справа№813/1262/18
з питань залишення позовної заяви без розгляду
25 вересня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулкевич І.З.
секретар судового засідання Іванес Х.О.
за участю : представників позивачів Дашинич О.Б., Григеля Л.В., представника відповідача Карпина М.І., представника третьої особи Рабінович А.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання представника третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом Релігійної організації «Релігійної громади Української греко-католицької церкви в селі Дубрівка Самбірського району Львівської області» до Львівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача релігійна громада Української Автокефальної Православної церкви с. Дубрівка Самбірського району про визнання незаконним та скасування розпорядження,-
встановив:
На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Релігійної організації «Релігійної громади Української греко-католицької церкви в селі Дубрівка Самбірського району Львівської області» до Львівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача релігійна громада Української Автокефальної Православної церкви с. Дубрівка Самбірського району про визнання незаконним та скасування розпорядження.
Представником третьої особи подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення із позовною заявою. В обгрунтування клопотання зазначає, що про існування розпорядження №438 від 20.05.1997 р позивач дізнався ще в 2016 р , що підтверджується зверненням Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, датованим 10.02.2017 р до Львівської обласної державної адміністрації. Відтак, представник третьої особи просить залишити позовну заяву без розгляду.
Представник третьої особи в підготовчому судовому засіданні повністю підтримала подане клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Представником позивача через канцелярію суду за вхідним №29793 від 21.09.2018 р подано письмові заперечення проти клопотання представника третьої особи про залишення позову без розгляду. В обгрунтування заперечень зазначила, що 13.10.2017 р на особистому прийомі в Голови Львівської обласної державної адміністрації ініціативній групі релігійної громади УГКЦ повідомлено, що існує розпорядження про передачу храму громаді УАПЦ. 13.10.2017 р о. Любомир Григель звернувся до голови Львівської обласної державної адміністрації із заявою про видачу вищезазначеного розпорядження. На вище зазначену заяву, Департаментом з питань культури, національностей та релігій від 20.10.2017 р надано відповідь, про те, що розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 20.05.1997 р №438 передано церкву Св. Василія Великого в с. Дубрівка та державне майно, що в ній знаходиться в безоплатне користування релігійній громаді УАПЦ с. Дубрівка та надано копію цього розпорядження. Відтак, до моменту отримання вищевказаного розпорядження, позивач не знав про його існування, оскільки відповідач не повідомив про прийняття цього рішення та не оприлюднив його.
Представники позивача в підготовчому судовому засіданні щодо клопотання представника третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду заперечили повністю, з підстав наведених у письмових запереченнях на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Додаткового зазначили, що покликання представника третьої особи, що позивачем до матеріалів справи долучено звернення Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, датоване 10.02.2017 р , з якого вбачається, що позивач знав про оскаржуване розпорядження у 2016 році, то такі твердження не відповідають дійсності, оскільки позивач не знав про існування такого звернення, не володів таким документом, відповідно, ні до позовної заяви, ні в підготовчих засіданнях такого документу до матеріалів справи не долучав. Просять в задоволенні клопотання представника третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду відмовити повністю.
Представник відповідача подав через канцелярію суду за вхідним №29491 від 18.09.2018 р заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обгрунтування заперечень зазначив, що посилання третьої особи, що позивачу про оскаржуване розпорядження стало відомо із звернення Самбірського-Дрогобицької єпархії УГКЦ від 10.02.2017 р не відповідає дійсності. Відповідно до звернення від 10.02.2017 р, таке підписане владикою Ярославом (Прирізом) від імені Самбірсько-Дрогобицької єпархії Українсько греко-католицької церкви. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Самбірсько-Дрогобицька Єпархія українсько греко-католицької церкви є окремою юридичною особою. Відомості про те, що Єпархії УГКЦ було відомо про спірне розпорядження жодним чином не доводять того факту, що про це також було відомо позивачу, в підтвердження протилежного третьою особою доказів не надано.Відтак, позивач про оскаржуване рішення дізнався у жовтні 2017 року, із листа Департаменту з питань культури національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації від 20.10.2017 р №04/2095 до якого було долучене спірне розпорядження, тому строк звернення до суду не пропущений.
Представник відповідача в підготовчому судовому засіданні повністю підтримав подані заперечення на клопотання представника третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду, та просив у задоволенні такого відмовити.
Суд розглянув вказане клопотання представника третьої особи, заслухав думку сторін, дослідив фактичні обставини та вирішуючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За приписами п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Як встановлено в судовому засіданні, парохом громади Української греко-католицької церкви в с. Дубрівка о. Любомиром Григельом на особистому прийомі в голови Львівської обласної державної адміністрації 13.10.2017 р отримано інформацію про існування розпорядження №438 від 20.05.1997 р. В той же день, о. Любомир Григель звернувся до голови Львівської обласної державної адміністрації із заявою про надання вищевказаного розпорядження.
В подальшому, на вищевказану заяву позивачем отримано відповідь Департаменту з питань культури, національностей та релігій від 20.10.2017 р про те, що розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 20.05.1997 р №438 передано церкву Св. Василія Великого в с. Дубрівка та державне майно, що в ній знаходиться в безоплатне користування релігійній громаді Української Автокефальної Православної церкви с. Дубрівка та надано копія вказаного розпорядження.
Щодо посилань представника третьої особи, про те, що позивач дізнався про порушення своїх прав у лютому 2016 році із звернення Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ, то такі судом не беруться до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач знав про існування такого звернення.
Також суд наголошує, що наявність інформації у Самбірсько-Дрогобицькій Єпархії УГКЦ про розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 20.05.1997 р №438, не свідчить про те, що така інформація була відома релігійній громаді Української Греко-Католицької церкви в с. Дубрівка.
В матеріалах справи наявний лист Українсько греко-католицької церкви Самбірсько-Дрогобицької єпархії від 17.09.2018 р №18/1259ДВ, в якому зазначається, що громаді с. Дубрівка УГКЦ єпархіальне управління не надавало жодних документів, оскільки парафія отримала розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №438 від 20.05.1997 р 20.10.2017 про який і єпархія дізналась.
Відтак, суд приходить до висновку, що з моменту отримання копії розпорядження позивачем, обчислюється строк звернення до суду, оскільки про існування такого дізнався в жовтні 2017 року.
Судом також враховується те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд
Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, викладені обставини у своїй сукупності свідчать про дотримання позивачем шестимісячного строку на звернення до суду, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що заявлене представником третьої особи клопотання є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає, а відтак підстави для залишення позову без розгляду відсутні.
Керуючись ст. ст. 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
постановив:
У задоволенні клопотання представника третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом Релігійної організації «Релігійної громади Української греко-католицької церкви в селі Дубрівка Самбірського району Львівської області» до Львівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача релігійна громада Української Автокефальної Православної церкви с. Дубрівка Самбірського району про визнання незаконним та скасування розпорядження - відмовити.
Ухвала щодо залишення позовної заяви без розгляду окремо не оскаржується. Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Повний текст ухвали виготовлено 27 вересня 2018 року.
Суддя Гулкевич І.З.