2017 року по 26.04.2017 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Білоцерківській міській лікарні №2, що підтверджується довідкою, виданою лікарнею від 29.05.2017 року за №03-05/940. Фактичні витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 становлять 7 633 грн. 08 коп., проведено на лікуванні 12 ліжко-днів. Оскільки витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню в повному обсязі, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 кошти, витрачені Білоцерківською міською лікарнею №2 на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від злочину в розмірі 7 633 грн. 08 коп. та перерахувати їх на відповідний рахунок на користь Білоцерківської міської лікарні №2.
В судове засідання прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Корнієнко Юлія Володимирівна не з'явилася, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, надала до суду клопотання про розгляд справи без представника Білоцерківської місцевої прокуратури та прийняти рішення про задоволення позову.
Представник Білоцерківської міської ради в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, надав до суду письмову заяву, в якій просить справу слухати у відсутності представника Білоцерківської міської ради на розсуд суду.
Представник Білоцерківської міської лікарні №2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Представник третьої особи на стороні позивача Міського фінансового управління Білоцерківської міської ради в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.11.2017 року (а.с. 7-8) ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки, якщо вона протягом цього строку не вчинить нового злочину та виконає усі обов'язки покладені на неї. На підставі ст. 76 КК України її зобов'язано періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації, повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації. Вирок набрав законної сили 16.12.2017 року.
З матеріалів справи вбачається, що 14 квітня 2017 року близько 19 години 00 хвилин у кухонній кімнаті квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння, та ОСОБА_2, який прийшов до вказаної квартири для вживання алкогольних напоїв, виник словесний конфлікт. У ході вказаного конфлікту ОСОБА_1, усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, взяла в праву руку кухонний ніж, який знаходився на кухонному столі вказаної квартири, підійшла до ОСОБА_2 та умисно нанесла ним удар у ліву частину черевної порожнини ОСОБА_2.
Внаслідок вищевказаних умисних дій ОСОБА_1, потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді проникаючої рани поперекової області зліва; ушкодження лівої нирки та брижі тонкої і товстої кишок; до 500 мл крові в черевній порожнині. Вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію - як небезпечні для життя.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Свою вину ОСОБА_1 визнала повністю.
У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, потерпілий ОСОБА_2 з 14.04.2017 року по 26.04.2017 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Білоцерківській міській лікарні №2, що підтверджується довідкою, виданою лікарнею, №03-05/940від 29.05.2017 року (а.с. 6). Фактичні витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 становлять 7 633 грн. 08 коп., проведено на лікуванні 12 ліжко-днів.
Відповідно до ст. 89 Бюджетного кодексу України, видатки на фінансування лікарні широкого профілю здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету, а тому несплата коштів відповідачем суттєво зачіпає інтереси держави, в зв'язку з недоотриманням коштів для фінансування закладів охорони здоров'я.
Білоцерківська міська лікарня № 2 належить до комунальної власності, тобто перебуває у власності територіальної громади м. Біла Церква.
Положеннями ст. 1166 ЦК України передбачено відшкодування матеріальної шкоди при наявності складу правопорушення: протиправних дій особи, заподіяння шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і наслідками, вини особи, що причинили збиток.
Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Відповідно ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» №11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 року.
Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених в стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
П. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 року вказує, що визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.
Відповідно п. 3 вищезазначеного Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоровя або прокурора. У разі, коли при ухвалені вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, суду не надано доказів того, що відповідачкою відшкодовано кошти, які витрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2.
Отже, враховуючи вищевикладене, а також враховуючи, що відповідач позовні вимоги визнала в повному обсязі, суд приходить до висновку, що витрати, понесені Білоцерківською міською лікарнею № 2 на лікування потерпілого підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача - ОСОБА_1, а тому, суд, вважає за необхідне позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки, позивач, на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з вказаним позовом був звільнений від сплати судового збору, тому згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь держави у розмірі 704,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166, 1206 Цивільного кодексу України, ст. 89 Бюджетного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 року, ст. ст. 4, 12, 13, 56, 76-81, 133, 141, 206, 258-259, 265, 268, 277-279, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Білоцерківської міської лікарні №2 (місце знаходження: Київська область, м. Біла Церква, вул. Семашка, 9, р/р 35419004001485 в ГУ ДКС в Київській області, код ЄДРПОУ 01994586, МФО 821018) кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 у розмірі 7 633 грн. 08 коп. (сім тисяч шістсот тридцять три гривні 08 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
СуддяО. В. Бондаренко