Справа № 357/2525/16-ц
2-п/357/15/18
Категорія 26
21 вересня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Цуранова А. Ю. ,
при секретарі - Солом'яна Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Біла Церква в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що між ним та відповідачем по справі було укладено кредитний договір б/н від 18.01.2012 року, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 15369,48 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Станом на 03.01.2016 року за відповідачем рахується прострочена заборгованість на загальну суму 27703,91 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Відповідач подала письмові пояснення, в яких позовні вимоги не визнала та зазначила, що анкета-заява та інші матеріали, надані банком, не містять доказів того, що вона взагалі отримала кошти. Анкета-заява не є кредитним договором та не містить інформацію щодо розміру кредиту, умов його надання та повернення. Просила справу слухати без її участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Зі змісту позову вбачається, що між позивачем та відповідачем по справі було укладено кредитний договір б/н від 18.01.2012 року, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 15 369,48 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою відповідача щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого позивачем, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг. Позивач нараховував відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн.+5% від суми позову.
Згідно розрахунку позивача, станом на 03.01.2016 року заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 27 703,91 грн., яка складається з: 15173,24 грн. заборгованість за кредитом; 10635,25 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 100 грн. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн.- штраф (фіксована частина); 1295,42 грн.- штраф (процентна складова).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Згідно ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до п. 1.1.7.12 вказаних Умов і правил договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна з сторін не проінформує іншу про припинення дії договору, він автоматично лонгується на цей же строк.
Матеріали цивільної справи не містять доказів, що мало місце пролонгування кредитної картки та її отримання відповідачем.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету, Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.
Однак, такі доводи позивача не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту, що має місце з огляду на наявні у матеріалах справи копії такого документа, на переконання суду фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. На разі, суд вважає, що зазначення у заяві на видачу кредиту про ознайомлення з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.
Крім цього, анкета-заява про приєднання умов та правил надання банківських послуг, не може вважатися договором щодо погодження відсоткової ставки, пені, штрафу та комісії в розумінні ст. 626 ЦК України. Для укладання договору основне значення мають істотні умови. За загальною нормою цивільного права, договір вважається укладений в належній формі тільки якщо сторони домовилися з приводу всіх суттєвих умов договору. Договір є видом правочину і для його укладення та чинності сторонами необхідно дотримуватись усіх тих вимог, які визначені у ст. 203 ЦК України відносно правочину.
Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22.03.2017 (справа № 6-2320цс16).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
З наведеного вбачається, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, але встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачем. При цьому останній, як зазначено в позові, нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, що є безпідставним.
Крім цього, одночасне застосування банком пені та двох видів штрафів за одне й те саме порушення, на думку позивача, виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання банком положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено досягнення між сторонами згоди, щодо розміру відсотків за користування кредитом, пенею, комісією та штрафом, тому банк не мав права зараховувати внесені відповідачем кошти в рахунок погашення зазначених платежів.
З наданої позивачем виписки по розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 за час користування кредитом, станом на 03.01.2016 рік, внесла на картку банку більшу суму, ніж нею було знято з картки. Всі інші нарахування включають комісію, нараховані відсотки, штрафи та пеню. Тобто, станом на 03.01.2016 рік відповідач фактично повернула надані їй кошти.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 погашено кредит в повному обсязі, а тому позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
СуддяОСОБА_2